Північ

Незважаючи на те, що зараз літні канікули, деякі освітяни все ж не можуть спокійно відпочити. Але справа не в ремонтах навчальних закладів, усе набагато складніше. Хіба можна думати про відпустку, якщо альма-матер, де педагоги проводять більшу частину свого життя, будується майже 20 літ?! Саме з такою проблемою до представників влади неодноразово зверталися і далі звертатимуться люди із с. Видраниця, що на Ратнівщині.

– Про те, що вкрай необхідно споруджувати нову школу, ми говорили давно, – розповідає директор Василь Авдіюк. – Адже вчилися діти у старій польській будівлі, вік якої налічує більше 70-ти років, тобто зведена ще у 1936-му! Тож нарешті взялися до справи, і в 1992-му був готовий проект: освітній заклад на 366 місць із плавальним басейном. Тоді й стартували перші будівельні роботи. Звичайно, їх не можна назвати масштабними, адже все вдавалося частинами. А потім почалася перебудова, і на тому, можна сказати, заглохло.

детальніше

Після виборів Президента традиційно змінюється вертикаль виконавчої влади в державі загалом. Відтак райони отримують нових керівників, котрі, власне, й опікуються всіма питаннями в краї. Тому Ратнівщина – не виняток. Тут на посаду голови райдержадміністрації призначили Валерія Трикоша. Тож саме з ним сьогодні розмова, аби з перших уст почути, на що насамперед необхідно звернути увагу, що зробити, аби забезпечити нормальні умови для життя людей.

– Як тільки Президент України Віктор Янукович підписав указ про моє призначення на цю посаду, для себе в роботі одразу визначив: перш за все – добробут людей. Зараз у країні якраз піднялася «соціалка», але це ще не гарантія нормального життя. Приємно, що все-таки виплати нині відбуваються вчасно, без затримок. Це, можна сказати, підтримка. Окрім того, актуальним і важливим у фінансовому плані для ратнівчан був процес заготівлі ягід, де кожен охочий міг заробити копійку. Зокрема, в місцевий бюджет уже надійшло більше 100 тисяч гривень. А це – непогано. Левова частка – саме від заготівлі дарів лісу. Шкода тільки, що врожай чорниць цьогоріч значно гірший, ніж у 2009-му.

– Споконвіків цей процес був неконтрольований, але останніми роками почали запроваджувати так звану пропускну систему. Як ви відстежували збір ягід?

– Ми чітко спостерігали за цим процесом. До того ж, перевіряли не лише тих заготівельників, котрі приймають чорниці великими партіями, а й тих, хто безпосередньо їх збирає. Для цього навіть були створені спеціальні групи, до складу яких увійшли працівники податкової служби, правоохоронних органів, держадміністрації, державтоінспекції. Тож постійно і вдень, і ввечері, і вночі виїжджали на пункти прийому ягід, здійснювали рейди в ліс, таким чином перевіряючи наявність спеціальних квитків. Тобто діяли згідно із законодавством, керуючись правилом: гроші повинні йти в бюджет! – Перед призначенням на посаду голови райдержадміністрації ви очолювали ВАТ «Родючість», тож краяни знають Валерія Трикоша як хорошого господарника і керівника. Валерію Олександровичу, то за що все-таки братиметеся в першу чергу?

– Як уже сказав, серед пріоритетів – наповнення казни. А то, вважаю, – нереально без залучення інвесторів. Це у свою чергу дасть можливість створити додаткові робочі місця і забезпечити надходження податків у район. Уже навіть маємо певні напрацювання: незабаром обговорити умови співпраці до нас приїдуть поляки і білоруси.

– Якщо говорити про інвестиції, то в якому напрямку плануєте їх залучати?

– Зараз у нас є два варіанти: сільське господарство і промисловість. Одним із інвестиційних проектів можуть стати великі запаси фосфоритів (село Поступель) і міді (село Жиричі). Фосфорити знаходять на глибині 8-10 метрів, вони ж є сировиною для виробництва мінеральних добрив. Зараз хімічні заводи України закуповують їх за валюту з-за кордону, зокрема із Росії та Марокко. А можна ж отримувати на місці! Дуже важливим є і добування сапропелю: вже навіть були заявки. Він використовується як у аграрному секторі, так і в медицині. До речі, з цього матимемо дві користі: очищення озера і покращення родючості наших земель.

– Інвестиції – це питання номер 1. А питання номер 2?

детальніше

«Оберіг» наш – просто клас, Дружно й весело у нас…

Як тільки пролунає останній дзвінок, учні веселою юрбою покидають територію школи. Що тут скажеш? Свобода! І саме з цього моменту розпочинаються проблеми: чим зайняти дітвору, куди подіти, аби не вешталася міськими вулицями? Такі питання ставлять собі батьки, котрі не можуть відправити своїх чад у село до бабусі з дідусем чи придбати путівку в санаторій.

Та про це подбали на Ковельщині: ще у 2003-му тут фактично за два місяці «виріс» позаміський заклад оздоровлення і відпочинку «Оберіг». Отож, цьогоріч у день відкриття сезону на берег мальовничого озера Ухо приїхали голова райдержадміністрації Іван Смітюх, голова райради Микола Гайдучик, заступник голови райдержадміністрації Борис Андріюк, начальник відділу освіти райдержадміністрації Роман Кульцман, вихователі, батьки і діти. А така кількість гостей свідчить про те, що є чим пишатися і що показати.

«Оберіг» – один із найкращих оздоровчих закладів області: уже тричі виборювали найвищу сходинку п’єдесталу серед дитячих таборів у різноманітних конкурсах (тож у подарунок отримали відеокамеру, фотоапарат і телевізор).

Другий сезон директором тут трудиться вчитель початкових класів Колодяжненської ЗОШ Ірина Шворак (на фото), хоча жінка й раніше працювала тут педагогом-організатором і вихователем.

– Табір збудували у 2003 році за рекордні строки: на все про все пішло приблизно 2 місяці, – розповідає Ірина Юріївна. – Це, власне, ідея заступника голови облдержадміністрації Віталія Карпюка, котрий тоді був головою Ковельської райдержадміністрації. Тож у 2010-му відкрили восьмий оздоровчий період. Раніше, правда, ми називалися туристично-спортивна оздоровча база «Оберіг».

Підпорядковується заклад районному відділу освіти, саме його працівники підбирають на сезонну роботу фахівців. Оздоровлюються тут діти лише з Ковельського р-ну, переважно – учні талановиті, обдаровані, а також пільговики: з малозабезпечених і багатодітних сімей, чорнобильці, інваліди. Вік відпочивальників коливається в межах 7-14 років.

детальніше

У с. Зелена, що на Ковельщині, нещодавно відсвяткували новосілля, та ще й таке, яким не кожен населений пункт може похвалитися. Справа в тім, що тут силами місцевої громади облаштували кабінет дільничному інспектору.

– Серед основних завдань, які сьогодні стоять перед працівниками міліції, – забезпечення охорони громадського порядку і безпеки, запобігання злочинам, – розповідає Зеленський сільський голова Володимир Дригуля. – А в селах за цю ділянку роботи фактично відповідають дільничні інспектори міліції. Саме вони, незважаючи на нестачу кваліфікованих кадрів, недостатнє матеріально-технічне забезпечення, намагаються швидко і якісно реагувати на тривожні заяви і повідомлення мешканців.

Отож, в адміністративному приміщенні, яке знаходиться на балансі сільської ради, коштом місцевої громади відремонтували кабінет дільничному інспектору. Відтак у Романа Змієвського, котрий, до речі, доїжджає на роботу із Люблинця, тепер є всі умови для прийому громадян та проведення профілактичних заходів.

детальніше

Сезон дощів полонив Західну Україну загалом і Волинь зокрема. Найдужче дошкуляють примхи погоди селянам, котрі живуть із землі, адже велика вода завдала чималої шкоди. Особливо цукровому буряку. Тож якщо аграрій не поквапився і посіяв солодкий корінь пізніше, то й мороки отримав подвійну порцію, бо ж рослину, котра щойно виткнулася із ґрунту, як не вимило повністю весняними дощами, то прибило градом.

Горохівщину, де цьогоріч розширили посіви буряку до 3 тис. 800 га, а у 2009-му було не більше 1200 га, також зачепила негода. І хоча град тут особливо не похазяйнував, однак селяни беруться за голову, коли кидають погляд на поле. Мовляв, такого давно не бачили, аби дощ пускався кожного дня.

– Цей рік – несприятливий видався, – відверто каже начальник управління агропромислового розвитку Горохівської райдержадміністрації Анатолій Ящинський, окреслюючи ситуацію, що склалася в сільському господарстві краю через весняну негоду. – Такого граду, як, приміром, у Луцькому районі, в нас не було, але біди наробило. От у Новосілках вода повимивала посіви, у Звинячому – замулило. В якого селянина зійшли буряки ще до дощу, той – на коні. Однак особливо нарікають люди на те, що поля позаростали бур’яном. І скільки не поли, а ради дати не можуть. Гербіциди, звісно, вносили, і немало, але в таку погоду вони не дали очікуваного ефекту.

детальніше

Зараз Україна перебуває у посткризовій ситуації. Хтось, можливо, називає це по-іншому. Але є, як є. Тому керівництво області переконане: хороший результат буде тоді, коли всі займатимуться своєю справою.

Отож, у Будинку культури с. Радовичі Турійського р-ну відбулося пленарне засідання за участю голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука, його заступника Віталія Карпюка, начальника головного управління агропромислового розвитку області Юрія Горбенка, голів райдержадміністрацій та райрад, керівників різних підприємств. Долучилися до заходу також керівники та працівники профільних управлінь. Цього разу присутніх об’єднала агропромислова галузь, тому обговорювали проблеми й перспективи розвитку тваринництва в сучасних умовах. Ішлося, зокрема, про фінансування програми щодо підтримки цієї галузі з Держбюджету-2010.

– Мета семінару – допомогти людям позбутися синдрому опущених рук і голів, – розпочав Борис Клімчук. – Треба братися до роботи. Головне сьогодні – пробудити всіх чиновників, спонукати їх до дії і праці, вдихнути в них віру. Мені не треба їхніх пояснень стосовно того, чого щось не получилося, нехай краще пояснюють, чому вийшло так мало. Мене цікавить результат, і цю ідеологію я передаю головам райдержадміністрацій та райрад, а також їхнім службам. Вони повинні всіляко сприяти людям, котрі хочуть працювати.

детальніше

Телефонні конференції голови Держмитслужби України та його заступників із представниками суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності вже стали традиційними. Така форма співпраці себе виправдала. Під час прямого діалогу експортери, імпортери та перевізники всіх областей мають можливість обговорити проблемні питання, які виникають у процесі митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів. У режимі онлайн отримують від фахівців Держмитслужби України кваліфіковані відповіді на багато запитань, а також поради, як уникнути проблем у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Телефонні конференції дозволяють підвищити ефективність співпраці митниці з представниками бізнесу, сприяють наповненню Державної скарбниці.

детальніше

Височенні підбори, ділова хватка та блискуча усмішка – ось портрет сучасної бізнес-вумен. І не важливо, чим вона керує: турфірмою, салоном краси чи... колишнім колгоспом.

Тож саме такою – симпатичною та підприємливою – виявилася директор сільськогосподарського товариства „Дружба” Валерія Яремчук (на фото). Попри зовнішність артистки, характер Валерія Адамівна має ого-го який! Це відчувається в усьому: манері говорити чітко і без сентиментів, звичці будь-яку відповідь підкріплювати калькулятором, а ще – мимохіть загнути міцне слівце.

– Може, для когось я надто жорстка. Що поробиш – життя загартувало. Але без характеру такого в умовах ринку просто не вижити, – відверто каже наша співрозмовниця. І в тому, що це твердження правдиве, запевняє саме життя. Не дарма з трьох господарств, на які поділилася колишня агрофірма „Дружба”, лише одне – кероване Валерією Яремчук – вижило й стало передовим не тільки на Ковельщині, а й в області!

– Взяти на себе відповідальність за колгосп із мільйонними боргами наважився б не кожен. І справа навіть не в тім, що мені, жінці, довелося б керувати чоловіками. Просто в Україні умови для аграрія такі, що передбачити навіть завтрашній день – неможливо, – зізнається оповідачка.

детальніше

Надія Іванівна (на фото) з Шацька й гадки не мала, що може зробити людина для власного здоров’я. Просто, каже, до 40 років нічого не турбувало, і трудилася жінка, зовсім не відчуваючи втоми.

Проте на п’ятому десятку життя внесло свої корективи. Пані Надія почала дуже сивіти, помітно марніти. Одна болячка наздоганяла іншу: то в ногах крутить так, що заснути годі, то жіночі проблеми стали подавати тривожні сигнали. А вже про те, що сила зовсім покинула тіло, й говорити не варто.

– Спершу, – зізнається наша оповідачка, – я думала, що все пов’язано з віком та, перепрошую, з клімаксом. Бо тоді, в 1999-му, мала вже 51 рік. Однак час минав, а стан усе гіршав. І це ж треба, що, коли поїхала до Луцька, в руки мені потрапили книги про нетрадиційні методи лікування: голодування, гімнастику, правильний підбір раціону. Словом, не від добра все-таки вирішила спробувати пропоноване у літературі. Тим паче, що жодних медикаментів, а відтак – і фінансових витрат такі методи не вимагали.

Отож, Надія Саднік стала очищати організм банально просто – голодуванням. Тобто, не вживала нічого, крім звичайної води. Перший курс лікування тривав рівно три тижні. Потім організму давався перепочинок, щоб відновилися сили. За цим ішов другий та з перервою – третій етапи, тривалість яких із кожним разом зменшувалася на декілька днів.

детальніше

Поряд із с. Кошари Пульмівської сільської ради на території Шацького національного природного парку є невелике, але унікальне озеро Ритець. На відстані менше одного кілометра (на північ) розташований однойменний хутір, який належить Білорусі. Лінія кордону між нашими державами розділила водойму та хутір. Ще в радянські часи і вже в незалежній Україні на картах не вистачило… місця для озера.

І хоча на картах озера немає, воно радує всіх своєю незвичністю та красою.

Східна сторона водойми (з боку о. Пулемецького, до якого 2 км) має піщаний берег, усі інші – болотисті, там ростуть рідкісні та зникаючі рослини, а саме: росичка англійська та журавлина дрібноплідна. На початку літа на трясовині цвіте пухівка біла, що робить краєвиди надзвичайно чудовими, особливо в туманні ранки.

Милують око не контра-стні на вигляд, але гарні багно і сабельник болотні, мохи.

На болотистому березі ростуть основні дерева та чагарникові рослини Полісся – сосна звичайна, вільха сіра, береза бородавчата, крушина ламка, малина, ожина.

На піщаному березі о. Ритець у достатній кількості бачимо ялівець звичайний – рекордсмен серед рослин зі збагачення повітря киснем (До речі, в багатьох виданнях вказують на ареал розповсюдження дерева по Україні – в Карпатах та степовій частині Криму, де за несанкціоновану вирубку навіть притягують до кримінальної відповідальності).

Окрім того, тут дуже багато вересу. В пору цвітіння (кінець серпня і вересень) рослина як один з основних медоносів приваблює до себе чимало бджіл. Якщо закрити очі, здається, що поряд – пасіка. На жаль, корисні властивості вересу ще не вивчені.

детальніше