Дозвілля

Настя розлучилася з чоловіком за власним бажанням. Чому? Причина – банальна. Просто випадково дізналася, що Руслан її зраджує. Подруга казала: «Не бери до серця, більшість чоловіків скаче в гречку, але не кожна про це дізнається. Так вони знімають стрес. Та й діти у вас. Ну влаштуй йому скандал, якщо тобі від цього стане легше. Повір, не піде він до іншої».

Може, й пробачила б Настя своєму благовірному, якби той хоч якось пояснив зраду, присягнувся, що більше такого не трапиться. А ще – впав би на коліна, слізно вибачаючись, на кшталт: «лихий попутав», «кохаю лише тебе одну». Вона б, напевно, про людське око ще трохи посердилася, а Руслан мав би їй догоджати, щоби спокутувати гріх. Але усе пішло за іншим сценарієм. Чоловік визнав зраду, проте не було ні вибачень, ні обіцянок, ні клятв, ні, тим паче, ридань. І коли Настя спересердя вигукнула «Забирайся геть», він спокійно зібрав речі, попрощався з дітьми і пішов. Правда, як пізніше дізналася, не до коханки, а до родичів. Із сином і донькою Руслан бачився таємно, бо Настя категорично заборонила (така була на нього лиха), але потім зрозуміла, що дарма, бо діти тут не винні.

З часом вирішила (за порадою подруги) якось впорядкувати своє життя. Хіба на одному Русланові світ клином зійшовся?!

– Знаєш, як зараз знайомляться? – повчала товаришка. – Через Інтернет: і вибір великий, і поспілкуєшся для початку, а як не підійде – можна в будь-який час «зістрибнути».

А й справді, чого б не спробувати? Отак познайомилася з Романом. Із ним могла говорити про що завгодно. Правда, фото не обмінювалися (стосовно цього їхні погляди збігалися), аби перше враження не виявилося хибним. Навіть діти помітили, що мама цілими вечорами пропадає в Інтернеті.

Нарешті обмінялися номерами мобільних. Подумала: в будь-який момент може обірвати знайомство, просто не відповідати на дзвінки. Зателефонував. Голос виявився напрочуд приємним, що ще більше привабило. Живе спілкування було не менш цікавим. Багато розповідав про себе, згодом почав кликати на побачення. Спочатку зволікала, відмовлялася, але потім подумала: «Я – вільна, він – теж, чого маю соромитися? Зустріч ні до чого не зобов’язує». Тож погодилася, але відразу попередила: це має бути просто дружнє знайомство.

– Ми люди дорослі, тож давай зайдеш у гості, побачиш, як живу. Навіщо вештатися по барах?! – запропонував Роман.

Сама собі здивувалася, коли не заперечила. Напевно, таки щось притягувало. Жив Роман за містом, тож домовилися про зустріч на маршрутній зупинці.

Довго збиралася, готуючись до побачення. Навіть донька-дев’ятикласниця заради такої справи допомагала підбирати вбрання, зачіску, макіяж, примовляючи: «Він закохається у тебе з першого погляду».

Коли виходила з маршрутки, роззирнулася. Майже нікого не було, лише якийсь молодик у спортивному костюмі лузав насіння, поряд – велосипед. Зовсім не той тип мужчин, котрий їй подобався. «Та ні, це не може бути він, адже живе десь поряд. І навіщо йому ровер? хіба мене повезе», – аж розсміялася, уявивши собі таку картину. Тож набрала номер Романа. Дивно, але задзвонило поряд, у того чолов’яги, який відразу рушив до Насті. «Таки він. Ото влипла! Хоч бери – і тікай», – промайнуло в голові, але ввічливість не дозволила їй дременути звідси. Тож стрималася. Розмовляючи, рушили до оселі Романа. «Може, перше враження хибне?» – переконувала себе, але чомусь спілкуватися перехотілося.

Будинок, де мешкав чоловік, виявився невеликим. Роман відразу повів показувати власноруч змайстровану альтанку в саду, про яку так багато перед цим розповідав. Настя вже уявляла квітучий сад і затишний райський куточок, а натомість побачила… зарослу травою ділянку й посередині кілька збитих дощечок. «Мій син таке робив у 10 років», – подумала, але тактовно промовчала. «А тепер покажу своє холостяцьке житло», – піднесено виголосив чоловік. Всередині краще не виявилося. «Хоч би поприбирав», – але знову вголос нічого не сказала.

– Що ти будеш: каву чи чай? – спитав, як справжній джентльмен.

Але Настя, подивившись на чашки, які дістав Роман (одна була велика, але чиста, друга – маленька, але брудна), вибрала чай. На десерт чоловік поставив на стіл тарілку з яблуками й… горіхами. «Я їх що, зубами маю розгризати?» Добре, що захопила із собою цукерки, адже в гості збиралася. Спостерігаючи, як новий знайомий одну за одною поглинає їх, зрозуміла: з неї досить. Тож зірвалася з місця, швидко попрощалася, пояснивши, що згадала про термінові справи, попросила не проводити і взагалі – більше не телефонувати. Роман щось услід гукав, але вона вже не слухала. Оговталася лише в маршрутці. «Ото познайомилася!» – посміхалася до себе всю дорогу.

– Мамо, – зустріла на порозі донька, – у нас гості: тато прийшов, тебе чекає. І мені здається, – загадково мовила, – він хоче помиритися. То, може, ну його, твого знайомого з Інтернету?

У відповідь Настя розреготалася…

Ната МОРОЗОВСЬКА.