Дозвілля

На території Свято-Михайлівського храму, що розташований у Луцьку на Вишкові, сталося справжнє диво. На зрізі старого ясена, який ріс поблизу церкви багато років, люди виявили зображення дзвона в русі. Коли ж за вказівкою священика розпиляли стовбур ще в одному місці, то побачили не традиційні ідеально круглі вікові кільця, а голуба в польоті.

Сталося це минулої осені. Прихожани, як і годиться напередодні зими, наводили лад поблизу місцевого храму. Особливо багато мороки було зі старими деревами, що рядком простяглися вздовж церковного паркану. Сухі гілки та листя падали на дах культової споруди, відтак подекуди шифер прогнив і проломився. Та й коріння височенного ясена розрослося настільки, що діставало до фундаменту церкви та сусіднього житлового будинку. Тож і вирішили дерево зрізати. Яким же було здивування людей, коли вони виявили дивину. Що ж воно таке: витівки природи чи знамення? Люд певен, що то – ніщо інше, як чудо. Мовляв, від зображення йде тепло, якщо потримати над ним руку. Однак настоятель Свято-Михайлівського храму протоієрей Степан Гайгель до подібних заяв ставиться досить обережно.

– Всі хочуть отримати відповідь: знак Божий то чи випадковість, – розмірковує отець Степан. – Така вже природа людей. Хоча подібне трапляється і не раз. За вісім місяців до нашої знахідки у Закарпатті зрізали дерево і побачили зображення хреста. Але до таких явищ слід ставитися обережно, бо найлегше – назвати дивом. Однак так само просто зробити закид, що то – підтасування фактів. Хоча я не відкидаю першого варіанта, але те, що сталося на території церкви – не випадковість.

Тож місцеві мешканці переповідають один одному новину і йдуть до храму, аби на власні очі побачити вишківське диво й переконатися, що це не чутки.

Зрізи, де чітко видно голуба в польоті, перенесли в приміщення церкви. Від часу та впливу теплого повітря дерево стало розтріскуватися. Але тріщина утворилася на обох брусках в одному й тому ж місці – на рівні розправлених крилець птаха. Люди кладуть у ті щілини копійки. Зображення птаха доволі символічне. Отець Степан переконаний: то – сила Духа Святого, який сходить на землю.

– Цікаво, що обидва малюнки – в стовбурі одного дерева, – продовжує розповідь настоятель храму. – Ми зробили ще кілька зрізів. Там теж були зображення, але не чіткі. Я б сказав, що то – обриси Христа, котрий іде пустелею, але обличчя нема. А от голуба добре видно.

Стосовно зображення дзвона, яке лишилося в землі неподалік церкви, то нині його можна розгледіти, якщо полити пеньок водою. Деревина потроху руйнується дощем, вітром та сонцем. Однак дехто з прихожан каже, що не лише бачить малюнок, а й чує звуки.

За церковними канонами, мелодію одного дзвону називають благовістом, який для віруючих людей є своєрідною проповіддю, винесеною за межі церкви. Вважають, що звуки саме цього дзвона сповіщають про віру та духовне життя. Мовляв, то – заклик до пробудження суспільства. Зрештою, не дарма ж герой Гете Фауст впустив із рук келих із отрутою, коли почув мелодію благовісту.

Розглядаючи зображення, парафіяни Свято-Михайлівської церкви навряд чи згадують класика. Вони поділяють думку священика, що це – своєрідне послання, аби люди не проходили повз храм.

– Схиляюся до того, що це – заклик, – констатує настоятель. – Можна довго розмірковувати й розшифровувати послання, але, думаю, все просто: дотримуватися десяти заповідей, шанувати один одного, ходити до храму. У 90-ті роки віряни не йшли до церкви і зараз минають храм.

Правда, парафіяни Свято-Михайлівської церкви розцінюють появу зображень у стовбурі дерева по-своєму. Кілька років тому вони власними силами взялися за будівництво нової церкви, бо старе приміщення – пристосоване. Тепер же переконані, що вони – на правильному шляху.

– Будівля, де зараз відбуваються богослужіння, доволі давня, – продовжує розповідь отець Степан. – Старожили розповідали, що, коли Вишків належав до Ківерцівського району, храм був там, де нині вулиця Селищна. Правда, в роки Першої світової він згорів. За часів Польщі на місці нині діючої церкви стали зводити Дім просвіти, але за проханням селян влада віддала той будинок під культову споруду. А як прийшли в 39-му совєти, то перелаштували на хату-читальню. У війну німці дозволили тут проводити богослужіння. Після Перемоги храм узагалі закрили, зробили з нього клуб і бібліотеку.

У 1991-му знову почав лунати церковний дзвін, але місцевим кортить молитися у справжній церкві, зведеній за усіма правилами. Тим паче, що парафія на Вишкові не мала. Тож тепер люди впевнені: заклавши новий храм, вони вчинили правильно. А зображення, котрі виявили в стовбурі дерева, – знак, що невдовзі благовіст лунатиме із дзвіниці новозбудованої церкви. Зрештою, лишилося не так і багато. Вже навіть виготовили чотири менших куполи.

– Їх варив наш староста, – каже отець Степан. – Завершити будівництво можна було б і цього року, але все впирається в кошти. Хоча люди не цураються. Підтримують хто чим може: фізичною допомогою чи копійкою.

Проект нового храму надзвичайно красивий. Навіть більше – унікальний. Тут заплановано ще й невеличку церковку на другому поверсі, де проводитимуть таїнство хрещення, а також різьблений іконостас. Парафіяни та настоятель храму переконані, що поява зображень на зрізах старого ясена – не останнє диво. Бо ж не дарма кажуть: світ не без добрих людей. Допомогти зводити храм, а тим паче такий красивий, може кожен – було б лише бажання. Тож усі, хто хоче долучитися до благородної справи, можуть зателефонувати до отця Степана (0990371272).

Світлана ГОЛОВАЧУК.