Рубрики: Життя - як є...
Я дивилася на Сашка і не могла ніяк повірити, що це він. Скільки ж минуло, коли ми востаннє бачились?.. Уже років п’ять, певно... Від колишнього красеня і фаворита дівчат залишилася лише тінь. Змарнілий, виснажений, наче...
Олексій Артамонов – мешкає у Луцькому геріатричному пансіонаті, але його «можливостям» може позаздрити найкрутіший бізнесмен і непосида. Адже Олексій Євгенович об’їхав півсвіту, особисто знає усіх українських...
«Якби ж я знала… Якби хто підказав…» – картала себе Сніжана. Ось уже три місяці вона на лікарняному ліжку. Відразу, як після операції прийшла до тями, хотіла собі вени порізати. Потім передумала: «Таблеток...
Так жінка спокутує гріхи своєї матері.
Подякуйте лікарям за те, що жива.
Катя виглядала геть змученою. Її карі мигдалевидні очі сумно дивилися повз мене, а зсутулені плечі видали пригнічений стан.
*Через 15 років мати просила пробачення у тієї, з якою колись навмисне розлучила сина…
Як вона, бідна, плакала! Стояла перед іконами, а худенькі плечі аж тряслися, покриті чорною хустиною.
Ми часто не віримо у диво, а воно непомітно прокрадається у наше життя і чекає слушного моменту появи. Саме так я називаю ту подію, яка нещодавно сталася у моєму житті.
Із дитячих літ ми з Анею були найкращими подругами. Бавилися разом, пішли в школу в один клас (наші мами дуже про це просили), сиділи разом, ходили додому, уроки робили разом.
Ми, жінки, всі красуні. І не пробуйте заперечити.
– Катю, Олеся пропала. Вже й не знаю, що робити. Ото як іще до Надійки у Луцьк поїхала, так і нема досі.
Із чим Іваничі вітали Євгенію Горлайчук і Світлану Колодійчук?
Що може підняти нам, жінкам, настрій?
Сергій загалом мовчазний. Отак сидить собі тихенько, слухає усіх талановитих ораторів за святковим столом, а потім як видасть на десерт – усі реготом заходяться.
Усе життя їй снився один сон: темний ліс, ніч, пронизливий дитячий крик «Мамо-о-о!..».
– А ти чула? – гукала одна сусідка до іншої. – Про шо?
Андрій Кузьменко загинув вранці 2-го лютого. ДТП, що сталася у Криворізькому р-ні біля с. Лозоватка, шансів на життя йому не лишила. Помер раптово. А Україна зізнавалася у любові – щиро і тепло.
Ішов Володимир-Волинський, а на зустріч йому Мар’янівна. Взяв він її під Локачі. Та й подалися вони разом на Устилуг.
«Хочу собаку, – наполягав син, – бігатиму з нею, гратимусь…!»
ТОП Новини
Знай наших! Права дітей Презентації Наречені Права працівників З 1 грудня 2018 р. пенсії буде перераховано Коли вчить... війна Безпека дітей. Українсько-польський варіант Замкнуте коло «Справи Пархомука" Закритий Собор. Де були два волинських архіреї?Інтерв'ю
- Опитування
- Результати
Фото
