Рубрики: Життя - як є...
Я вчора тебе зустріла. Напевне, випросила у Неба цю зустріч. Видумала. Вигадала. Виплакала. А нащо?..
Оксана повільно йшла тихою алеєю кладовища. Вирішила провідати могили рідних. Давно вже тут була. Певно, позаростало бур’яном…
Оксана йшла з роботи, і їй здавалося, що вже все село пліткує про неї. Опускала очі, аби нікого не бачити. А вона ж, здається, як могла, ховала своє запізніле кохання.
Любить футбол і знається на медицині, керує відділенням і божественно готує... це все про неї – ведучу кулінарної рубрики Тамару Пахолюк.
Літо – пора несподіванок. Причому якщо одні з них можна вважати рукотворними, то інші дарує нам сама природа. Які з них кращі, має право визначати кожен. Проте світ у своєму яскравому та неповторному різнобарв’ї...
Я дивилася на Сашка і не могла ніяк повірити, що це він. Скільки ж минуло, коли ми востаннє бачились?.. Уже років п’ять, певно... Від колишнього красеня і фаворита дівчат залишилася лише тінь. Змарнілий, виснажений, наче...
Олексій Артамонов – мешкає у Луцькому геріатричному пансіонаті, але його «можливостям» може позаздрити найкрутіший бізнесмен і непосида. Адже Олексій Євгенович об’їхав півсвіту, особисто знає усіх українських...
«Якби ж я знала… Якби хто підказав…» – картала себе Сніжана. Ось уже три місяці вона на лікарняному ліжку. Відразу, як після операції прийшла до тями, хотіла собі вени порізати. Потім передумала: «Таблеток...
Так жінка спокутує гріхи своєї матері.
Подякуйте лікарям за те, що жива.
Катя виглядала геть змученою. Її карі мигдалевидні очі сумно дивилися повз мене, а зсутулені плечі видали пригнічений стан.
*Через 15 років мати просила пробачення у тієї, з якою колись навмисне розлучила сина…
Як вона, бідна, плакала! Стояла перед іконами, а худенькі плечі аж тряслися, покриті чорною хустиною.
Ми часто не віримо у диво, а воно непомітно прокрадається у наше життя і чекає слушного моменту появи. Саме так я називаю ту подію, яка нещодавно сталася у моєму житті.
Із дитячих літ ми з Анею були найкращими подругами. Бавилися разом, пішли в школу в один клас (наші мами дуже про це просили), сиділи разом, ходили додому, уроки робили разом.
Ми, жінки, всі красуні. І не пробуйте заперечити.
– Катю, Олеся пропала. Вже й не знаю, що робити. Ото як іще до Надійки у Луцьк поїхала, так і нема досі.
Із чим Іваничі вітали Євгенію Горлайчук і Світлану Колодійчук?
Що може підняти нам, жінкам, настрій?
Сергій загалом мовчазний. Отак сидить собі тихенько, слухає усіх талановитих ораторів за святковим столом, а потім як видасть на десерт – усі реготом заходяться.
ТОП Новини
Супрунізм у халаті Посміхнись:) От приїде Сюмар, Сюмар нас розсудить! Екстримали «СВІТЛОДІТИ: збережи життя на дорозі!» В Афганістані допомогли вижити ікона і хрестик… Обмін перемогами У Луцьку чоловік підрізав дружину Нахабне пограбування Нічна різанина у Луцьку
Інтерв'ю
- Опитування
- Результати
Фото
