Піст Посту

Піст Посту

14 березня православні українці та їхні християнські брати греко-католики вступили у Великий піст. А 1 травня – Світле Воскресіння.
Хоч як це дивно здається у сучасному глобалізованому світі, але навіть зараз різні гілки послідовників учення Ісуса Христа ведуть літочислення цього свята за окремими календарями. Тож вірні Римсько-католицької церкви уже перебувають у смиренній підготовці до Великодня, яке відзначатимуть 27 березня. Православні ж (у світі нашу церкву називають ще «Ортодоксальною») мають інший часовий орієнтир…
Чому відзначення Пасхи, яке було запроваджене на I Вселенському соборі ще в 325 р., й досі припадає не те що на різні числа, а навіть на інші весняні місяці? Теологи з різних таборів по-своєму пояснюють цей феномен, звертаючись до розташування небесних світил, і кожен із них має рацію. Але якщо, наприклад, західні цивілізації уже давно вважають 1 січня Новим роком, то східні території, які колись належали до Російської імперії, перейшли на Григоріанський календар лише взимку 1918-го, після відповідної постанови ще ленінського Совнаркому. Та православні ієрархи на це не погодилися, тому й далі живуть за календарем Юліанським.
Власне, мабуть, колись таки настане день, коли всі християни світу й Різдво Христове, й Світле Воскресіння Спасителя відзначатимуть разом.
Та сьогодні хочеться поговорити не про це. 
Чи повинен Великодній піст стати для людей лише обмеженням у споживанні їжі, відмови від алкогольних виробів чи стримування в сфері інтимного життя? Чи вистачить лише цього примітивного, щоб напередодні Пасхи щиро покаятися в гріхах та зустріти найбільше християнське свято очищеним тілесно, морально та духовно?
Мабуть, піст має стати періодом боротьби кожної свідомої людини з тим, що заважає жити за десятьма Біблійними заповідями та іншими канонічними постулатами. Доведеться шукати корінь гріха не в ближньому, а в собі самому. І власним прикладом очищення намагатися показати іншим, що потрібно спочатку змінитися не для когось, а для самого себе, і в результаті – для всіх разом. І не колись, а вже… Як це непросто! Особливо, коли молитва – глибокий духовний стан, а не обрядова процедура…
Головне ж, очистивши свою душу, не лише гідно зустріти Великдень, а хоча б спробувати під час освячення вмісту великодніх кошиків не в останній момент прибігти під церкву і не пхатися «поперед батька» в перші ряди, щоб після окропіння святою водою якомога скоріше дістатися до місця розговіння з його неодмінними крашанками, ковбаскою і всім іншим, що Бог послав. 
Бо в такому разі весь піст можна вважати просто втраченим часом.
Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%