За кого Надія Савченко отримала 22 роки колонії?

За кого Надія Савченко отримала 22 роки колонії?

А хто ж загинув на Луганщині 17 червня 2014 р.? І чому «військових кореспондентів» закопали на Троєкуровському кладовищі Москви під гарматні постріли з військовими почестями, як солдатів?


Як відомо, 22 березня 2016 р. так званий суд у м. Донецьк Ростовської обл. Росії визнав українського добровольця та офіцера Збройних сил України Надію Савченко винною у вбивстві двох російських тележурналістів, і в сукупності зі звинуваченням у незаконному перетині українсько-російського кордону засудив її до 22 років ув’язнення у колонії загального режиму.
І хоча захисницю територіальної цілісності України судили за надуманими підозрами (бо Надія Савченко на момент загибелі російських репортерів вже перебувала в полоні), хоча її фактично викрали з території, окупованої бойовиками, і в кайданах доставили в Росію, незважаючи на те, що вона народний депутат України та член парламенту Ради європи, рішення Владіміра Путіна було залізобетонним: символ українського волелюбного духу має сидіти в кремлівській колонії.
Що й, на превеликий жаль, відбулося.
Але ким були громадяни РФ, які з журналістськими посвідченнями в червні 2014 р. незаконно проникли на територію Донецької і Луганської областей та перебували в таборі бойовиків?
1 червня 2014 р. «в відрядження на південний схід України» відправилася знімальна група «Всєроссійской государствєнной тєлєрадіокомпаніі» (ВГТРК) в складі журналіста Ігоря Корнелюка, звукорежиссера Антона Волошина і оператора Віктора Дєнісова. Вони працювали на програму «Вєсті», хоча виконували зовсім іншу функцію… Але про це – дещо згодом. Зараз – про обставини загибелі.
Внаслідок вибуху міни біля блок-посту саперетистів опівдні 17 червня померли двоє – Волошин і Корнелюк. Перший – одразу, а тому батьки відмовилися хоронити спотворене тіло і пройшли тест на ДНК-експертизу. Другий пережив операцію, але помер уже в палаті відділення реанімації.
Третій, Дєнісов, відбувся легким переляком і разом із біженцями накивав п'ятами від селища Металіст, де це все відбулося.
Отже, про Ігоря Корнелюка. Цей громадянин народився в 1977 р. в українському Запоріжжі. Потім родина переїхала в Ямало-Ненецький автономний округ. В місцевій державній телекомпанії «Ямал» дослужився з посади техніка до заступника директора інформаційних програм. У цьому статусі й погодився на «відрядження» в зону проведення Антитерористичної операції в Україні. Як вимагала українська влада, акредитації він не отримував, тому цілковито покладався на захист бойовиків ОРДО-ОРЛО та російських спецпризначенців.
За день до смерті ВГТРК показала один із останніх сюжетів вбитого, де він з тимчасово окупованої української землі промовив такі фрази про те, що відбувається на звільненій від ворога території:
«В селищі Щастя зараз відбувається масова зачистка. Знищують мирне населення, вирізують жінок і дітей, всіх – від 16 до 50 років – вирізують!».
Закопали Ігоря Корнелюка на Троєкуровському кладовищі Москви. Владімір Путін посмертно відзначив інформаційного кіллера орденом «За мужество».
Вдовою залишилася дружина, сиротою – донька.
На місті загибелі біля селища Металіст встановлений траурний хрест, одній зі шкіл у селищі сепаратисти присвоїли ім’я Корнелюка і Волошина.
Другий убитий – Антон Волошин – народився в 1987 р. у підмосковних Хімках, де й закінчив середню школу. Потім – навчання в Московському інженерно-фізичному університеті. З травня 2013-го був звукорежисером ВГТРК і програми «Вєсті». Був одруженим, дітей не мав.
Як і попереднього персонажа, Антона Волошина з військовими почестями засипали землею на Троєкуровському кладовищі Москви. Владімір Путін йому також посмертно присвоїв орден «За мужество». На школі, де він вчився прибили меморіальну таблицю.
Віктор Дєнісов залишився живим, а тому від правителя Кремля нічого не отримав. Разом із іншими він, щоправда, прийшов попрощатися з мертвими учасниками «телегрупи».
Найцікавіше, хто прибув ще віддати «останню шану» солдатам інформаційної війни.
Насамперед слід звернути увагу на одіозного Дмітрія Кісєльова, ген директора холдингу «ОРоссія сєгодня», який заявив:
«Наши военные корреспонденты не требуют для себя каких-то привилегий, при этом они всегда находятся на первом рубеже… Ребят убили прицельным минометным огнем за то, что они показывали все как есть, за то, что снимали, как убивают других».
Не менш фальшивим був виступ і ген директора телекомпанії НТВ Владіміра Кулістікова:
«Благодаря им эта война не только закончится, но за нее обязательно ответят те, кто ее развязал!».
«Народний артіст РФ» Іосіф Кобзон, депутат Госдуми, також прибув на кладовище. Нагадав, що він родим із донецького Краматорська, і попросив вибачення в росіян за те, що його Батьківщина так жорстоко обійшлася з російськими журналістами…
А маріонетковий лідер «ЛДПР» Владімір Жиріновскій тільки й мовив:
«К сожалению, о лучших журналистах узнаешь, только тогда когда с ними что-нибудь случится».
Крім цього, провести на той світ Ігоря Корнелюка також завітали перші заступники глави адміністрації Путіна Вячеслав Володін і Алєксєй Громов, віце-спцкер Госдуми Сєргєй Жєлєзняк,  гендиректор ВГТРК Олег Добродєєв, гендиректор Первого канала Константін Ернст, керівник медіахолдингу «Красная Звезда» Алєксєй Піманов.
Для порівняння: в суді м. Донецьк Ростовської обл РФ під час оголошення вироку нашій героїні Надії Савченко було лише кілька депутатів Верховної Ради, а всю виконавчу владу держави уособлював прес-секретар Президента України Святослав Цеголко. Нікого з керівництва парламенту, Кадміну чи Адміністрації глави держави там не було… І це – також показник того, як в Києві і Москві ставляться своїх захисників…
Роман УСТИМЧУК.
На фото з відкритих джерел: Ігор Корнелюк.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%