«На холєру мені та Америка…»

«На холєру мені та Америка…»

Каже рудниківський господар, а потім додає: «Я вмію орати землю, люблю ліс, бджіл, трохи знаюся на травах. Я тут буду жити».

У Рудниках Маневицького р-ну Володимира Величка знають усі. «Він в Америці лишитися не захотів! Жінка там, діти там, а він повернувся…» – кажуть про цього чоловіка люди. Приїхав із самісінької ситої Америки!  Та тут кожен другий, як не всі зразу, сплять і бачать, як їдуть туди, де здійснюється мрія про роботу, завдяки якій маєш на хліб із маслом, добру машину й подорожі світом. А він повернувся…
Так і кажу Володимирові Миколайовичу: «Люди дивуються вашому вчинку». 
– Та знаю… – відповідає. – Ну був я за бугром. А повернувся, бо тут мені ліпше. Бо додому хотілося. Я навіть мову їхню вчити не захотів... Я вмію коня запрягати, землю обробляти – свою, волинську, так, як мене ще дід навчив. Із конем і плугом. А ще люблю ходити у ліс, вмію доглядати за бджолами, знаюся на лікарських травах, займаюся розведенням кіз, свиней свого часу тримав різних порід. На холєру мені та Америка?..
З діда-прадіда Володимир Величко живе у Рудниках. Тут знає кожну травинку. Тож збирає лікарські трави і відає, яка недуга чим лікується, чого скільки треба випити і як ті народні ліки заварити. Зараз має 10 кіз. Сам хазяює, бо ж жінка лишалася у США (діти там живуть, треба допомагати, бо всі дорослі в Америці працюють, а найкраща нянька для внуків – рідна бабця).
– Тож дід – холостяк! – жартує.

У Рудниках Володимир Миколайович працював у колгоспі механізатором, 30 літ віддав цій роботі. Чому взагалі поїхав у США? Та про що запитувати? З того часу, коли Василь Стефаник писав свого «Камінного хреста», у волинських селах мало що змінилося… 
– Що бачив там?.. Мабуть, більше такого ніколи не побачу. Жив за 40 км від Сієтла, штат Вашингтон. Працював у приватному бізнесі американця Сема, надавали послуги з фарбування. Тим, хто знає мову, платять більше. За год – понад 14 доларів (це у 2000 році, – авт.), а я більше 8 не отримував. Але, мабуть, до таких порядків, як у них, ми ніколи не дійдемо, – зізнається.
Загалом Володимир Величко пробув у Вашингтоні 3 роки. Був і тоді, коли 11 вересня 2001-го сталася трагедія.
Пригадує, як було страшно. І водночас вважає: багато людей про це там знали наперед. Спланована смертоносна акція. І спланована тими, хто переконаний: людей на нашій планеті вже забагато... 
Світлана ДУМСЬКА.
На фото автора та із сімейного архіву Володимира ВЕЛИЧКА: головний герой історії та його велика дружна родина.



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%