Один секрет на двох кумась

Один секрет на двох кумась

Як зі стандартної паски зробити кулінарне диво, знають учительки з Ківерцівщини.

Хто сказав, що жіночої дружби нема?! Є! Та ще й яка. Світлана Бубало і Тетяна Дмитрук знають про це не з пісень. Бо впродовж десятиліть вони разом працюють, відпочивають, короваї печуть, навіть у пологовий їздять. Єдине, чим не діляться, – чоловіками. Бо теж переконалися: у кожної він має бути свій – коханий, здоровий та нагодований.

Героїні сьогоднішньої публікації – Тетяна та Світлана – не лише кумасі, а й дипломовані філологи, котрі багато літ викладають мову та літературу у школі с. Дідичі. Світлана Вікторівна – та аж до заступника директора з навчально-виховної роботи допрацювалася. Але в перерві між уроками, конспектами й домашніми клопотами жінки знаходять відпочинок у… випіканні й оздобленні короваїв, тортів, пасок та всякої іншої смакоти.

– Це в нас не бізнес, великих статків не приносить, – сміються господині. – Однак задоволення від того і самі отримуємо, і людям даруємо. При тім, що вперше спекти самій паску Тетяну Дмитрук змусила біда:

– Я тоді ще школяркою була, але до цих пір пам’ятаю, як часто хворіла мама. Чомусь так випадало, що недуга загострювалася якраз перед Великоднем. І якось я вирішила спробувати сама спекти пасочку. Вийшло смачно. З тих пір уже понад 30 літ цим займаюся. Потім додалися короваї, торти. А зараз ми з кумою щотижня, коли нема посту, прикрашаємо десятки різних випічок.

– А в мене, слава Богу, завжди виходило з мамою випікати великодню здобу, – долучається до розмови Світлана Бубало. – А самостійно випікати пасхальні смаколики почала тільки тоді, як заміж вийшла.

Охоче ділячись рецептом великодньої випічки, жінки кажуть: конкуренції не бояться. Бо хай би як господиня не старалася зробити точно таку, як у куми, страву, все одно паска буде відрізнятися і на вигляд, і на смак. Тому краще не комусь позаздрити, а свою здобу робити найкращою.
– Якщо колись жінки у Дідичах просто покривали паску збитими білками та посипали кольоровим «пшоном», то нині кожна господиня старається, аби її великодній кошик був ексклюзивним, – переконалася Світлана Вікторівна. – Ми з Тетяною Костянтинівною теж завчасно продумуємо і малюнок, і методику прикрашання. Здебільшого використовуємо мастику, з котрої викачуємо та вирізаємо хрестики, гілочки «котиків», різнокольорові квітки й листочки.

– Але багато господинь із нашого села купують у Луцьку на базарі харчові намистинки, сам кошик оздоблюють іграшковими курчатами та яйцями. Хорошою традицією стало Дідичах, що маленькі господині йдуть до церкви з власноруч складеним та прикрашеним кошичком.

А далі, коли піст закінчиться, почне молодь до весіль готуватися – і знову Тетяна та Світлана рукави засукуй та берися кулінарне диво творити. Тільки тепер – коровайне.

– Прикрашати весільну випічку мене навчила бабуня: тоді ми одного з чоловікових братів женили, – пригадує Світлана Вікторівна. – А вже коли молодший чоловіків брат одружувався, то я й сама з прикрашанням упоралася.

Щоб короваї від обох кумась були на весіллі найгарнішими, Світлана і Тетяна за модою стежать, нові методики випробовують.

– Колись випічку прикрашали переважно прісним тістом. Згодом навчилися білково-желатиновою сумішшю оздоблювати. Потім – просто цукор варили. А тепер замовники чого тільки не просять на коровай поставити, – зізнаються наші господині. – Є такі, хто хоче «много і дурного». Але ми пропонуємо щось одне вибирати: чи класичний трояндовий варіант, чи етностиль (із калиною та рушниками). Раніше й дотепер популярними на короваях лишаються лебеді, обручки, жених із нареченою (інколи їх у вишиванки вдягаємо).

І хоча до весільного періоду ще трохи часу залишилося, втім кулінарні дизайнери вже зараз без роботи не сидять: із харчової мастики виготовляють квіточки-листочки та зберігають у холодильнику. Бо потім, кажуть, замовники як хлинуть та по 10-12 короваїв привезуть прикрасити, то як хоч’ устигай.
– А крім того, жінки в Дідичах рецептами пасок обмінюються. Хто коли пектиме – домовляються, – додає Тетяна Дмитрук. – Бо потім, у день випікання, забороняється щось позичати чи навіть ходити одна до одної.
А ще до цих пір на Ківерцівщині вірять у такі прикмети:
► у день випікання паски не можна сваритися, кричати чи навіть дверима гримати, бо «святий хліб народжується»;
► якщо паска погано зійшла, «роздерлася» чи всередині порожня – недобрий знак;
► щоб увесь рік до наступного Великодня минув у щасті й достатку – киньте в піч, де рум’яниться паска, минулорічну свячену вербу;
► загадайте під час замісу тіста найзаповітніше бажання, впродовж трьох великодніх днів скуштуйте паску від 12 господинь – і це бажання збудеться;
► старшим дівчатам і хлопцям теж годиться 12 пасок скуштувати, аби гарну пару Господь послав.
Оксана 
БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора. 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%