«І з’єднаймося з Господом у Божественній літургії!»

«І з’єднаймося  з Господом у Божественній  літургії!»

Про традиції святкування Великодня, заборони та «бабські» забобони розповідає настоятель Свято-Вознесенського храму УПЦ Київського патріархату отець Андрій.
Перш ніж опинитися на Волині, уродженець львівського села Борятин Андрій Сидор закінчив Одеську духовну семінарію. Потім був настоятелем нижнього храму Свято-Троїцького собору УПЦ КП Луцька. 1992-го Господь покликав на Горохівщину. І нині отець Андрій є деканом Горохівського благочиння Волинської єпархії.
А сьогодні на прохання читачів «Волинської газети» священнослужитель розповість, як церква радить відзначати найбільший празник усього православного люду – Світле Воскресіння Господнє.

Після сорока днів Великого посту і семи днів Страсної седмиці православний люд очищеним зустрічає Великдень. Постом, сповіддю та причастям ми утверджуємо в смертнім тілі безсмертя душі. Молимося. Стараємося навіть помислами не грішити. Але для нас, українців, 

Пасха завжди пов’язана зі святковою трапезою. Із чого ж вона має складатися?

– Якщо в наших сусідів поляків на Великдень освячується лише символічна здоба, то в кошику українських господинь здавна були пасочка та свічка, м’ясні та кисломолочні страви, сіль, хрін та, звісно, яєчко. Паска – символ тіла Господнього. Свіча – той оберіг, який своїм полум’ям очищує, забираючи все лихе. М’ясне – це те жертвоприношення агнця Божого, котре згадується ще у Старому Завіті. Крашанки та писанки – утотожнення Всесвіту й народження нового життя.  А от про сіль, хрін, масло та сир у требнику на освячення хоч і не згадується, втім ці продукти стали вже традиційними для пасхального кошика волинян, – пояснює о. Андрій.
Що ж до інших наїдків та напитків, які, буває, з невідання несуть на освячення віряни, то священнослужитель застерігає:
– У нас ця помилка не настільки поширена, як серед вірян південних областей України, в Бесарабії, але нагадаю волинянам: 



У жодному разі до 
пасхального кошика 
не кладуть горілку та вино!

Бо церква не те що не дозволяє – забороняє таке нести до храму.
Друга типова помилка прихожан – на службу  прийти якраз до її завершення, тобто аби тільки продукти освятити.
– Не полінуйтеся і таки знайдіть можливість стати учасником Божественної літургії! – закликає благочинний. – Повірте: молитви, піснеспіви, церковні дзвони – це те, що очищає, надихає, дарує силу й благодать вам та вашим рідним.
У різних регіонах Волині існує багато прикмет, пов’язаних із Великоднем.
Хто з дітей, повертаючись із всенощної, першим зайде до хати, той аж до наступної Пасхи в усьому буде першим.
Чиє яйце під час цокання лишиться неушкодженою, той цілий наступний рік буде таким же міцним, як крашанка.
Хто покладе свячене яйце у кружку зі свяченою водою і три великодніх дні буде нею вмиватися, той буде гарним, наче писанка.
Кому вдасться на пасхальні свята 12 пасочок скуштувати, той наступних 12 місяців ні в чому нужди не матиме.


Усі ці повір’я можна назвати бабськими забобонами. Оскільки в жодній релігійній книзі про подібне не згадується.
– Але й чогось негативного чи гріховного такі звичаї не несуть, – міркує о.Андрій. – Тому хоче людина – хай дотримується. А коли це все буде молитвою супроводжувати та до храму Божого щонеділі ходити – все найкраще неодмінно збудеться.
Вночі палити шини церковнослужитель теж не радить:
– Коли Христа розпинали, то вогнища розпалювали ті, хто був проти християнства, – каже отець. – Та й у плані екології, пожежної безпеки вогонь ліпше не розкладати. 
Про те, як правильно після всенощної розговітися, то в родині священнослужителя дотримуються звичних правил: зібратися всім за святковим столом, запалити свічу з великоднього кошика.
– Але ми не «Отче наш» промовляємо, а тричі співаємо «Христос воскрес», – зауважує настоятель Свято-Вознесенського храму. – Далі глава родини трапезу благословляє – і всі починають куштувати свячене. Єдине, що прошу і своїх рідних, і наших прихожан: після тривалого посту їжте потрошки, аби не зашкодити здоров’ю. 
А ще Андрій Сидор привіз до Горохова львівську традицію у перший день Світлого Воскресіння Господнього дзвонити у церковні дзвони. Адже наукою доведено: в повітрі від цього така вібрація відбувається, що вона навіть віруси знищує, од чуми захищає. Та й язичники колись не дарма казали: дзвін – то голос Бога Христового!
Оксана БУБЕНЩИКОВА. 


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%