Суджену знайшов у Казахстані

Суджену знайшов  у Казахстані

– А я свою суджену зустрів у Казахстані, – почув від 90-літнього Микити Семенюка, сім’ю котрого 41-го вивезли з України. – Біра Яківна родом із Тернопільщини, а знайшла мене у далекім степовім краю. 

Його сива голубка стоїть поруч із любком: ніжно дивиться на чоловіка та загадково посміхається: «Ви здивуєтеся, та нас познайомила… друкарська машинка… Точніше – моя прихильність до друкування…»

Та й стала розповідати. Приїхавши у степовий радгосп, першим ділом зайшла у контору і вгледіла друкарську машинку. Та й стала, мов зачарована, «грати» пальчиками по кнопках. За цим заняттям і застала її секретарка: «То ти машиністка?!. Тебе неодмінно потрібно познайомити з нашим Микитою. Тільки сьогодні він десь поїхав по роботі…» 

І може б, і не судилося зустрітися двом західноукраїнським молодим людям, якби не Іван – рідний брат Микити. Саме він, якось гостюючи у брата, першим пригледів дівчину-красуню і познайомив із Микитою. На той час багато дівчат крутилося довкола нього, а він послухав брата і запросив на побачення тернопільчанку.

– Двічі зустрілися, а на третій – 9 травня 1955 року – було весілля! – каже Біра Яківна. – Микиті тоді виповнилося 29, мені – 22. Так весь вік разом і звікували.

Згодом подружжя переїхало до смт Маневичі на Волинь. Микита Семенюк влаштувався бухгалтером до місцевого колгоспу, звідки його запросили спершу на роботу до Маневицького, відтак – Колківського лісгоспзагу, а тоді й головним бухгалтером до обласного об’єднання «Волиньліс». 
Усі ці роки чоловіка підтримувала Біра Яківна. Вони і зараз разом. Мають церковні благословенні грамоти, люблять ладком співати свою улюблену пісню «Ми підемо, де трави похилі…» Скромно живуть на одній із затишних вулиць обласного центру. Братова, Іванова онука Євгенія, і доглядає стареньких. Насіяла для них квітів, намагається скрасити життя «золотого» подружя. Микиті Юхимовичу виповнилося  90. 


Екс-головбуха-ювіляра прийшли привітати його колеги – заступник начальника і головний бухгалтер Волинського обласного лісоуправління Лідія Турянська та завідувач сектору кадрового забезпечення управління Неля Поперецька. Вручили ветерану букет троянд і грошову допомогу. Микита Юхимович розчулився, а дружина Біра Яківна стала пригадувати молодість, чоловікових братів, друзів і колег по роботі.

– Та ж усі вони у фотоальбомах…

І справді, на світлинах – всі ще молоді і мрійні… І батьки, і брати, і друзі та колеги…

– А це хто такий? – запитую, натрапивши на фото хлопчика, котрий грає на губній гармошці.


– Та це, мабуть я, – вдивляється із дев’яностоліття Микита Юхимович у далекі-предалекі дитячі літа, де він тихенько награє щось на гармоніці. – Я любив грати на багатьох музичних інструментах, та все життя присвятив бухгалтерській справі. А на роботі з п’ятнадцяти літ…


Взаємна любов допомогла подружжю пережити важкі часи та здобути шану людей і священика православного храму, до будівництва якого вже у поважному віці долучилися Микита та Біра Семенюки. 

– Любов усе перемагає! – каже подружжя. – Двічі щасливий той, хто вірить і кохає.

Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото: на гостинах в іменинника.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%