Вийшла на пенсію – і зразу приз!!!

Вийшла  на пенсію –  і зразу приз!!!

Сльози та горе не раз спіткали Світлану Богдан із Маневиччини, але мотокоса від «Волинської газета» повернула жінці віру в удачу.

Оглядаючи приз, Світлана Федорівна і вам, наші читачі, нагадує: передплата «Волинської газети» триває, тож не зволікайте, передплатні квитанції до Луцька на вулицю Лесі Українки, 9 надсилайте і вірте: удача вам неодмінно усміхнеться!!!
Не відала й не гадала Світлана Федорівна, що народившись у Комі АРСР, опиниться в Одесі, а звідти життєва стежина приведе жінку на Волинь. Тож і зітхає: «Щоб про моє життя написати, вам і книги не вистачить». Але, підпершись рукою, починає оповідь про жіночу долю. 
– Ще коли моя мама, із села Садів Луцького району, молодою була, завербувалася в республіку Комі – піднімати цілину. Там уподобала росіянина, Федора Фоміна, вийшла заміж і народила мене та молодшого брата, Колю. Через п’ять років ми зосталися без батька (за яких він обставин помер – так і залишиться таємницею). І мама переїхала в Одеську область, де стала працювати в садочку. Так познайомилася з місцевим – Миколою Вороненком.
Вітчим був чоловіком жорстоким. Випивав, бився. Прийде, бувало,  «не в дусі», то ми з мамою ховалися, хто куди, – пригадує оповідачка.
За чотири роки подружжя нажило доньку Аллу. У пошуках ліпшої долі переїхало на Волинь до маминої мами. А там народилася четверта дитина, Оленка. 
– Жити з бабусею було не просто: то з’їли забагато, то поробили не все. Тому дуже пораділи, коли колгосп, у якому трудилися мама з вітчимом, дав хату. Але, – зауважує пані Світлана, – знову вийшла палка на два кінці баба не бурчала, так вітчим усе частіше бив.
Щоб утекти від нескінченних бід, дівчина після восьмого класу вступає до Горохівського училища на зоотехніка. Там, у Горохові, знайомиться з молодим маневичанином, який на сезонні роботи приїхав. І через два тижні зустрічань Світлана та Іван відсвяткували заручини.
– Літо походили, восени я навчання покинула, а на «октябрську» розписалися та переїхали в Старий Чорторийськ, – продовжує співрозмовниця.
Однак лихо на тім не відступило. Завагітнівши п’ятою дитиною, Світланина мама дізналася: хвора на рак. Шляхом кесарського розтину ще народила сина Ігоря. Додому пацієнтку вже не відпустили, й коли синові було дев’ять місяців, жінки не стало.

– Попомучився вітчим із трьома маленькими дітьми, – досі шкодує жінка своїх молодших братів і сестер. – Доки він на роботі, дівчатка (одна – четвертокласниця, а друга – першокласниця) ходили у дві різні зміни до школи й по черзі Ігорчика вигодовували.
Допомогти родині було для Світлани не просто. Адже в 17 літ вона й сама народила донечку Галю. Чоловікові батьки купили молодій парі хату. Та щойно подружжя туди переїхало – знову біда. Почали в Галинки очі мутніти. Лікарі лиш руками розводили. І 13 січня 1982-го дівчинки не стало.
Тієї ж зими не встигла родина оговтатися від похоронів – як нова біда. Вітчим із дітьми так хату напалили, що вона до тла згоріла, разом зі всіма речами й документами. Тож шукати прихистку чоловік із дітьми їде до Одеси.
Через рік Світлана завагітніла другою дитиною. 1983-го народила сина Володю. Та ще з пологового не вийшла, як новий удар: помер вітчим.
Куди трьох діток подіти? Привезли 18-літній Світлані. А в неї ж самої немовля на руках. Словом, пожили вони трохи всі разом. Тяжко, тісно. Приїхала тітка (мамина сестра) із Садова. Подивилася на всі ті злидні, та й оформила трьох сиріток на опіку держави. Дівчат – до інтернату в с. Маяки, що під Луцьком, а 2-річного Ігорчика, – в будинок маляти в Луцьку. Потім хлопчика передали в дитбудинок Каменя-Каширського й там дитину усиновили нові батьки.
– У двох сестер, дякувати Богу, все добре потім склалося, заміж повиходили. Одна в Луцьку мешкає, друга – в Сьомаках. Молодший брат, Микола, який іще в Комі РСР народився, помер. А от найменшого скільки не шукали – до сих пір не знаємо, де він і що з ним, – бідкається Світлана Федорівна. – Розпитували у керівництва дитбудинку – не кажуть: заборонено таку інформацію розголошувати. Тому хоч зараз, через газетну публікацію, сподіваємося вісточку почути. Звати було брата – Вороненко Ігор Миколайович, 1981 р.н.
…Через два роки після народження сина Володі Світлана вже тішилася дочкою Людою, ще через вісім – донькою Софією, а ще через десять літ – сином Сашком.
На тому, здавалося, вже б і мали біди закінчитися. Але знову, на жаль, ні.
Останнім ударом була смерть сина Володі. Десять років тому він захворів на запалення легень, і побороти недугу організм виявився безсилим…
Нині, похоронивши стількох найрідніших людей, жінка все одно не впадає у відчай. Вона дякує Господу за двох доньок і внуків, які малими рученями відводять біль та смуток. Кращу долю вимолює синові Сашку, який цьогоріч сім класів закінчив. А ще велике спасибі передає «Волинській газеті», яка не лише хорошими публікаціями радує, а й мотокосу Світлані Федорівні подарувала. 
– Я – людина не дуже азартна. Але коли є шанс пограти – чом’ не скористатися? – каже.
 От і у «Волинській газеті»: прочитала про лотерею для читачів, передала в редакцію свою передплатну квитанцію й піймала удачу.
Чи вірила в аж такий приз? «Та ні», – усміхається пані Світлана. За весь вік вигравала по дві-п’ять гривень, ну максимум – десять. А щоби мотокосу – то на цілий Старий Чорторийськ такої удачі ніхто не ловив! Хіба дрібниці вигравали: термос, чайник, ліхтарика.
– Зразу, як тільки своє прізвище побачила в переліку лотерейних щасливчиків, подумала: може, однофамілець? Але ж ні: все сходиться! – пригадує жінка перші миті радості. – Сашко як почув: «О, мамо! – гукнув. – То вже я сам коло хати траву буду стригти». – «Будеш-будеш. Оце вже тобі кролі подякують із морськими свинками»... 
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%