Свято без свята

Свято без свята

День журналіста чи свято працівника сфери послуг?

6 червня вся прогресивна частина людства відзначила в Україні День журналіста. Все відбувалося за звичним сценарієм і нагадувало епізод зі сценкою «А король – голий». З одного боку – грамоти, квіти й подарунки та повен зал «Просвіти». З іншого – катастрофічна ситуація у сфері ЗМІ, де на передовій українське інформаційне слово ховається в бліндажах, а в регіонах – зникає як роса на сонці. 
Та ця ситуація – найкращий привід знову поговорити про те, чи взагалі мають право на існування вільні та незалежні від влади та олігархів мас-медіа.
Радянської системи розвитку інформаційного простору вже не існує апріорі. Тому відійшли в минуле газети ціною 5 копійок і «брехунці», які цілодобово говорили в кожній хаті. І йдеться не стільки про скромний технічний арсенал функціонування журналістики минулого, як про те, що державна підтримка ЗМІ канула в Лету назавжди. Нині мас-медіа – невід’ємна складова дикого постсовєцького ринку, до якого більшість із них виявилася не готовою. 
Хоча б тому, що нікого з нинішніх головних редакторів навіть із журналістською освітою в університетах не навчали азам фінансово-господарської діяльності. 
Хоча б тому, що в інтернет-виданнях, на радіо, телебаченні та в газетах більшість працівників – люди взагалі без фахової освіти. 
Хоча б тому, що соціальні мережі перетворилися з безплатного майданчика обміну думками на потужну систему впливу на свідомість користувачів.
Хоча б тому, що олігархічна влада повністю взяла під контроль інформаційну сферу, підгодовуючи своїх борзописців у підневільних ЗМІ та всіляко утискаючи або просто знищуючи «чужі». 
Хоча б тому, що країни західних демократій лише говорять про свободу слова та демократію в Україні, але практично нічого не роблять для створення незалежного фонду для розвитку наших мас-медіа.
Хоча б тому (і, може, це основна причина?!), що люди у своїй масі і кожен окремо досі не відчули себе невід’ємною частиною громадянського суспільства, для якого, образно кажучи, свіжа кава і свіжа газета мають стати атрибутом кожного світлого ранку…
Тому День журналіста викликав суперечливі відчуття. Молилися. Виступали. Нагороджували. Аплодували… А потім настали будні, з яких, власне, й складається життя. Точніше – буття. І саме воно, як говорили класики марксизму-ленінізму, визначає свідомість. І ця свідомість у кожної здорової людини визначається не лише здатністю заплатити за житлово-комунальні послуги чи купити їжу, але й можливістю володіти та розпоряджатися правом вибору. Між добром і злом. Між правдою і кривдою. 
А як цим правом скористатися, коли інформаційний простір України потребує ще швидшого і ще ефективнішого реформування, ніж поліція, котру змурували на фундаменті міліції, чи прокуратура або суд, котрі також чекають змін?
Тому День журналіста – в минулому. І в часовому вимірі, і в методологічному. Бо попереду – День працівника сфери послуг.
Володимир ДАНИЛЮК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%