Не пара

Не пара

Люба, а для дітлахів зі школи Любов Іванівна, клопоталася по господарству. Пекла й варила. Хотілося синові догодити. Сьогодні він повертається із заробітків. Дзвонив, коли перетнув кордон. 
Цілісіньке літо і половину осені провів на заробітках. От скільки просила поступати у вуз після училища – вперся і все тут: не піде. Краще їздитиме на сезонні роботи за кордон. Толку, мовляв, більше. І батько теж підтримав сина.
От минулого літа Максим їздив із товаришем із сусіднього села, і цьогоріч так само. Казав, як приїде, почне ремонт у хаті робити. Може, все це й на добре. Он ті, в кого діти в місті у вузах, тільки й бідкаються, як і що продати, аби гроші зібрати. Бо ж за все у місті платити треба… А її Максим навпаки – гроші заробляє, щось собі потроху відкладає. Мовляв, навіть як одружуватися, то щоб батьки у борги не лізли. Воно то так. Он  колега Люби в школі вже другий рік віддає кредит за весілля.
Але куди її Максимові ще женитися?! За плечима тільки 20 років має. Молодий, високий, гарний. Любина гордість. Помічала, як дівчата у селі його поглядом проводжають. От було б добре, якби зійшовся з Надійкою, Оксаниною донькою. І розумна (у місті іноземні мови вивчає), і красуня. Сама скільки разів дивилася – і стільки разів поглядом спинялася. І роботяща: батькам, як приїде, помагає, а не по селу швендяє. Ох, і гарна пара була б… 
Замріялася, що незчулася, як стукнули двері в хаті.
– Мамо, ти вдома?...
Аж здригнулася від несподіванки. Максим!.. 
Сіли вечеряти разом. Чоловік повернувся з роботи. Він ветеринаром працює. Не могла надивитися на сина, натішитися. Схуд. Засмаг. Змужнів…
Максим розповідав про роботу, де був, що бачив. Спинився на хвильку і раптом випалив:
– Я, мамо-тату, женитися буду. 
Любу наче перемкнуло. Слова не може сказати. Чоловік теж. Він перший оговтався:
– Добре, сину, то діло хороше. Ти, певно, добре подумав, раз таке кажеш. Ну і хто твоя обраниця? Невже якась полячка?.. Не хотілося б, щоб іноземка якась була…
– Ні, тату, своя, з наших країв. Із сусіднього району. Познайомилися в Польщі. Ми разом працювали там.
– То розкажи про неї, – нарешті обізвалася Люба.
– Вона хороша, гарна… Словом, чого буду розказувати. Завтра вона приїде, от і познайомитеся… За все інше не турбуйтеся. Гроші я заробив. Ми з Олею не хочемо великого весілля. Ніякої помпезності. Розпишемося, у ресторані відмітимо… І ще: в неї є вже 8-літня донечка.
Люба ледве не зомліла. Ніяк не могла повірити в слова сина. Яка донечка? Він здурів чи що? Нащо йому така наречена, ще й старша?.. І взагалі, навіщо йому та «женячка»?.. Виговорила синові все, що думала. І нехай навіть не думає! Що йому – дівчат мало, чи що? А він у відповідь:
– Ти не зрозуміла, мамо. Я люблю Олю. Як сказав, так і буде. А якщо будеш проти – піду з дому…
Люба відразу зненавиділа майбутню невістку. Це ж треба: вчепилася в молодого хлопця, ото зміюка. Підлізла під нього, а він і здурів, певно. Медом йому здалося. Може, перший раз для нього був той секс…
Оля таки приходила. Маленького зросту, кругленька, коротка стрижка. Вона не здавалася старшою. Максим весь час пригортав її до себе, не відпускав ні на хвилину… Люба стисла зуби і… змирилася. Бо й чоловік теж попередив: «Не вмішуйся, хай собі любляться»…
Селом покотився поголос. Любу й на вулиці вже сусіди перепитували: невже бере старшу за себе, ще й з дитиною?.. Теж не вірили. Ото вже сорому!.. А Максимові хоч би що. Жінка до останнього сподівалася, що передумає, «перебіситься». І сусідки, чула, казали Максимові в очі, щоб схаменувся, на дівчат подивився. А він – одне й те ж саме.
Хай уже буде як буде, вирішила Люба. Може, справді синові так краще... 
Орися ДМИТРУК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%