Підкорили Крим

Підкорили Крим

Волинські гурти «Маневицька сотня» і «Троянда» викликали справжній фурор серед севастопольців.

Їм аплодували стоячи, викликали «на біс» та гукали «Пойтє єщьо!», довго не відпускаючи зі сцени. А після концерту підходили дякувати, фотографувалися разом на згадку. Чим же підкорили серця бувалих у бувальцях кримчан наші артисти? Хто ж ці герої? Та про все – по черзі.

ШЕФСЬКА ДОПОМОГА
Отож, до Дня флоту України і задля надання шефської допомоги військовим частинам у Крим відбула волинська делегація, яку очолили головний спеціаліст сектору оборонної роботи облдержадміністрації Віктор Шрамко і голова обласного добровільного товариства «Союз Чорнобиль України» Ростислав Кухтей. У складі делегації – перший заступник голови Маневицької райдержадміністрації Анатолій Артишук, народний аматорський колектив «Маневицька сотня», народне вокальне тріо «Троянда». Як виникла така ідея і про форми її  реалізації, розповів Віктор Шрамко: 
– Волинь – серед областей України, які стабільно ведуть шефство на військовими підрозділами. Цей процес розпочався в 1992-1993 рр., коли виникли серйозні проблеми у створенні нормальних умов для ведення військової служби. В 96-му з Росією почали ділити флот. Перед обласними адміністраціями поставили завдання – організувати шефство над кораблями. Тож Волинь одна із перших західних регіонів активно долучилася до цього. У Криму дислокуються чотири наші підшефні підрозділи – два кораблі (морський буксир «Ковель» та корвет «Луцьк), Військо-медичний клінічний центр та Командування ВМС України військова частина А0225. Спочатку возили ліс, борошно, картоплю, згодом – канцтовари, принтери ксерокси, фарби тощо. Минав час, керівництво облдержадміністрації та облради почало шукати якісь інші, окрім матеріальної, форми шефської роботи. Ось тоді й виникла ідея: до Дня флоту України для підтримки бойового духу матросів та офіцерів організовувати концерти волинських гуртів на кримській землі. Допомогу здійснюємо коштом благодійних фондів, прибуткових приватних підприємств. Є кошти і з місцевих бюджетів – органів місцевого самоврядування.
Долучається до розмови Ростислав Кухтей:
– Традиція возити делегацію у Крим існує не перший рік. Але завдяки голові облдержадміністрації Борисові Клімчуку ця робота пожвавилася. Сьогодні в Севастополь приїхало багато областей, але творчі колективи ніхто, крім нас, не привозить. 
Торік серця кримчан завойовував Камінь-Каширський народний ансамбль «Родовід». Цьогоріч така честь випала гуртам із Маневиччини. Хто ж вони? Спочатку – про чарівну «Троянду».

«МЕЛОДІЇ ТРОЯНДОВИХ СЕРДЕЦЬ»
Прекрасні та неповторні учасниці тріо з Маневичів – Людмила Синютіна, Галина Черчик та Людмила Семенюк. Керує колективом, пише для нього пісні, займається аранжуванням заслужений діяч мистецтв України Олександр Синютін. Окрім авторських, виконують і народні пісні. Уперше вийшли на сцену та відразу ж підкорили її своїми самобутніми голосами в 2000 р. на творчому вечорі Олександра Синютіна. Відтоді багато досягли. За їхніми тендітними плечима – перемоги на всеукраїнському пісенному фестивалі в м. Іршава, що на Закарпатті, міжнародному «Імена майбутнього» – в Одесі, їм аплодували на майдані Незалежності в Києві, у сусідніх державах – Польщі, Білорусі та Литві. Звичайно, жоден концерт у районі теж не минає без участі «Троянди». Вже записали диск, мають кліп, пісні у виконанні «Троянди» звучать на радіо, національному телебаченні. Олександр Синютін планує ще й відзняти музичний фільм «Мелодії трояндових сердець».
На моє запитання, чи не заважає така активна концертна діяльність особистому життю, жінки посміхаються і кажуть: їхні половинки в усьому підтримують та радіють успіхам. До того ж, і родини в кожної – співочі.
МАНЕВИЦЬКІ КОЗАКИ
Коли співає «Маневицька сотня», мимоволі виникає думка: не перевелися на українській землі справжні козаки! Такі ж віддані рідній землі й пісні. А пісня, яка звучить із самих глибин серця, преображає людину, наповнює її чимось незбагненним і неповторним, тим, що називається душею. 
Уперше колектив виступив 2000-го на концерті до Дня захисника Вітчизни. Організатор гурту й незмінний керівник – заслужений працівник культури, начальник відділу культури і туризму Маневицької райдержадміністрації Василь Дарчук. Родзинкою «сотні» стало те, що її учасники на той час займали керівні посади в різних установах та організаціях району, але всіх їх об’єднала любов до пісні.  

Нині у складі – 12 співочих голосів. Тут панує козацький дух. Є свій сотник (староста колективу) – колишній голова райдержадміністрації Степан Нечипорук, хорунжий – керівник райвідділення Ощадбанку Микола Прокопчук, полковий лікар і головний лікар МЦРЛ Андрій Гетьманчук (на жаль, не зміг приїхати до Криму). А ще серед учасників (ну як їх не назвати!) – колишній моряк і головний ветеринарний лікар Микола Галушко, головний танцюрист гурту і колишній директор райвідділення «ПриватБанку» Ігор Садовий, справжні козарлюги – директор районного Будинку культури Віктор Демчук, Троянівський сільський голова Микола Ясюк та художній керівник Боровичівського будинку культури Роман Зінчук, концертмейстер Леонід Марчук, керівник духового оркестру Володимир Гейко, директор районної дитячої музичної школи Микола Бугайчук. Інструментальний супровід здійснюють ведучий концертів і директор Колківської дитячої музичної школи Ігор Гончарук, викладач районної дитячої музичної школи Анатолій Мельник та наймолодший учасник, свій фотокор Віктор Козел.
У репертуарі цього суто чоловічого колективу – українські народні пісні та авторські твори сучасних композиторів. «Маневицька сотня» гриміла на теренах не тільки рідної Волині, а й на Сумщині (м. Конотоп), у Литві, Білорусі, Польщі. Нині їхні голоси підкорювали Крим.

МИНУЛЕ І СУЧАСНІСТЬ
Програма перебування волинської делегації була досить насиченою. Дорогою до Севастополя ми зустрічалися з командиром морського буксира «Ковель» – капітаном 2-го рангу Віктором Простатовим, котрий родом із м. Херсон. Корабель розташований на Південній військово-морській базі «Новоозерне» (у р-ні Євпаторії). На «Ковелі», головним призначенням якого є буксирне забезпечення ВМС, справно несе службу 21 працівник Збройних сил України. Морякам передали матеріальну допомогу: продукти харчування та інше до свята.
У Севастополі нас розмістили у підшефному підрозділі – Військово-медичному клінічному центрі Кримського регіону, де гостинно зустрічав від імені командування заступник начальника ВМКЦ з виховної роботи підполковник Олександр Караваєв.

Аби відчути дух і велич героїчного міста, волинська делегація відвідала колишню секретну військову базу підводних атомних човнів, нині військово-морський музейний комплекс «Балаклава». До речі, за рік тут буває приблизно 300-400 тис. відвідувачів. Директор музею Сергій Круглов розповів трагічну історію «Балаклави». Як військову базу об’єкт почали будувати 1953-го. Сюди могли зайти 6-7 атомних підводних човнів, тут здійснювалися ремонтні роботи, тестувалися ядерні боєзапаси (1 мегатонна, котра, вибухнувши, могла знищити весь Кримський півострів), були склади дизельного пального. Але 93-го об’єкт припинив існування. 10 років він не мав господаря. Нарешті 2002-го прийняли рішення про створення музею. І перші музейні працівники просто вжахнулися: люки були відчинені, стіни обпалено. Але все відновили, і 2003-го музей прийняв перших відвідувачів.
На знак подяки наші артисти акапельно заспівали серед похмурих, але, на диво, акустичних коридорів «Балаклави». Такого ще тут не було. Відвідувачі зупинялися послухати, знімали на відео, а згодом гучними оплесками вітали співаків. 
Не менш захопливою стала екскурсія до Військово-морського музею «Михайловська батарея», де представлена приватна колекція Шереметьєвих, що відтворює всю історію героїчного минулого Криму.

ПОДАРУНОК ДЛЯ «ЛУЦЬКА»
А попереду чекали концерти, перший із яких відбувся на місці стоянки кораблів українського військового флоту безпосередньо для моряків протичовнового корвета «Луцьк». Віктор Шрамко передав морякам шефську допомогу з нагоди свята ВМС України за безпосереднього сприяння голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука для ремонту побутових приміщень (кают), наголосивши: такі зв’язки налагоджено вже давно і вони будуть лише зміцнюватися. Доречно нагадати, що безпосередньо шефи корвета «Луцьк» і Військово-медичного клінічного центру – Луцька і Новолинська міські ради, котрі теж надали шефську допомогу – виділили понад 5 тис. грн.
Поки тривала підготовка до виступу, поспілкувалася з командиром корабля – капітаном 3-го рангу Максимом Ємельяненком, який служить на корветі ось уже рік. Максим Олександрович повідомив, цікаві деталі: корвет побудували 1993-го на заводі «Ленінська кузня» м. Київ. Тоді ж корабель спустили на воду. До 2007 р. брав участь у всіх навчаннях, які проводилися за участю ВМС. Пройшов десятки тисяч морських миль у Чорному і Середземному морях. У складі екіпажу – 91 особа, з них – 11 офіцерів, інші – старшини та матроси.
– Найголовніша наша проблема – закінчення моторесурсу двох головних двигунів: їх заборонено експлуатувати на повну потужність. Цього року заплановано надходження коштів, але бюджет Міністерства оборони України перерозподілили, тож ремонт двигунів відклали в часі. Сподіваємося, що на кінець року все ж винайдуться кошти, а це приблизно – 15 мільйонів гривень.
Що ж, апаратуру налаштовано, артисти – у повній бойовій готовності. Анатолій Артишук представляє гурти, підкресливши: завдяки таким концертам ми демонструємо відданість волинян українському флоту. 
І серед морських просторів полинули українські пісні. Усі, хто був присутній, підтримували краян оплесками. Інші – теж слухали, але вже несучи бойову вахту на кораблях. А поряд, за колючим дротом, бовваніли, вражаючи потужністю, російські кораблі. І я впевнена на 100 відсотків, що там теж прислухалися до самобутніх голосів волинян.
«…Я СЕВАСТОПОЛЬ В СЕРДЦЕ СБЕРЕГУ»
Наступний виступ волинян – у самісінькому серці Севастополя, неподалік пам’ятника адміралу Нахімову, в парку. Саме тут відбувалася зустріч ветеранів-афганців і чорнобильців у рамках підготовки до святкування. Варто відмітити, що на 95% наша делегація складалася теж із чорнобильців. Тому перед початком концерту голова Севастопольської міської організації ВГОІ «Союз Чорнобиль України» Анатолій Олейніков поділився наболілим, підкресливши, що тісно співпрацює з нашою волинською спілкою, з Ростиславом Кухтеєм, неодноразово бував на Волині. Зокрема Анатолій Олександрович вважає, що в нашій області краще вирішується проблема з чорнобильцями. Бо в Севастополі у середньому виділяється лише 5 грн у рік на одного чорнобильця, котрих налічується тут близько 2 тис. 
– Ми прекрасно розуміємо один одного, хоча розмовляємо різними слов’янськими мовами. Радію, що наші зустрічі стали традиційними, бо вони об’єднують Україну, – наголосив Анатолій Олейніков і вручив Ростиславові Кухтею на знак вдячності символічну козацьку шаблю.
Артисти помітно хвилювалися: як їх сприймуть севастопольці? Зазвучали перші акорди. Глядачі уважно слухали, а вже через кілька хвилин після виступу «Троянди», згодом і «Маневицької сотні» зірвався шквал оплесків. Линули попурі, народні та естрадні пісні – сумні та запальні, від яких ноги самі просилися в танок. І хоча художній керівник Колківського будинку культури Іван Курдельчук читав гуморески українською, публіка все одно заходилася сміхом, підтримуючи його також і в інсценізованій пісні про кума у виконанні «Троянди». Дует директора Боровичівського будинку культури Ірини Волошко та Романа Зінчука вражав ніжністю почуттів. А коли зі сцени звучали «Севастопольський вальс» від «Маневицької сотні» та «По морю» у виконанні козака Віктора Демчука, публіка просто шаленіла. Час виступу добігав кінця, а глядачі просили співати ще і викликали «на біс». Тому концерт під схвальні вигуки публіки тривав близько 1,5 год. Навіть уже за сценою до артистів підходили, дякували, запрошували приїжджати ще, фотографувалися.
– Це вперше у моєму житті: я бачив сльози на очах у севастопольців, – поділився враженнями Ростислав Кухтей. – До мене підійшла після концерту мешканка Севастополя та й каже, що її сестра  із Пермі (директор школи) хоче сфотографуватися з українським козаком і розмістить згодом цю фотографію в школі. Хіба це нас не об’єднує?.. До речі, йшов у вишитій сорочці, а якась продавчиня на набережній гукає: «Хай живе незалежна Україна!». Значить, недарма ми подолали таку далеку відстань. 
…Виступ перед персоналом Військово-медичного клінічного центру після урочистих зборів із нагоди свята ВМС, зізнаюся чесно, був для мене в чомусь передбачуваним. Бо хіба можна встояти перед чарівністю та ніжністю «Троянди» та незламним духом «Маневицької сотні»? Тому медичний персонал теж вітав артистів бурхливими оплесками. На завершення Віктор Шрамко передав вітання зі святом від голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука і запевнив: Волинь постарається щороку привозити творчі колективи для підняття національної самосвідомості, аби гордитися, що ми – українці. 
І ще один штрих. Після концерту в госпіталі підійшов до артистів старенький офіцер ВМС, який перебував на лікуванні, і зі сльозами сказав (зберігаю мову оригіналу):
– Не важно, на каком языке вы поете. Главное – чтобы мы понимали друг друга. Родина у нас одна…
Наталія ГЛАВНІЧЕК.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (70) - 13.4%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (229) - 43.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (160) - 30.7%