Машівська колиска

Машівська  колиска

Завітавши на День передплатника «Волинської газети» у с. Машів, що на Любомльщині, познайомився з багатьма чудовими людьми. Серед них – начальник поштового відділення Марія Богуш, голова сільської ради Наталя Сахарук, директор НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – дитячий садок» Трохим Влащук, колишній учитель історії Микола Федосєєв, а ще продавчиня Віра, підприємець Микола Романюк… Від них почув про видатного письменника Болеслава Пруса, що жив тут і творив, про сільську співачку Тетяну Козіїк, без якої жодне весілля не обходилося, про депутата районної ради Валентина Багнюка, що фанатично відданий рідному селу і його футбольній команді… 
– І наша Адамівна – людина знатна і шанована, поштар зі стажем, – мовила сільська головиха про Марію Богуш. – У них родинна династія: листоношею був свекор, на Любомльському поштовому відділенні працює донька Катерина Сулім. А ще вона з багатодітної родини, – додала Наталя Миколаївна. – Нещодавно, як з’їхались, усе село звеселили.
– Це з Одеси приїжджала молодша сестра з чоловіком Юрою та дворічною донькою Софійкою, – усміхається Марія Адамівна. – Нас у сім’ї, у тата Адама Якимовича і мами Надії Серафимівни – дев’ятеро: Петро, Тетяна, Валя, Галя, я, Сергій, Микола, Анатолій і Антоніна. Усі, окрім наймолодшої – вона 1974 р. н., живуть на Волині – у Машеві, Радехові, Любомлі, Володимир-Волинську, Антоніна ж вийшла заміж до Одеси. Ми бачимо її дуже рідко. І ось приїхала до мами, а сестри й брати з сім’ями захотіли їх побачити: нас зібралося тоді сорок чотири душі. Дев’ятеро не змогли приїхати. А всіх нас у родині – п’ятдесят чотири, наша мама має вже вісімнадцять онуків та 11 правнуків. 
Сама Марія Адамівна вийшла заміж дуже молодою. Її вподобав старший сусідський хлопець і вона його полюбила.
– Бувало йдемо з дівчатами із клубу, а Марійка на пальчиках цілується з хлопцем!.. – згадує Наталя Сахарук. – А хто ж то такий? А, наш Микола… Хороша вийшла пара…
До слова, їдучи у Машів, я прихопив кілька книг свого старшого колеги письменника і книговидавця, багаторічного директора видавництва «Надстир’я» Миколи Богуша «Ловися, рибко». То ж Марія Адамівна, прочитавши прізвище автора, навіть збентежилась. Та потім вияснилось, однофамілець її чоловіка навчався у їх рідній Машівській школі, як і генерал-майор міліції Володимир Бородчук. Ця школа заснована у 1844 р., з неї вийшло дуже багато відомих людей, зокрема, моторист крейсера «Зоря», учасник штурму Зимового Палацу, красноармієць і двадцятип’ятитисячник, пізніше репресований, а відтак і реабілітований Павло Костюк… Поруч зі школою – меморіал на честь односельчан, полеглих у роки Другої світової… Близько сорока односельців закарбовано на цій стелі скорботи… 
Уже в наші дні меморіальна дошка на честь героя-випускника з’явилася і в самій школі: «Кушнір Сергій Олександрович наш земляк, надія, гордість і опора своєї сім’ї. 1 серпня 2014 р. загинув в ході військових дій Збройних сил України під Савур-Могилою в Донецькій області, віддав своє життя, захищаючи цілісність і незалежність України. Йому було лише 29… Він мріяв. Він любив, він жив…»
Тут навчались журналіст, редактор і помічник депутата Тараса Чорновола Микола Влащук, суддя Галина Хвіц, вчителька Ольга Костюк, інженер Степан Романюк, слідчий генеральної прокуратури Степан Мигура, академік Михайло Веремчук, заслужений лікар України Георгій Карась та багато інших поважних людей… І всесвітньо-відомий Болеслав Прус (Олександр Гловацький) їздив цими дорогами та топтав одні й ті ж стежки, що й усі машівці… А дехто твердить, що він тут і на світ Божий з’явився, а в Грубешові тільки у метрики записали… «У 20-х роках минулого століття вчителька Еміля Врбовна знайшла в літературі слід, що письменник народився у с. Машів, – зазначає, зокрема, про це любомльська журналістка Валентина Хвас. – Вона доклала багато зусиль, щоб факт обгрунтувати, і тим сколихнула польське краєзнавче товариство…» Все ж до цього часу загальновизнаним вважається факт народження видатного письменника «у Грубешові у родині збіднілого шляхтича, агронома за освітою, Антонія і Аполонія Гловацьких»… 
Свого Миколу Богуша Марія причарувала до села цілунками, інакше б, може і він, прославив село в яких чужих краях, став генералом чи письменником, як і його луцький тезка чи й сам Олександр Гловацький.…
Як і всі українські сім’ї, подружжя Богушів найбільше тішиться онуками – Назаром та Олею, у них добрий, працьовитий зять Ростислав, любляча донька Катруся. І хоч живе молоде подружжя у Любомлі, не забуває про батьків. На жаль, вже нема свекра зі свекрухою – Петра Никифоровича і Ольги Петрівни, відійшов у вічність і батько Адам Якимович. Та є ще мама, до котрої можуть злетітися зі всіх усюд родинні душі…
Марію Адамівну люблять і поважають усі машівці. Вона розносить газети і листи, виплачує пенсії, підбадьорює стареньких та малих. Встає жінка перед шостою ранку, доїть корівку, виганяє на пашу, пораїть іншу живність, відтак іде «на службу». Робота начальника пошти, хоч і зв’язує по руках, їй подобається. Як і в кожної сільської господині, у неї багато всіляких захоплень – город, квіти, готування чогось смачненького, вишивання, пісні… А ще здивувала тим, що любить збирати чорниці, за день до двадцяти літрів може набирати… 
Переконався, що і сільська головиха, і начальник поштового відділення, і директор школи, і всі-всі машівці люблять рідне село, дорожать ним, усі вони великі працелюби, щирі і гостинні люди, цікавляться історією рідного краю, дбають про його майбутнє. Про це свідчать сільський храм, хоч і старенькі, але доглянуті будівлі школи, сільської ради, пошти, меморіал на честь загиблих у роки Другої світової, зрештою і дуб Болеслава Пруса – письменника, що любив тут бувати і, подейкують, навіть міг саме у батьківськім садку під грушею писати свій знаменитий роман «Фараон».
Сергій Цюриць.
На фото автора: Марія Богуш та Микола Романюк. 



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%