Про що мовчить панський парк?

Про що мовчить панський парк?

Тут прогулювався письменник Крашевський і заручився композитор Стравінський. А потім розстрілювали й катували…

Де панський сад чи парк – там колгосп, де ферма – там церква… За таким принципом совєти будували нове майбутнє на «визволених» західних землях України. Як «лопнула панщина»  – і парк поміщика та письменника Юзефа Крашевського в селі на Ківерцівщині зажив інакше. Не розкажуть тепер сухі липи правду про пережите. Зате розкажуть люди. 
Поза Будинком культури у с. Омельне Ківерцівського р-ну видніються залишки старезного парку. У невідомість веде літ сто тому висаджена кимось алея. Покрученим гіллям впираються в небо дерева. Вмирають самі. Не здіймається рука різати панський парк, кажуть люди. А він належав відомій людині. У 1837 р. Омельне «орендував» Юзеф Крашевський, польський літератор, який два десятка літ жив і творив на Волині. Заможний на ту пору поміщик хотів відродити село, що перебуває «в плачевному стані». Саме для того й заклав парк… 
Як свідчать краєзнавці, саме Омельне, на думку  батька майбутнього письменника і громадського діяча Яна Крашевського, мало бути  місцем для затишного сімейного маєтку сина. У 1837 році з такою метою Крашевський і орендував населений пункт в іншого поміщика, графа Красіцького. У Юзефа Крашевського та його дружини Софії тут народилася й перша дитина, донечка Констанція. Спочатку Юзеф пробував господарювати і, як можна тепер переконатися, навіть парк заклав. Але хазяїна з нього не вийшло. Занедбавши справи в маєтку, після закінчення строку оренди Крашевський  виїхав звідси. Купив собі с. Городок нині Луцького р-ну.
Про долю панського обійстя корінні жителі нинішнього с. Омельне знають небагато.  Один зі старожилів Олександр  Євтушик (а по-вуличному Сянько) згадує, що «на пана» працював його батько. Мовляв, так, казав, було добре, що тоді ніхто й не думав про те, щоб мати власний шмат землі:


«Я питав свого батька Івана, чого всі в селі землі покупляли? Десятини, десятини… А в нас так мало? «Чи ви грошей, тату, – кажу, – не мали?» А він мені каже, що не в тому справа: «Нащо тобі синок та земля. Бач, я в пана роблю, і все є». А тут лопнула панщина!»
Як стало тривожно на Волині, приїхала в Омельне пані зі Швейцарії. Треба було, видно, швидко позбутися маєтку, щоб втекти звідсіля, доки є така змога. Швидко все розпродала, згадує Олександр, і подалася. 
А на місці маєтку в 40-му році заснували колгосп. Записався у колгоспне ярмо і «малоземельний» Олександрів батько.
«Вони воли доглядали й кури. Алею зробили в тому саду. Ще як я був пацаном, то нас заставляли сад той доглядати. Але довго колгосп не був. Потім там воєнні стояли. Трофейніки. Це велика історія. Там і люди гибли, там розстрілювали. Поляків катували в період війни. Своїх же. Вивезли їх туди. Наскільки я знаю, то багато». 
Міцно врізався в пам’ять старожила ще один епізод із дитинства, пов’язаний зі старим панським парком. 
Війна. У небі гуде…
«Самольот. З двома хвостами. Вибіг з хати, чую: бурчить. Аж тут мати десь взялася, пхнула мене в спину. Я впав, вона – на мене. А він (німецький пілот, – авт.) низько так і просто на мене дивиться, сміється. У шльомі. Голову висунув. Глядь, а той самольот щось скидає…  Накидав у тому саду цяцьок різних. То гармошки, то ще щось… Такі лєнти блискучії летіли. Трохи пройшло – я туди. Взяв щось таке кругленьке, як замочок в руки. А старший хлопець мені каже: «Ану кинь!» Я давай плакати, ну цяцька ж… Де ми їх тоді бачили? А він видер з рук і як кине подалі! А вона як стрелить…»
Старі липи аж чорні. Чи то від часу, чи від спогадів. Цікаве місце. Хоч і недовго воно належало письменнику, але все ж, мабуть, надихало на творчість. Та й не одна відома людина, навідуючись на гостину до Крашевського, споглядала ці самі липи. Недарма збереглися спогади про те, що саме в Омельному, в парку Крашевського, відбувалися згодом  (у серпні 1905-го) заручини  всесвітньо відомого композитора Ігоря Стравінського із племінницею поміщика Дмитра Носенка (ще один омельненський магнат) Катериною, рідного брата устилузького тестя Стравінського. Як стверджують старожили з Омельного, саме у них в селі й відбувалося весілля композитора. Творити шедеври його теж спонукала Волинь. А Юзеф Крашевський за життя заслужив право називатися одним із найбільш плодовитих авторів. 232 романи, тисячі літературних, мистецьких, наукових статей, 30 тисяч листів…
Олена ЛІВІЦЬКА. 
На фото автора: батько Олександра Євтушика колись був наймитом у маєтку Крашевського…; старий парк занепадає, а чи не під цими деревами освідчувався у коханні до майбутньої дружини Катерини Носенко Ігор Стравінський? 
P.S. Сьогодні старезний парк прибирають. Готують до історично-мистецького свята, яке запланували провести 10-го липня. Згадати історію рідного краю. Відкрити правду. Омельненці прагнуть звернути увагу на історичні місця, забуті багатьма, але завдяки причетності до долі відомих родин назавжди вписані в літопис волинської землі. 


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%