Щоб були здоровими тіло, душа і родина

Щоб були здоровими тіло, душа і родина

Чому ми зі свекрухою не сваримося 

Наталія Шворак  – із тих невісток, які свекруху люблять, шанують і ніколи не сваряться. Бо коли жінка 18 років тому вийшла заміж та переїхала з рідної Карпилівки в Карасин, то відразу ж із чоловіком Петром власний дім стали споруджувати. Відтак, сваритися і не було коли.
– Будуватися було тоді ой як непросто. Особливо коли роботи не можеш знайти навіть із дипломом учителя, – зізнається пані Наталія. – Але ми з Петром у відчай не впадали. Знали: на сльозах хату не змуруєш. 
Показуючи просторий дім на чотири кімнати, два коридори, ванну та кладовку, демонструючи літню кухню та новий сарай, подружжя Швораків каже: допоміг це все побудувати він, камінь-каширський ліс. Точніше – його дари.
– Відтоді й дотепер ми від початку літа й геть до пізньої осені – у лісі. Спершу – чорниця. Далі – ожина. Лисички завжди збираємо та здаємо. А з настанням холоду журавлину в кошики кладемо, – перелічує свій трудовий календар подружжя Швораків. – Але якось так Господь нам допомагає, що за перших три роки спільного життя ми коробку будинку поставили, в спальню заселилися і так троє (бо ще маємо сина Вадима) потрохи кожну з кімнат доводимо до пуття.

Няня, яка грає на фортепіано

Трохи швидше стало з ремонтом, коли в Карасині дитсадок відкрився та робота зі стабільною зарплатою знайшлася. Відразу, як з’явилася в ДНЗ вакансія, Наталія Василівна пішла нянею працювати (офіційно – помічником вихователя). Далі освоїла фах музичного керівника та інструктора з фізкультури. А ще – викладала малюкам хореографію.
На запитання, як зуміла опанувати геть різні сфери, пані Наталія усміхається:
– По-перше, я дуже відповідальна людина. Коли знаю, що повинна щось навчитися, – підходжу до справи з усією серйозністю. По-друге, коли здобувала фах у педучилищі, отримала ази гри на фортепіано. А по-третє, не соромлюся запитати поради у більш досвідчених педагогів, – пояснює наша співрозмовниця. – Тому обклалася різними профільними журналами, із публікацій дізнавалася, як робити постановку танцю, як із дітками вокалом займатися.

Посада інструктора з фізкультури зобов’язувала Наталію Шкорак виховувати в дітей любов до спорту й активного відпочинку. Жінка й тут проявила оригінальність. Бо спортивні змагання влаштовувала не тільки малечі, а й батькам і дитсадковому колективу.
– О, це справді було цікаво! – сміється, пригадуючи «Веселі старти», які в Карасині тоді були подією на все село. – Дорослі бігали-стрибали, діти реготали, куми-свати-сусіди вболівали. А бачили б ви, як спритно вміють бігати кочегари нашого дитсадка! Ми як дивилися, то ледь не падали зо сміху! І, що тішить до цих пір, команда трудового колективу таки перемогла.
За декілька років роботи з дітлахами Наталія Шворак зрозуміла: це та професія, про яку завжди мріяла. Тож як тільки колега з дитсадка пішла в декрет і звільнилося місце вихователя, Наталія Василівна у свої 30-ть із гаком знову стала студенткою Луцького педагогічного коледжу, вивчилася на вихователя і тепер теорію буде закріплювати на практиці.

За день півцентнера ягід: ото рекорд! 

– Але тяжкої селянської праці я як вихователь теж не відцуралася! – зауважує співрозмовниця. – Особливо зараз, коли діти на канікулах, а в лісі так багато ягід. Тому щоранку разом із чоловіком та сином Вадимом ми на коника і – за чорницями.
Рекордних урожаїв Швораки не назбирують (бо є в селі люди, що по 45 кг за день примудряються зібрати, по 20 гривень за кіло оптовикам продати, 900 гривень до кишені щовечора покласти й так цілими тижнями, доки ягода є).
– Але ми себе не перетруджуємо. З ранку до обіду в лісі, а далі – то по господарству пораємося, то на городі сапаємо-полемо. Ще ж і кінь є, і корова, свині, птиця. Тільки часу нема, аби нудьгувати, – жартують наші переможці. – Тож тільки коли свято і працювати не треба – беремо до рук «Волинську газету» і сідаємо насолоджуватися.

Усяку роботу можна перетворити на гру

Петро Шворак на сторінках газети, звісно, більше політикою цікавиться, кримінальними розборками. А от дружина Наталія шукає статті для душі і для шлунка (так жінка називає кулінарні рецепти).
– І ще дуже подобаються мені публікації, в яких педагоги розповідають про свої методики викладання, учительськими родзинками діляться, – зауважує наша співрозмовниця. – Я от, наприклад, люблю використовувати на заняттях піско- та сміхо-терапію. Бо давно вже переконалася: яка би замкнута дитина не була у групі – посади її в пісочницю – необмінно знайде контакт із ровесниками.
Із власного досвіду Наталія Василівна також знає: велику роль для здоров’я дітей відіграють рухливі ігри. Навіть надування мильних бульбашок – це, виявляється, хороша вправа для дихальної гімнастики. Крім того, вихователь радить батькам до будь-якої домашньої роботи залучати діток. Але – неодмінно цю роботу перетворювати в захопливу гру.
– От зараз природа дарує нам дуже багато вітамінів, утім не завжди дитина охоче їсть кислувату ягоду. Так-от аби не змушувати малюка їсти – перетворіть цей процес у веселе змагання: хто – мама чи доня – більше скуштує малинок, – пропонує Наталія Шворак. – Або на городі гарбузи позбирати треба: дайте синові легший овоч, собі візьміть важчий – і перевірте: хто швидше гарбуза до воза докотить?! 

Серед п’яти тезок із села перемогла тільки одна

Та й «Волинська газета» – хороший варіант зробити дозвілля дитини цікавим та пізнавальним, кажуть у Карасині. 
– А батькам це дасть шанс перемогти, як і нам, у передплатній лотереї, – додає Петро Шворак. – Бо он моя жінка вагалася: виписувати-не виписувати. Проте колєжанки із садочка переконали. Коли ваші журналісти у Карасині були, моя Наташа відро на пошті виграла. Думали: є приз – та й досить! Однак згодом дізнаємося: ми стали переможцями у супер-розіграші!
– Якщо чесно, я спершу повірити не могла! – сміється щаслива володарка електрочайника. – «Ай, ні, – думаю, – в нашій сільській раді аж п’ятеро жінок, яких звати Шворак Наталія Василівна. То, певно, вони виграли». Аж тут ви мені телефонуєте: «Коли й куди вам подарунок привезти?» Я так розхвилювалася, що аж тиск підскочив! Цілу ніч спати не могла! 
– Зате тепер ми цілій області похвалитися можемо: хто «Волинську газету» виписує – у програші ніколи не зостанеться, – каже ощасливлене подружжя. – Так що, людоньки,

передплачуйте,читайте, вигравайте! 


Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%