«Віджимання» паїв

«Віджимання» паїв

Сьогодні стає зрозумілішим, чому в Україні гальмується земельна реформа, і чому землі сільськогосподарського призначення так і не стали товаром. І справа тут не лише в страхах із приводу можливого скупу «за безцінь» родючих вітчизняних ґрунтів, як про це люблять говорити. Насправді в державі, і в нас, на Волині, триває запекла боротьба між доморощеними латифундистами буквально за кожен клапоть орних земель…
Головним гравцем виступають, звичайно, власники земельних паїв. І хоча про несправедливість земельної реформи першого етапу можна говорити до ранку (чому, наприклад, нащадкам розкуркулених волинян не віддали дідівські гектари, а розділили їх між колгоспниками?!), настав другий період перерозподілу власності. Ще страшніший…
Коли родичі з Криму розповідали, як крупний орендар землі на півострові пішов на пряму співпрацю з окупаційною владою лише тому, що йому було обіцяне право й надалі знімати щедрі врожаї на людських паях, думав, що вся ця історія може стосуватися кого завгодно, але не волинян. Проте останнім часом і в нас в області розпочалася тиха, наразі безкровна, але люта боротьба за землю. 
Ніхто про це вголос не говорить, але на сусідній Рівненщині процес розгортається набагато стрімкіше. Там уже ні для кого не буде новиною поява «добрих дядьків», які всіляко «заохочують» власників паїв, аби ті скасували договір із попереднім орендарем і підписали угоду з новим. Добропорядність колишнього партнера до уваги не береться.
Але поволі ця зараза просувається й до нас. Що «тихе земельне рейдерство» таки успішно продовжується, вина, звичайно, не тільки «нових латифундистів». Більшість із тих, хто ще за радянськими стандартами звик співпрацювати не безпосередньо із власниками паїв, а з представниками громад (наприклад, сільськими головами і депутатами), жорстоко прорахувалися. Бо всі ті добрі справи, які вони робили на благо села чи хутора (наприклад, ремонтували дорогу чи споруджували церкву) перед лицем реальної матеріальної вигоди для кожного конкретного власника були покладені на обидві лопатки. Дядько, якому запропонували більше грошей, ніж раніше, забуває про новий клуб чи автобусну зупинку. А от коли дохід збільшиться особисто для нього, тоді і погоджується на співпрацю з новим орендарем…
Добре, якщо в «старих» «відіжмуть» тисячі гектарів «нові», «хороші». А якщо в дуже вигідний аграрний бізнес приходять ті, хто насправді хоче акумулювати в своїх руках наразі цінний, а за кілька років безцінний земельний потенціал, просто маріонетки в чужих руках? Що відбудеться, коли мораторій на продаж землі сільгосппризначення влада таки скасує? Чи не випередять обачних іноземців доморощені нувориші, які зроблять усе, щоб не пустити сюди західний капітал і цивілізовані стандарти співпраці, натомість – законсервувавши первіснообщинні умови взаємодії?
Володимир ДАНИЛЮК.  

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%