Обійшла півсвіту

Обійшла півсвіту

Хто з нас не любить подорожувати? Кого цим здивуєш у наш час? Та наша розповідь про жінку, яка зробила туризм фактично своїм життєвим кредо, захопила подорожами по Україні не тільки своїх вихованців, але і весь педагогічний колектив Луцької ЗОШ І-ІІІ ст. № 2. Це вчитель математики і мандрівник Марія Євстафіївна Місюра.
Професія одна на все життя
Одного погожого ранку, поспішаючи у справах, потрапив на подвір’я Луцької ЗОШ І-ІІІ ст. № 2. Мою увагу привернула зграйка дітлахів, що з веселим криком «Марія Євстафіївна!» кинулась до незнайомої мені жінки з типовою для вчителів сумкою і пакетом, з якого виглядали учнівські зошити. «Дивись, як зустрічають! – промайнула думка. – Мабуть, їх улюблена вчителька…»
Не зовсім типова для нашого часу картина. Так з’явилось це інтерв’ю з педагогом, як кажуть, від Бога, вчителькою математики Луцької ЗОШ № 2 Марією Місюрою. Народилась на сусідній Рівненщині. 
Було босоноге сільське дитинство, школа, в яку пішки ходила за кілька кілометрів через поле і ліс. Підготовка уроків, а ще добрі сільські вчителі, один із яких (географ за фахом) порадив піти вчитись тільки на математика. То й послухала пораду, не довго роздумуючи,  хоч золота медаль відкривала й інші шляхи. Отже, Рівненський педагогічний інститут, фізико-математичний факультет, веселе студентське життя, що дуже швидко пролетіло, і путівка у сільську школу, не так далеко від рідного дому. Тут зрозуміла, що з професією не помилилась: любила дітей, а діти відповідали взаємністю. 
В школі познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, істориком за фахом Володимиром Місюрою. Після весілля у 1984 р. перебралися до Луцька, і стала Марія Євстафіївна волинянкою. Луцька ЗОШ № 2 зустріла привітно. Дружний педагогічний колектив, життєрадісні діти, розуміючі батьки.  А ще мудрий і розважливий директор. Ось уже впродовж багатьох років, спираючись на творчі демократичні принципи, педагогічним колективом керує Василь Адамович Грищук. 
З тих пір промайнуло років і років. Вже й діти – син Юрій і дочка Валентина – повиростали. Син став тренером із великого тенісу, дочка, як і батько, викладає історію… Одним словом – вчительська сім’я, де книги заполонили всі кімнати, а зошити змагаються з ними за чільне місце. 
Із роками прийшов досвід, повага колективу, визнання фахової майстерності… Марії Євстафіївні присвоєно звання викладача-методиста, а її кабінет математики здобув статус базової творчої лабораторії, але найбільша відзнака – це любов дітей.
Туристичними стежками
А тепер про те, чим захоплюється Марія Євстафіївна… Веде її по житті ще одна любов, яка з’явилася,  коли стала волинянкою. Це туризм. Від першої екскурсії в чарівні Карпати багато води утекло. Тоді класному керівнику захотілося згуртувати своїх учнів, показати їм нашу країну, її прекрасні краєвиди, історичні пам’ятки, етнографічні відмінності регіонів. Назавжди запам’ятались гори, вкриті димкою, стрімкі потічки і високі смереки. Не передати відчуття, які охоплюють дітей, що ступили на вершину Говерли, обійшли навколо перлини Карпат – озера Синевир, піднялися на вежі Хотинської фортеці, побачили Долину нарцисів. 
Поступово складався свій шкільний туристичний клуб зі своїм постійним екскурсоводом Інною Володимирівною Кравчук. В клуб, зацікавлені розповідями дітей, потягнулись їхні батьки. І вже стало мало однієї трьохденної поїздки на рік (це не рахуючи одноденних – їх взагалі не перелічити). Виїзди почастішали.

 Скільки пригод запам’яталось учням у цих подорожах!.. Скільки юних туристів завдяки цим мандрам щиро полюбили красу рідного краю! Як багато побачено: замки Львівщини, Тернопільщини, Закарпаття, Подільські печери, Софіївський парк в Умані, дендропарк «Олександрія»  у Білій Церкві, древні храми Чернігова, водоспад Джурин у велетенському каньйоні, міфічна Тустань, де з-під скелі витікає два джерела з «живою» і «мертвою» водою, скелі Довбуша… Чи ж все пригадаєш?..
Ентузіазм вчительки поступово передався і педколективу. Почались поїздки-екскурсії для вчителів школи (в основному під час канікул), яких чекали вже з нетерпінням. 
Набуті в подорожах знання переходили в матеріали учнівських краєзнавчих конференцій, де вихованці туристичного клубу цілком заслужено брали перші місця. Останнім часом учні Марії Євстафіївни розробили маршрут-екскурсію «Дорогами рідного міста», що включає в себе сквер волинського поета Кості Шишка (закладений вихованцями туристичного клубу), оглядовий майданчик-панораму міста, парк по вулиці Потебні, промислові об’єкти району Гнідава та інші знакові місця і пам’ятки культури Луцька.
А Марія Євстафіївна в думках складає план нової подорожі, бо ж цибатий хлопчисько з її теперішнього 9-А вже запитував: «Маріє Євстафіївно, а куди ми поїдемо з вами восени?»
Сергій Цюриць.
На фото: у колі юних мандрівників; Марія Місюра.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (58) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (162) - 44.5%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (99) - 27.2%