Уривок чужого щоденника…

Уривок чужого щоденника…

Утрьох у ліжку: по черзі і зі свекрухою на кухні.

Я ніколи не думала, що в наш «електронізований час» люди ще ведуть приватні щоденники. Ну, коли дівчата-підлітки заводять якісь зошити з віршиками чи кольоровими наклейками улюблених ляльок, це ще зрозуміло. Але якщо молода жінка занотовує свої відчуття на папері, це, погодьтеся, досить дивно…
Хоча… Саме щоденник моєї найкращої подруги й допоміг мені зазирнути в її душу, зрозуміти, що там коїться щось не те.
Знаю, що підглядати за чужими – негарно. І ніколи цього не роблю. Але стався мій маленький гріх зовсім випадково. Якось увечері зайшла до Люди в гості. Часу виявилося вдосталь, давно не бачилися, тому й хотілося виговоритися…
Та Людка раптом побігла з кимось базікати по «Скайпу», а мені тицьнула кілька альбомів зі старими фотографіями. Смакуючи кавою, знічев’я переглядала сторінки минулого, де побачила й себе – спочатку зовсім дитиною (ми з пордругою ходили в одну й ту саму групу дитсадка), потім – школяркою (були однокласницями), не так давно – студенткою (правильно здогадалися: ми й в інституті не розлучалися)… 
Та раптом поміж фотоальбомами запримітила тоненький учнівський зошит, аркуші якого були списані Людкіним почерком (його я з мільйонів інших вгадаю!).
І тут природна цікавість переважила правила поведінки. Я почала читати…
Краще б не читала. Тільки тепер, знаючи всі страсті-мордасті стосунків Люди з її чи то хлопцем, чи то чоловіком, зрозуміла, якою по суті своїй є нещасливою та ранимою моя найкраща подруга!
Судіть самі. Хоча б із цих кількох речень, яка просто перефотографувала на свою мобілку:
«Сергій знову привів коханку. Прямо додому. Вони тішилися один одним у нашій спальні, а я в цей час на кухні говорила з його мамою. Ми просто терпіти не можемо наших навіть коротких зустрічей, але тут у мене виходу не було: не вриватися ж мені до ліжка, застеленого моєю постіллю, де качаються Сергій та його хтива дівка?!
Світлана Іванівна, мабуть, уже давно хотіла це сказати. Тому не відтягувала «на потім»:
«Дівчинко, а ти де збираєшся жити?». У нас, як ти розумієш, тобі місця немає… Ну, вчепилася ти зубами за мого Сергійка, але ж бачиш: він ще погуляти хоче. І заміж тебе – не візьме. Чому? Бо я особисто категорично проти! Мені невістка з неблагополучної та бідної родини, ну, зовсім не треба! Та й не хоче він ще офіційно одружуватися… А тебе тримає, щоб завжди під рукою лежала. Чи прибрала в кімнаті… В тебе, взагалі-то, гордість якась є? Невже тебе це все влаштовує? Навіть зараз, коли мій син і твій хлопець – у ліжку з іншою?!».
Я не знала, що відповісти. Що мама, яка розлучилася з татом, коли мені було 3 роки, завжди вчила: тримайся за чоловіка, як можеш?! Що вона вже третій раз вийшла заміж, і в мене двоє зведених братиків, із якими вона, нарешті, живе спільно з черговим законним чоловіком? Що мені фактично немає куди подітися, бо в батьківській квартирі – зовсім інша сім’я? Що тато давно забув про моє існування та спився? Що дідусь, який любив мене найбільше в світі, вже помер, а його будинок продали без мого відома? Що, врешті-решт, Сергій колись таки та й угомониться, і ми зареєструємо свій шлюб, як усі нормальні люди? Що я, за великим рахунком, просто дурепа, яка живе за чужими підказками і ніколи не може хоча б щось вирішити самотужки?
Тому я промовчала.
А Світлана Іванівна – вийшла на свій другий поверх.
За годину в коридорі з’явився Сергій. Його коханка хлюпалася в ванній.
Він попросив зробити їм каву. З молоком. 
Поки вони смакували гарячим напоєм та своїми тваринними емоціями, я здерла з ліжка постіль і кинула її… Ні, не в смітник, хоча дуже цього прагнула, а в пральну машину… Застелила нову.
Здалеку попрощалася з Сергієвою потаскухою, яка побажала нам спокійної ночі.
Потім ми лягли спати. Сергій посеред ночі шепотів щось про свій ненормальний норов, ласкаючи моє тіло. І я йому все простила»…
Ось таке я прочитала в Людкіному щоденнику, поки вона говорила по «Скайпу». А потім ми обидві зробили вигляд, що в нас усе о’кей.
Та ось що подумала: може, це не вона дурепа, але і я також? А може не тільки її Сергій та його коханка з мамашою, а ми всі з глузду з’їхали?
Без підпису.
Фото з порталу «ВС-Like».

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.7%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (171) - 45.5%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.6%