Агроном з лiричною душею поета

Агроном з лiричною душею поета

Чи є щось прекрасніше на землі, ніж дарувати радість новосіль людям, творити хлібний достаток на столі у кожній оселі, зеленими кронами садів робити квітучішою та мальовничішою рідну землю. Саме професія агронома- садівника найбільше полонила Іванкове юне серце, котре завжди було відкрите навстіж прекрасному. Він годинами міг милуватися білопінним квітом абрикосів, груш, яблунь, інших плодових дерев, що дарували смачнючі ягоди. А ще не раз заслуховувався неповторними голосами чудових співунів-жайворонків, котрі з далеких далей приносили весну на своїх крилах  у  землю прабатьків. Зрадити цій традиції міг лише той птах, який дуже натомив чи десь пошкодив крила. Таку вірність варто перейняти і людям.   
Обраній професії Іван Воробець, який народився і зріс у Роксоланиному місті дитинства, віддав майже півстоліття. Що ж привело міського хлопця у Заліщицький технікум плодоовочівництва, що у Тернопільський області? Швидше усього любов до сільської ідилії, хліборобського ремесла, про яке чудово написав поет:
Яке це мудре слово хлібороб,
Що жартома зовуть ще й гречкосієм –
До слів найкращих я б відніс його,
До тих, які ми серцем розумієм!
На Волинь дипломований спеціаліст із направленням навчального закладу прибув у далекому 1961 р. Їхати сюди, як зізнається мій співрозмовник, вирішив не відразу. Вагання підсилювали чутки серед одногрупників, що це край одних боліт, виживати у якому просто неможливо. І все ж гору взяла цікавість та юнацька безпосередність. Не перечила такому рішенню і його суджена Ольга, яка навчалася на другому курсі технікуму, і котрій він читав власну любовну поезію.
Проза життя виявилася набагато складнішою, ніж могло уявитися молодому спеціалістові. Директор радгоспу у с. Погиньки Ковельського р-ну радить Іванові Воробцю ще місяць погуляти. Мовляв, він має право на місячну відпустку. Коли він приїздить сюди удруге, то місце виявляється зайнятим. Молодий агроном-садовод готовий  їхати навіть у Кустанайську область, яка потребувала кілька фахівців з агрономії. Та тодішній начальник обласного управління сільського господарств Михайло Колотуха вирішив інакше – направив у плодорозсадник с. Тарасово,  яке стало життєвою пристанню для родини Воробців. Саме тут Іван з Ольгою виростили та виховали двійко доньок. Тепер тішаться чотирма внуками та двома правнучками. Злагода та взаєморозуміння панує в ошатній оселі цієї сім’ї, яку часто відвідують родичі, сусіди та друзі.
На один з ювілеїв подружжя Осадчих з Луцька адресувало Іванові Воробцю такі слова: 
Ти майже півстоліття свого трудового стажу прожив серед саду. Ти належиш до людей, які роблять наш світ кращим і добрішим. Тож хай завжди для тебе цвітуть і родять сади. 
Що ще побажати людині, яка усе життя ростила сади і яка саме сьогодні, 15 вересня, зустріне свою 80 осінь. Хай вона буде такою прекрасною як його сади, площу яких важко вирахувати! Щорічно плодорозсадник реалізовував 600 тисяч саджанців, які прижилися не тільки на Волині, що стала давно рідною для Івана Воробця, але й далеко за її межами.
Олег ЛОКАЧУК.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (58) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (162) - 44.5%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (99) - 27.2%