Ліс мені був за колиску

Ліс мені був за колиску

Серед густого лісу загубилося невеличке село з такою осяйною назвою – Світле. Ліс для його мешканців був захисником і годувальником. Могутніми зеленими грудьми ставав насупроти злих вітрів, спиняв шалені танці зимових завій. Невеличкі сільські оселі тулилися до нього, довіряли і любили.
В одній із них зростав хлопчик, якого батьки назвали Валерієм. З дитинства не знав, що таке байдикування, бо був найстаршим з чотирьох дітей у родині. Доглядав менших братиків, біг допомагати неньці «у ланку». Маючи вільну хвилинку, поспішав до батька Павла, що повертався з лісу. Той мав багато справ, адже працював лісником. Захоплено слухав розповіді про лісові пригоди. Радів, дізнавшись, що цьогоріч побільшало козуль, а теплі осінні дощі були рясно-грибними. Непокоївся, коли випав глибокий сніг і батько бідкався, що важко буде лісовим мешканцям добувати їжу. Після школи, забувши про обід, поспішав до лісу, щоб допомогти батькові розкладати сіно до годівниць. З дитинства мріяв ростити й захищати ліс, як тато, якого любив і дуже поважав. Тож закінчивши школу, пішов Валерій Олексюк працювати у Березнівське лісництво. Потім сумлінно виконував обов’язки майстра лісу у Соф’янівському лісництві.
Здобув вищу освіту у Львівському лісотехнічному інституті.
Посада інженера лісового господарства, а саме такий фах здобув Валерій Павлович, нелегка й дуже відповідальна. Потрібно знати усі тонкощі лісової справи, уміти співпрацювати з людьми.
Валерій Олексюк сьогодні працює лісничим Чорторийського лісництва ДП «Поліське ЛГ», досвідчений та умілий керівник. Почавши свій трудовий шлях лісорубом, він добре знає, як працює кожна ланка лісництва. Не лише з підручників, а й на власному досвіді вчився професійної майстерності, мудрості, толерантності. Працював Валерій Павлович у Маневицькому лісництві, у Вовчецьку, Цмінах, Муравищах, Рудниках. Поважали його за компетентність, людяність, відповідальність.
І сьогодні, як у далекому дитинстві, поспішає Валерій Павлович на побачення з лісом. Тільки це вже не мрійливий хлопчик, а мудрий поважний чоловік, що знає, як захистити, оберегти зеленого друга. Іноді жартома дружина й син кажуть, що ліс чоловік і батько любить більше, ніж родину. Посміхаючись, Валерій Олексюк заперечує, хоча іноді майне думка: «А можливо, правду кажуть рідні?»
Тільки немає в цій високій любові провини, бо справа, якій присвятив Валерій Павлович життя, вершиться в ім’я майбутнього, адже ліс – це здоров’я, багатство, краса!
Наталія ПАДАЛЮК,
інженер лісових культур.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%