Пєчкіну і не снилося!

Пєчкіну і не снилося!

Популярний герой мультфільму «листоноша Пєчкін» у порівнянні з керманичем турійських поштовиків Оленою Денисюк просто тьмяніє. І лише тому, що в районі під керівництвом Олени Віталіївни працює не одна людина, а дружний та самовідданий колектив!
«Закохана в свою роботу!». Саме так висловилася начальник відділення поштового зв’язку смт Турійськ-1 Олена Денисюк, коли я поцікавився, що їй найбільше до вподоби. І це підтвердилося у подальшій розмові з цією чарівною жінкою, яку повсякчас турбували чисельні відвідувачі: чи то проблемами, чи запитаннями. Пані Олена нікому не відмовила у консультації, була досить ввічливою і толерантною до кожного, а коли виникала потреба, пояснювала людині по кілька разів, допоки не чула на свою адресу щиру подяку. Відчувалося, що вона, як мовиться, на зубок обізнана з тонкощами поштової справи. Освоювала її ази у Львівському технікумі електрозв’язку.  Вступила після своєрідного іспитового строку, який проходила у поштовому відділенні за порадою своєї тітки Валентини Бояр, яка й досі працює листоношею. Саме вона порадила племінниці попробувати себе серед сімейства зв’язківців після закінчення школи.
– Ви знаєте, жодного разу не пожаліла, що послухала свою тьотю, – відверто зізнається Олена Віталіївна. – На пошті якраз було вільне місце і мене взяли. Робота сподобалася, щоденно контактуєш з добрим десятком людей, дізнаєшся про них багато цікавого. Іноді трапляються відвідувачі, яким просто хочеться розказати свої жалі, вилити, як кажуть, усю душу. Вислухаєш такого клієнта – і почуєш подяку на свою адресу, що ти хороша людина. Тоді й самому стає радісно на серці. Уже після технікуму здобула спеціальність фінансиста у Львівській державній фінансовій академії. 
На яку роботу йти пропонувало керівництво Олені Денисюк, туди вона й прямувала безвідмовно. Працювала підмінним начальником сільських відділень поштового зв’язку, де не тільки набувала досвіду, а досконало вивчила районну «географію». Разів три-чотири на тиждень мусила виїжджати у села, надаючи кваліфіковану допомогу місцевим поштарям, чи ретельно перевіряла їх роботу. Коли потрібно було, розбиралася зі скаргами, або просто консультувала співробітників відносно тих чи інших нових нюансів, що стосувалися  їхньої діяльності. Тепер Олена Денисюк з приємністю зізнається, що  кожне село для неї є таким же близьким і знайомим як її рідний Овлочин, у якому народилася і зростала у дружній родині Ольги та Віталія Дячуків. Тут закінчила школу і саме звідси простелилася її стежина у самостійне життя. Від батьків і вона, і менший брат Сергій успадкували найкращі людські якості – чуйність, доброту, ввічливість, працелюбність, культуру спілкування, безкорисливість та готовність прийти на допомогу тому, хто її потребує.
Старанність та сумління супроводжувало Олену Віталіївну повсюди – на посадах начальника страхової дільниці, інструктора з передплати періодичних видань, оператора з перевідної пенсійної звітності, оператора поштового зв’язку, заступника начальника центрального відділення зв’язку. 
А з 12 вересня нинішнього року вона очолила колектив поштовиків Турійщини. Саме з її доброго благословення «Волинська газета» вирішила у цьому чудовому куточку Волині провести «День передплатника». Відразу зауважу, що отримав чимало приємних моментів, коли відвідувачі пошти гарно відгукувалися про наше видання. 
Щемна радість обійняла душу від вчинку вчительки початкових класів Вікторії Данилюк, яка нині перебуває у декретній відпустці. Вона разом з подругою прийшла оплатити за якісь послуги. Дізнавшись про нашу акцію, змінила свої плани. 
«Заплачу завтра чи після завтра, ніде воно від мене не втече, – мовила до подруги. – Сьогодні краще передплачу «Волинську газету», ще й подарунок принесу додому». 
Приклад Вікторії Анастасіївни того дня наслідували музичний керівник дитячого садочка с. Бобли, який відвідує понад два десятки малюків,  Валентина Гребінчик, та пенсіонерка з Турійська Леся Левчук. Вони також понесли додому облюбовані ними речі, що їх редакція вручала безкоштовно новим передплатникам як призи. Ми вдячні і нашим новим шанувальникам, і працівникам пошти, котрі безвідмовно й оперативно оформляли передплату.
 Це ще раз засвідчило, що люди тут ділові та відповідальні. Доброго слова заслуговують усі, у першу чергу, листоноші Валентина Бояр, про яку ми вже згадували на початку цієї розповіді, Тетяна Шарунович, Олена Шломенко і Вікторія Двораковська, котрі «намотали» не одну сотню кілометрів на власні ноги за кілька років роботи і продовжують це робити далі. Вони не зважають ні на які примхи погоди. Знають одне – періодика має вчасно потрапити до свого читача. 
Понад 20 років віддала  улюбленій роботі заступник начальника відділення поштового зв’язку Турійська Алла Драгун, якій добрими помічниками є оператори Лариса Бешта та Наталія Сакидон. У цьому «жіночому царстві» завжди панує дух колективізму, взаємовиручки та взаємоповаги. І не тільки один до одного, а й до відвідувачів, яких щоденно є кілька десятків. Люди йдуть за найрізноманітнішими послугами, яких у переліку поштовиків назбирується майже півсотні. Хто колись думав, що на будь-якому відділенні можна буде купити крупи, печиво, цукерки, воду та ще цілий ряд іншого краму?! Але така, на жаль, наша сьогоднішня дійсність. Аби мати якусь копійку заробітку, люди погоджуються на усі умови. Виживати і годувати родину потрібно. 
Безперечно, не легко, погоджується Олена Денисюк, але всі розуміють, що так треба. Саме це дає можливість турійським поштовикам щомісячно справлятися з доведеними завданнями як відносно передплати періодичних видань, так і з надання інших передбачених переліком послуг, отримуючи понад 30 тис. грн доходу. 
Та усі ці клопоти відходять на другий план, коли Олена Віталіївна вечорами вмикає телевізор і слухає повідомлення про нашу, так звану, «гібридну війну». На теренах Луганщини захищає рубежі нашої України і її чоловік Михайло, який потрапив під шосту хвилю мобілізації. На свого тата чекає і десятирічний Назар, котрий, як і мама, твердо вірить, що скоро їхня родина буде найщасливішою, а тато повернеться Героєм і – живим! 
 Міцна віра завжди обертається найбільшою радістю. Згадаймо Костянтина Симонова – «Жди меня». Отже, мусимо набратися терпіння  і очікувати на нашу спільну перемогу.
А поштовики Турійщини, яких ми вітаємо з професійним святом, – не підведуть!
Володимир ПРИХОДЬКО.               

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%