ДО ЛУЦЬКА ЗАВІТАВ ГІСТЬ ІЗ КАЛІФОРНІЇ

ДО ЛУЦЬКА ЗАВІТАВ ГІСТЬ ІЗ КАЛІФОРНІЇ Стівен Саум пам’ятає Луцьк зразка 1996 року, коли він перебував тут як волонтер Корпусу Миру. Через 20 років американцю знову випала нагода побувати у волинській столиці. У рамках візиту він зустрівся зі студентством у «Молодіжному центрі Волині».

Приїхав уночі, тож перші зміни, які впали в очі, – це освітлений проспект Волі та різноманіття піцерій. На екваторі 90-х, пригадує гість, у Луцьку тішилися лише міні-піцами з кафе на вулиці Лесі Українки, які нагадували ватрушки. Тоді Стівен допомагав студентам Лесиного вишу видавати власну газету. Оскільки вона була англомовною, про жодну цензуру не йшлося, адже таку пресу все одно мало хто розумів. З тих часів містер Саум кілька разів бував в Україні як спостерігач за виборчим процесом.

Нині Стівен – головний редактор журналу Santa Clara Magazine, що його видає однойменний університет штату Каліфорнія.

Тут розповіді про випускників вишу, статті на спортивну, наукову, політичну, суспільну тематики. Кілька разів у журналі були публікації, що напряму стосуються й України. Журнал виходить чотири рази на рік, а тираж у 100 тисяч примірників розповсюджується безплатно. Окрім цього, є онлайн-версія видання. Часом у журнал дописують самі ж студенти, а головний кістяк редакції складають лише кілька людей: редактор та його заступник, дизайнер і фотограф.
ПРО СВОБОДУ ПРЕСИ В США

У США є великі медійні корпорації, які володіють багатьма видами ЗМІ. Вони поглинають чимало газет, тож є проблема в тому, що видання перестають між собою конкурувати. Разом із тим, коли велика компанія хоче купити нову газету, вона має отримати дозвіл уряду, аби уникнути в регіоні монополії певного власника.

Проблема впливу політиків на ЗМІ у США теж є. Стівен каже: трапляється, що деякі медіа мають усередині лобістів певних політичних структур.

«Уперше в цьому році чимало газет по всій країні підтримали певного кандидата. І це нормально. Не у новинах, а у редакційних колонках, де редакція має певну позицію, пояснюючи, чому варто підтримати того чи того кандидата. Це рішення ухвалює редакційна рада. Нетиповим є те, що чимало газет, які ніколи до того не підтримували демократів, або ж робили це давно, зазначають своїй аудиторії, що не можуть рекомендувати підтримати кандидатуру Дональда Трампа (Трамп – респуб­ліканець, – ВН). Наприклад, газета The Arizona Republic, яка за логікою мала би підтримати Трампа, закликала підтримати Гілларі Клінтон (це сталося вперше за 126 років, – ВН). І чимало газет, які узагалі ніколи не схвалювали жодного з кандидатів, нині закликали підтримати Клінтон, оскільки не можуть бути на боці Трампа», – зазначає Стівен.

На питання, чи такі медіа можна назвати незалежними, Саум відповідає: «Газети наслідують практику інтернет-ЗМІ, які тримаються осторонь політичної лінії, намагаються бути більш об’єктивними. Це багато чого змінює. Водночас ми мали ситуацію, коли Трамп не підпускав журналістів The Washington Post на прес-конференцію. Якщо політик собі таке дозволяє, то наскільки можна бути демократичним?».

ПРО ВИКЛИКИ ДЛЯ МОЛОДІ

Розваги американської молоді мало чим відрізняються від того, чим живуть молоді люди в Україні. Це подорожі, музика, спортивні забави. Студенти в США, зі слів Стівена, в останні роки почали все більше цікавитися політикою. Вони дослухаються до програм кандидатів у президенти, оскільки розуміють, що обирають курс розвитку країни на наступні роки і людину, що буде представляти їхні інтереси.

Нині для молоді США все більшої проб­леми набуває вартість навчання у вищих навчальних закладах. Оплатити освіту здатна не кожна сім’я, а якщо і здатна, то мусить брати позику. Без диплома знайти добре оплачувану роботу стає все складніше.

ПРО ПОЛІЦІЮ

Інша проблема, яка набуває серед американської молоді галасу, – це расова дискримінація і насильницькі дії поліції.

«На екрані я бачу ситуації, яких не розумію: афроамериканець із піднятими руками, якого застрелили. Я хочу знати, чому це сталося, і не маю відповідей. У багатьох ситуаціях поліція застосовує пістолети, але можна було би використати шокери чи інші засоби. Потрібно більше зв’язку між поліцією та суспільством. Після 11 вересня 2001 року ставлення до поліції змінилося. Вона стала більш мілітаризованою», – розмірковує Стівен.

Разом з тим, він зазначає, що довіряє американській поліції й відчуває себе захищеним. Одначе, вночі все ж таки радить не розгулювати по вулиці, а надавати перевагу таксі.

ПРО ПЕКЕЛЬНІ СПРАВИ

Окрім редакторської діяльності, Стівен нині працює над дослідницькою книжкою. Пише про взаємозв’язок природи та назв місць, які мають у собі слова «пекельний» чи «диявольський», а таких у Каліфорнії чимало. Каже, що, попри такі назви, ці місця мають чарівний вигляд. А історія їх виникнення цікава та сповита легендами.  
«Ідея книги – це зміна стосунків між людиною та природою. Кожне з таких місць має власну історію, яка очищує їх від нечистого. Це каньйони, гори, острови... Уперше я просяк цією ідеєю, повівши сина на Кухню Диявола – так називається місце в національному вулканічному парку. Шепіт і булькання гейзерів створює такі ж звуки, як і на кухні. Мій 9-річний син був у захваті від побаченого. І мені здається, що це було досить комічним: я взяв сина до «пекла», а той сказав, що це одне з найкращих місць, яке він бачив», – розповідає Стівен і сподівається представити книгу для широкого загалу вже наступного року.

Тетяна ГРІШИНА, Луцьк-Каліфорнія

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%