Громада – то велика сила!

Громада – то велика сила!

Двічі довелося їздити в приміське село, щоб перевірити «сигнал» про масові незаконні «приписки» громадян з-за його меж, які повинні були проголосувати за якогось кандидата на посаду голови. Але факти не підтвердилися. Мало того: виявилося, що ситуація в с. Княгининок розвивається з точністю до навпаки: тут і люди свідомі, і влада адекватна, і до вільного волевиявлення громада готова, бо цього прагне сама.
Віднедавна згідно із українським законодавством сусідні села мають право об’єднуватися в одну велику «родину», яка суттєво розширює межі своєї території та не лише збільшує кількість членів громади, але й відкриває великі перспективи. Але і це ще не все. 
Об’єднуючи  ресурси, громади у перспективі матимуть можливість краще вирішувати насущні питання тієї чи іншої території. Їх нині вистачає. Одвічно болючою проблемою більшості наших населених пунктів були і лишаються дороги, чималого грошового «підгодовування» потребують заклади культурно-освітньої сфери, фельдшерсько-акушерські пункти та амбулаторії. Нерідко ці медичні заклади тісняться у непристосованих приміщеннях, де кільком пацієнтам важко розминутися. Про побутове обслуговування тепер, по суті, ніхто мови не веде. Воно кануло у забуття. 
Взагалі, слід зрозуміти, що змінилися тепер і пріоритети, і способи їх реалізації. Колись, приміром, питання розвитку інфраструктури у більшості вирішували за рахунок колгоспів чи радгоспів. Перепрошую за ліричний відступ, та дозволю нагадати, якими страшними були дороги у моєму рідному с. Губин Локачинського р-ну. Весною та осінню на окремих ділянках утворювалися такі калюжі, що годі було не то, що пройти, – проїхати. При зустрічі з тодішнім головою Локачинського райвиконкому Федором Пасічнюком попросив його допомогти землякам з впорядкуванням сільських шляхів. 
«Давай з’їздимо до голови місцевого колгоспу Юхима Данильчука і спільно щось помізкуємо», – відповів. 
Через якийсь час губинці тішилися новими асфальтівками, які оперезали усе село, а ми з Юхимом Васильовичем  стали добрими і щирими друзями. На жаль, його життєва дорога була досить короткою (спочивай у Бозі, добрий друже!). 

Нині найміцнішою в економічному плані ланкою на селі є приватні сільгосппідприємства та фермери. На жаль, їх економіка, яку держава повсякчас намагається обкладати чималими податками, поки що не спроможна взяти на свої плечі питання соціальної сфери. А в колишніх Маяках (нині – Княгининку) ця сфера нині – не в пріоритеті. Старий яблуневий сад, який доживає віку за селом, показує, що залишилося тут від колись процвітаючого господарства…
Тому децентралізація влади поставила на порядок денний досить непросте питання: про об’єднання громад за територіальним принципом, що дозволить знайти сучасні фінансові ресурси для забезпечення комфортного життя для кожного мешканця. Цей процес проходить складно і викликає гарячі суперечки не тільки у депутатів різних рівнів, а й в пересічних громадян. Бо ж не так просто поламати те, що склалося роками і з чим люди зжилися та звиклися. 
І усе ж, поступово, наші краяни починають усвідомлювати важливість об’єднання, про що, до речі, йшла мова і на останній сесії облради, котра відбулася 12 жовтня ц. р. Про укрупнення громад дискутували так, ніби йшлося про вступ у Євросоюз!..
Щоправда, це стосувалося не всіх. І приємним прикладом послугувала ось ця. Жити спільно, одним великим колективом надумали дві громади і в Луцькому районі – це Княгининська (колишня Маяківська) та Рокинівська. Ще 5 червня ц. р. у Рокинях відбулися збори жителів, на яких і дискутувалося питання про утворення громади у збільшеному кількісно складі та розширеною територією. Дехто пропонував навіть об’єднатися з обласним центром, на що рокинівський сільський голова Леся Яцушек зауважила: 
«За законом мають об’єднуватися громади з суміжною територією, тобто з тією, з якою є межі. З Луцьком наша громада спільної межі не має».
«Чому ми хочемо об’єднатися з Рокинями? Бо хочемо створити потужну територіальну громаду і за чисельністю населення, і за територією»,– підтримувала спільний алгоритм дій  Маяківський сільський голова Олена Твердохліб. 
Під час відвідин Княгининка і Рокинь зустрітися з обома, наразі чинними головами органів самоврядування, де в грудні відбудуться вибори керівника об’єднаної територіальної громади, великої потреби не було. 
Перевіряючи «сигнал» про масову реєстрацію прибульців (по 70 осіб на день, казали!), з’ясувалося, що це все нісенітниця. Цифри та факти довели це однозначно.
А ще побачив, що люди в обох селах доброзичливі. Про майбутні вибори зараз майже не говорять, бо селяни зайняті завершенням осінньо-польових робіт та підготовкою до зими. У грудні, як настане час, прийдуть на виборчі дільниці і проголосують і за нових депутатів, і за голову. 
І чомусь віриться, що після багатьох років виживання лише за рахунок земельних ресурсів у цих громадах зможуть забезпечити розвиток на основі сучасних економічних підходів. Бо не хтось із Луцька чи Києва вказуватиме їм, як жити, а вони самі вирішать, що їм потрібно в першу чергу. Вирішать і зроблять! Бо громада – то великий чоловік!
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото автора та Романа УСТИМЧУКА: сільський голова Олена Твердохліб; тут завершуються Маяки, бо тепер це село Княгининок.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (167) - 44.9%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.9%