Загадка Карела Якубека

Загадка Карела Якубека

Чи служив український орденоносець в окупаційній армії «боярської Румунії» або мадярських дивізіях?

Архівне фото, яке приніс у редакцію один із місцевих колекціонерів, мало ефект бомби, що вибухнула. Бо серед групи військовослужбовців, які під час Великої Вітчизняної війни лікувалися в угорському шпиталі м. Ужгород, він показав високого молодого хлопця. І переконував: це – юний Карел Якубек, у майбутньому – заслужений художник України, кавалер вітчизняного ордена «За заслуги» III ступеня, людина, яка своїми полотнами принесла величезну славу нашій рідній Волині, де Карел Михайлович мешкав із 1964 р. і аж до самісінької смерті…

Чи наближене це припущення до істини хоча б віддалено?
На жаль,  самого Карела Якубека немає уже давно. Як і його дружини. Родичів, які би знали про сімейні таємниці славетного художника, також фактично немає. А в усіх документах, які нам вдалося розшукати, період Другої світової війни в біографії Карела Михайловича наче корова язиком злизала…
Тому, аби знайти підтвердження сміливому припущенню чи заперечити спробу очорнити ім’я заслуженого художника України, редакція й узялася за журналістське розслідування…
Отже, 1 вересня 1939 р. не тільки поклало початок Другої світової війни. Цей день отримав багато «правонаступників», що вогнем і мечем пройшлися долями сотень тисяч волинян, які з волі правителів інших держав опинилися по різні боки барикад і або загинули, або втратили рідну домівку…
Бо ж з волі Адольфа Гітлера і Йосипа Сталіна було не тільки знищено незалежну Польську державу, але й здійснено значні територіальні зміни на сході сучасної Європи. І разом із пересуванням кордонів, появою чи занепадом цілих держав, зазнавали міграційних впливів і звичайні люди. 
Проте в нашому випадку –  з художником Карелом Якубеком – поневірянь зазнавали люди взагалі унікальні!
Закарпатська обласна наукова бібліотека в розділі, де розміщена інформація про славетних земляків щодо Карела Михайловича сповіщає: народився він 10 грудня 1923 р. у м. Ужгород. Одним із його перших учителів був талановитий художник Михайло Розенберг. Подальше мистецьке вдосконалення він набув у «Вільній академії мистецтв» м. Надьбанья (тепер Бай-Маре, Румунія), а згодом – і у Будапештській академії мистецтв». 
Стає цілком зрозумілим, що територія нинішнього українського Закарпаття мала тоді доволі віддалений стосунок до УРСР. Адже з 10 вересня 1919 р. вона належала до складу Чехословацької Республіки, хоча після рішення Віденського арбітражного суду від 2 листопада 1938 р. Ужгород передали Угорщині. Як союзник гітлерівської Німеччини Угорщина та Румунія в червні 1941 р. офіційно вступили в Другу світову війну проти СССР…
Карелу Якубеку тоді якраз виповнювалося 18 літ – вік, що вважався призовним в армію. Якщо не в угорську, то – в румунську, котра так само воювала на східному фронті не один рік…
Можливо, саме в цей період молодий художник був призваний на фронт, де отримав поранення, після якого лікувався в місцевому шпиталі? А вже потім потрапив в художню школу м. Бая-Маре (Румунія), де навчався в 1943-1944 рр.?
В усякому випадку, 27 жовтня 1944 р. Закарпаття взяли під свій контроль радянські війська, тож на цьому його чехословацько-угорська сторінка біографії закінчилася. Місто стало адміністративним центром новоствореної Закарпатської області УРСР, хоча тут і досі залишилося дуже багато румунів, угорців, словаків і чехів.
Зрозуміло, що в післявоєнний час вільне пересування людей на території радянської республіки було можливим лише за умови, що ці особи – громадяни СССР. Судячи з усього, Карел Якубек на той час уже отримав «серпасто-молоткастий» паспорт, і зовні майже нічим не відрізнявся від усіх інших людей. Хіба що впродовж 1945-1946 рр. навчався в Ужгородському художньо-промисловому училищі.
Згодом, на сторінках газети «Сім’я і дім», мистецтвознавець Зоя Навроцька написала:
«Приватна художня студія професора Розенберга, аудиторії Будапештської академії мистецтв, школа живопису в Бая-Маре (Румунія)... Етапи становлення тривалі й достатньо складні. Після війни вже зрілою людиною і сформованим митцем як подарунок долі він отримує шанс ще рік повчитися в художньому училищі рідного Ужгорода»…
Ще одна загадкова сторінка в його біографії – переїзд у 1964 р. до Луцька, де він згодом обжився доволі потужно. В усякому випадку, мав пристойне житло, автомобіль та все інше, потрібне для безбідного існування. 
На Волині він справді почувався комфортно. Часто виїжджав не лише в екзотичну, але підконтрольну Москві Прибалтику, а й за кордон. Отримував вигідні замовлення на створення полотен, що прославляли соціалістичну дійсність і «будівничих комунізму». 
Того ж 1964-го стає членом Спілки художників України. 1968 р. – зональна виставка у Львові. 1969 р. – виставка волинських художників (Люблін, Польща). 1980 р. – «Виставка творів західних областей України» (Москва, Росія).  А в 2003 р. у Луцьку відбулася презентація його творів із нагоди 80-річного ювілею. 
Коли у 2006 р. Карел Якубек у Національному музеї Тараса Шевченка відкрив виставку творів живопису та графіки, то газета «День» написала, що «це вперше у столиці представлена така кількість картин, створених у 40-70 рр. майстром із Волині». Посприяли в презентації творів облорганізація Національної спілки художників України та  «Волинське земляцтво» у Києві. 
Але й тут ніхто нічого не говорить про те, чим же займався Карел Михайлович, якого, крім усього іншого, було удостоєно обласної премії ім. Йова Кондзелевича, з 1939 до 1945 рр.?
«Коли 1964 року Карл Михайлович з’явився у Луцьку, – розповідала тоді дослідниця життя та творчості великого майстра Зоя Навроцька, – місто мало доволі спорадичне художнє життя. Він же з собою привіз традиції Східної та Західної Європи, досвід, зрештою, натхнення, і відразу вивів Волинь на європейський мистецький простір. Карел Якубек жив душею в Парижі, співпереживав розвиток мистецтва з мюнхенськими традиціями, навчався у Будапешті (Угорщина) і Бай- Маре (Румунія). І коли ми дивимося на створені ним роботи, відчувається європейська естетика – естетика вільної людини, так, ніби він і не жив у радянському тоталітарному минулому».
Можливо, саме за естетичний смак найвищого ґатунку, а, можливо, й з яких інших мотивів, але 26 червня 2006 р. Указом Президента України Віктора Ющенка №578/2006 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України» «за вагомий особистий внесок у державне будівництво, утвердження конституційних прав і свобод громадян, соціально-економічний і духовний розвиток України» художника з Луцька Карела Якубека було нагороджено орденом «За заслуги» III ст. 
«Писати легко і водночас правдиво!». Це гасло художник Карел Якубек сповідував завжди. Проте за термінологією митців слово «писати» має значення «малювати». Тому змальовувати портрет Карела Михайловича періоду Другої світової війни виявилося доволі легко. А от написати про це всю правду, як з’ясувалося, не так просто. Можливо, тому, що за життя великих людей суспільство знаходить мало можливостей для ґрунтовного дослідження їхніх біографій. А згодом це стає фактично неможливим… Тому причин запідозрювати Карела Якубека в службі під час війни у складі ворожих армій наразі немає.
Роман УСТИМЧУК. 


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%