Закон один для всіх

Закон один для всіх  Саме таким принципом керується у своїй депутатській діяльності Павло Данильчук.

 У міську раду обласного центру пройшов за списком партії «Громадський рух – народний контроль». Він голова бюджетної комісії. Народився Павло Петрович у селі Торговиця Млинівського району Рівненської області. 
З моменту початку каденції – член фракції «За Україну!», яку й очолював.
З листопада 2011 р. – член партії «Фронт змін». 21 грудня 2011 р. в Луцькій міській раді було  створено міжфракційне об’єднання «Фронт змін», до складу якого увійшли фракції партій «Фронт змін» та «За Україну!», в т. ч. і Павло Данильчук. 29 травня 2013 р. під час 41-ї сесії Луцької міської ради було оголошено про самоліквідацію фракції «За Україну!». Павло Петрович увійшов до складу фракції «Фронт змін». 19 липня 2013 р. був прийнятий до лав ВО «Батьківщина». 31 липня 2013 р. під час 43-ої сесії Луцької міськради головуючий на сесії зачитав заяву, у якій було зазначено про ліквідацію фракції «Фронт змін».  Крім того, було озвучено рішення про включення депутата Данильчука до складу фракції ВО «Батьківщина».
У 2007 році закінчив Волинський державний університет ім. Лесі Українки (нині Східноєвропейський національний) і отримав ступінь магістра політології. Його чутлива, мов камертон, душа найбільше болить сьогодні за патріотичне виховання підростаючого покоління. Ця надзвичайно важлива справа, котра мала б стати пріоритетом номер один державної політики, на превеликий жаль, пущена на самоплив. Результат такої недалекоглядності нині наяву – війна на східних теренах, у якій на боці росіян чимало наших співвітчизників.
До речі, на цій братовбивчій війні побував і Павло Данильчук. Хоча зі своєї природної скромності він про це не розповсюджується. А пробув там небагато-немало – один рік. Хай Бог боронить кожного, але нам навіть уявити це важко! Кожної хвилини мимоволі хорониш сам себе. Чому так?  Сам пройшов строкову. І досі час від часу зринає неординарний випадок: навчальні стрільби щойно розпочалися на полігоні. Перша гармата першого дивізіону влучає у ціль, так фіксують спостерігачі-навідники. У другої – «осічка». Капітан батареї Нагієв блідне на наших очах, але не розгублюється і не втрачає самоконтролю. Лунає чітка та недвозначна команда: «Усім залягти в укриття». Уже згодом дізнаємося, що детонатор снаряда може спрацювати через 45 сек. Якби подібне сталося, то сьогодні не тільки не було б автора цих рядків, але, ще як мінімум, добрий десяток чоловік. Буквально через 10-15 хвилин на військовому полігоні, де відбуваються військові навчання, про які, зрозуміло, не могли не знати тодішні спецслужби, з’являється надзвичайна комісія на чолі з кадебістом. Після цього випадку свого капітана ми не бачили. А причина була банальна: заводський брак. Про це ми дізналися згодом. Наш комбат Нагієв абсолютно був непричетний до цього випадку, який міг обернутися великою катастрофою. Бог оберіг цілу батарею.  
Хочу сказати і, може ще раз підкреслити, що якраз пан Павло, досить скромний і про себе не хоче розповідати. У той же час він робить дуже багато для нашого міста. Не будемо перебільшувати, але завдяки саме його старанням та однодумцям з фракції «Громадський рух – народний контроль» у Луцьку мимоволі додалося ще два парки. Лучани, більшість яких дуже добре знають своїх патріотів, зараз з вдячністю згадують Данильчука та його команду, котрі дбають не про свої, а про громадські інтереси. 
До речі, коли ми спілкувалися з паном Павлом, то не змогли не поцікавитися, чому міська влада заповзялася зменшити зелену територію на автостанції № 1, що на вул. Конякіна, про що говорив нашому кореспондентові голова правління приватного акціонерного товариства «Обласне об’єднання автобусних станцій» Іван Потапчук?
– Якщо відверто, то цією ситуацією поки що не володію. Вважаю, за свою честь і обов’язок розібратися з нею.  Ми це питання винесемо також на засідання бюджетної комісії міської ради, яку маю честь очолювати.
– А які питання вам доводилося розглядати на вашій комісії?
– Проект бюджету формується за статтями виконавчого органу міським головою і профільними заступниками, а вже зі змінами подається на комісії. Чому я хотів іти у комісію? Для мене це нове щось і хотів справді більше розібратись із бюджетом: як він формується і як використовується. Зокрема, щодо ремонту деяких вулиць, наприклад, Лесі Українки, відносно Луцького підприємства автотранспорту. Ми скрупульозно проговорили питання збільшення фінансування на освітлення вулиць, виділення коштів на спорт. Фактично на засіданні кожної комісії, які проводимо досить часто, в міру потреби, приймалися певні зміни. Прагнемо, щоб кошти, які виділяються на той чи інший об’єкт, витрачалися в повному обсязі, але раціонально.
– Комісія засідає раз в місяць?
– Ні, набагато частіше. Буває, що й три рази на місяць.
– Пане Павле, думаю багатьох лучан, мене у тому числі, турбує стан вулиці Лесі Українки, котра має бути лише пішохідною. На жаль, так не є. Половина бруківки на ній розвалена машинами, котрі завозять різноманітний крам у магазини, що тут розташовані. Чому ж тоді власники магазинів не можуть навести лад власним коштом і тим самим допомогти місту? І, зрештою, коли міська влада виконає свою обіцянку та зробить цю артерію суто пішохідною, як це є в Івано-Франківську, де доводилося неодноразово бувати?  Напевно, чиновникам самоврядного міського органу не вистачає рішучості!
– Особисто я прихильник того, аби тут не тільки обмежити рух транспорту, а заборонити його повністю. Щодо власників, то ми не маємо таких повноважень, аби збирати з них кошти на ремонт дорожнього покриття. Це має бути добра воля кожного, хто вболіває за місто, у якому живе він, його діти тощо. Звичайно, неправильно і те, що на Замковій площі, де неодноразово проходили різні масові заходи, фактично зробили паркування для авто. Вулиця Кривий Вал, куди не так давно перенесли візовий центр, у який щоденно приходить чи приїжджає не одна сотня людей, теж повністю завантажена. Не можна такого робити. Я за те, аби в перспективі взагалі заборонити рух на таких вулицях як Лесі Українки, Кривий Вал, або ж максимально його обмежити. Хай десь під’їжджають, десь вивантажують, підвозять, але такі вантажівки величезні не мають заїжджати і підприємці мають це враховувати.
Мені, іншим обранцям громади хочеться зробити все від нас залежне, аби жителям обласного центру жилося комфортно. 
Олег ЛОКАЧУК.
На фото: Павло Данильчук (знімок з власного архіву депутата).

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (58) - 16.4%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (153) - 43.3%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (97) - 27.5%