Голод – не тітка. І не «захід»…

Голод – не тітка. І не «захід»… Наприкінці листопада – чергова річниця Голодоморів в Україні... Їх було як мінімум два: в 1932-1933 і в 1946-1947 роках... Та чим більше спливає часу від тих трагічних подій, тим більше публічні спогади про рукотворну смертоносну пошесть в Україні згадують як про щось віртуальне, те, що не має стосунку до кожного з нас особисте і, на жаль, проводиться як черговий «захід»…


Мій батько Олексій Оксентійович, який народився в 1931 році, пережив на Хмельниччині обидва Голодомори... А от бабуся Оксана - померла, віддавши дітям останню крихту хліба... Українці-«східняки», закріпачені в колгоспи на 20 років раніше, ніж українці-«західняки», жили тоді настільки бідно, що навіть фотографування для них було незбагненною розкішшю. Тому після бабусі Оксани в нашій родині навіть зображення не збереглося. Отак, ніби й була людина, і ніби її ніколи й не існувало: тільки могила на сільському кладовищі неподалік селища Антоніни та пам’ятник, який її син і мій батько власноруч виготовив і встановив…

Батько постійно розповідав жахливі речі про те, що йому та братам і сестрам довелося пережити. І навіть не вірилося, що це правда… Бо ж якщо Голодомор 1932-1933 рр. можна було пояснити тотальним неврожаєм та викачуванням останньої зернини від українських селян для продажу за валюту в сплюндровані Великою депресією країни Заходу, то як могло так бути, щоб за рік після «Великої Перемоги» в Україні замість налагодження мирного та щасливого життя виникла голодна смертоносна пошесть?

Зрозуміло, що без «органів» і «обкомів» цього не могло бути. Вони складали людиноненависницькі плани знищення простих українців і виконували їх. А часом навіть перевиконували…

Батько запам’ятав багато страшних картин. Наприклад, процвітав канібалізм... Голодні люди їли все підряд, і навіть із насіння лободи робили якісь пляцки типу млинців... Коли його, сироту, везли потягом у дитбудинок, він бачив біля залізничної колії сотні трупів померлих... А на Донбасі, де його відправили вчитися в «Горно-проходческую школу», цю абревіатуру – ГПШ – розшифровували так: «Голодний Піде в Шахту»...

Відчуття голоду в тих, хто його пережив, назавжди закарбувалося в свідомості і постійно демонструвалося навіть у побутових речах. Наприклад, хліб потрібно було різати так, аби буханка розділялася на 16 рівних частин. Оці грубі та неоковирні скибки, які в час Голодмору були «пайкою» на цілий день, і були мірилом ситості… І скільки батькові не говорили, що хліб треба різати тоншими окрайцями, він стояв на своєму і казав: людина не може бути голодною…

Тому ми завжди повинні згадувати про безневинних жертв сталінізму, які померли смертю мучеників і заслужили бути праведниками... І коли дивлюся на пам'ятник на честь усіх убитих Голодомором у Києві, про це постійно думаю... І дуже добре, що нарешті в Луцьку зуміли добудувати монумент Християнському милосердю. Бо саме тут, на Волині, а також в інших областях Західної України, люди врятували від голодної смерті в 1946-1947 рр. сотні тисяч «торбешників» зі східних районів Росії і всієї України від ще більшого за масштабами винищення, ніж це було в 1932-1933 рр.

І пам’ятати про це треба не лише черговими «заходами», коли слідом за начальством несуть жалобні вінки дрібні підручні, щоб потім «велике ЦеБе» поклало їх до жалобного постаменту. Пам’ятати треба про це своїми добрими діяннями, а не накопичуванням до безмежності статків, як це недавні декларації показали... 

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото з архіву: так люди помирали під час Голодоморів…

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (58) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (162) - 44.5%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (99) - 27.2%