Газета і Полісся

Газета і Полісся

Обираючи чергову точку до Дня передплатника, зупинилися на східному районі – Камінь-Каширському. І, треба відверто визнати, у своєму виборі не помилилися. 
«Волинська газета» того дня була поза конкуренцією, оскільки інші видання участі в пропагандистській кампанії не взяли. Ранок для працівників пошти виявився напруженим – біля операторських віконець товпилося не менше трьох десятків людей. 
Легким на руку виявився Віктор Антонюк, котрий перше поспілкувався з вашим кореспондентом. Коли вдовольнив свою цікавість, взявся скрупульозно вивчати наше видання, гортаючи його з першої до останньої сторінки, а потім, навпаки. Лише тоді Віктор Лук’янович, до речі, ліквідатор аварії першої категорії на Чорнобильській АС, наважився підійти до віконечка, за яким сиділа оператор поштового зв’язку Інна Савчук. До її честі, квитанцію про передплату вона оформила досить оперативно. 
– У 1986 році я якраз проходив строкову службу у рядах збройних сил тодішнього Союзу. Наша частина дислокувалася у Львівській області,– видає коротеньку, мов інформаційне агентство, довідочку про себе колишній чорнобилець. Підняли за тривогою і повезли куди треба. Ніхто тоді не турбувався і не розпитував, у кого є діти чи нема. Це вже згодом вияснилося, що молодих хлопців не повинні були слати. Та у нас завжди все виходить навиворіт. Словом, разом з моїми ровеснками опинився у тридцятикілометровій зоні. Про хаос, що там творився, говорити не варто, про це усім відомо і всі знають. Даремно першої категорії не давали. Але в житті я оптиміст, тож і на виграш ваш буду сподіватися. А газеті та й нам разом з нею хай щастить!
Не перебільшуючи і водночас не применшуючи заслуг операторів з передплати Анастасії Луцик і Світлани Кузьмич, треба сказати, що свою роботу  ці працівниці виконують за найвищим балом оцінювання. Працюють вони в одній тісній зв’язці, підстраховуючи одна одну. Але якщо Світлана Миронівна на даній посаді працює два десятки літ, то стаж поштовика в Анастасії Адамівни у сім разів менший. У свій час у телекомі вона потрапила під скорочення, тож довелося і «базарного» хліба скоштувати протягом піврічного періоду.
– Добре, що на пошті тимчасово звільнилося місце, – з полегкістю зітхає пані Анастасія. – Почула про це і прийшла сюди. Тепер, як бачите, працюю. Це завдяки нашому начальникові Сергію Остапуку, з яким ми працювали раніше. 
Це надзвичайно мудра й толерантна людина та далекоглядний керівник, котрий завжди розуміє підлеглого і ніколи незаслужено не зробить зауваження. Керується логікою, а не емоціями.
Переконалися у правдивості сказаного напрочуд швидко. Повирішувавши нагальні справи, Сергій Омелянович «вийшов» до преси. 
-- Добре, що ви вчора повідомили наших дівчат про свій приїзд. Ми не тільки підготувалися у місті, -- каже начальник Камінь-Каширського центру поштового зв’язку, до якого належать також Любешівський та Ратнівський райони. – Ми, як ви просили, попередили працівників с. Раків Ліс. Так що раді бачити пресу у себе і готові допомогти, чим зможемо.
Виявляється, що під орудою пана Остапука у трьох районах перебуває майже 350 працівників, котрі займають певні посади і мають конкретні обов’язки. Більшість становлять листоноші, на яких припадає найбільше навантаження. Адже, крім газетно-журнальної періодики та різнопланової кореспонденції, їм треба рознести і видати пенсію престарілим та немічним людям, взяти від бажаючих кошти за телефон чи комунально-побутові послуги, заохотити до передплати. А ще у сумках чимало різного роду продуктів. Пошта погодилася їх реалізовувати, аби дати можливість листоношам заробляти більше.
-- На жаль, ця категорія працівників у нас найбідніша, -- бідкається далеко не другорядною проблемою Сергій Омелянович. – Сподіваємося на зміни і в державі, і у нашій системі, які обіцяють вищі керівники відомства. Мова йде про впорядкування заробітних плат. Якщо працівник сумлінний, то він не повинен шукати підробіток десь на стороні. Грошова винагорода має бути гідною за основним місцем роботи. Тоді й людина відповідно викладатиметься на усі сто.
У кожного є свої потреби, родина. Ми ж дбаємо про комфортні умови праці. На багатьох відділеннях зробили косметичні та капітальні ремонти. Не забуваємо і про естетику. Для листонош, у яких дільниці мають протяжність 10 і більше кілометрів, купуємо велосипеди. За хорошу роботу стараємося заохочувати і морально, і матеріально. 
Сфері зв’язку Сергій Остапук, який того дня також став передплатником нашого видання, віддав 35 років. Коли відслужив строкову і звільнився у запас, повернувся на рідну землю Камінь-Каширщини, працював монтером. Згодом закінчив Дніпропетровський технікум автоматики та телемеханіки. Тепер у нього за плечима Одеська академія зв’язку. Разом з дружирою Світланою Макарівною – медичкою за професією – виховали двох синів – Олега і Павла. Радіють, що підростає внучок Данилко. Можливо, у майбутньому він продовжить справу свого дідуся, котра сьогодні так потрібна людям.
Відвідини одного з віддалених районів Поліської зони переконали у тому, що місцевий люд Камінь-Каширщини з шанобою ставиться до друкованого слова і вірить у його правдивість та магічну силу. Тут газети стали неодмінним атрибутом у кожній оселі, насичуючи їх духовним теплом та позитивною енергією.
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото автора: заступник начальника відділення поштового зв’язку Наталія Костюшко та шанувальниця нашого видання, прокурор прокуратури Старовижівського району Вікторія Корчик з малолітнім синочком Дмитриком.   

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%