Камінські: шлях у Європу

Камінські: шлях у Європу

– Цуманський ДОК – один із найбільших платників податків і наша гордість, – почув від Цуманського селищного голови Анатолія Дорошука. – Його президент Іван Камінський – патріот нашого селища і України, а ще надзвичайно мудрий і креативний керівник. Все найкраще, що є сьогодні у світі з виробництва шпону, намагається впровадити у Цумані.
І ось ми на прохідній деревообробного комбінату. 
– На жаль, Іван Васильович, зайнятий, – зустрічає його привітна заступниця і, як виявляється, рідна сестра Тетяна Василівна. – Тож із виробництвом знайомитиму вас я.
Мою увагу привертає молодий сад перед головним корпусом підприємства, цікавлюся, хто ним займається. 
– Це ініціатива Івана Васильовича, – усміхається жінка. – Любить він фруктові дерева. Тут є рідкісні сорти яблук, груш, черешень, слив, вишень… 
– Не вистачає тільки пасіки, – висловив думку і почув у відповідь: «А цим опікується наш середульший брат Микола. Має шістнадцять бджолосімей,  навіть облаштував між вуликів лікувальний будиночок… 
Доки йдемо до майданчика з деревиною, звертаю увагу на тротуари і доріжки, добротну плитку під ногами, що, незважаючи на рух багатотонних фур, досі рівнесенька і вся ціла. Зроблено на совість.
– Ходжу у замшевих чобітках і не боюся, що вимажусь, – каже заступник директора. – Тут починається наше виробництво, заїжджають фури із лісоматеріалом. Купуємо його на аукціонах: беремо участь у торгах, виграємо лоти. Співпрацюємо з дуже багатьма лісогосподарствами по всій Україні. 
Давно не бачив таких товстих дубів та буків. На нижньому складі – найякісніша деревина, яка тільки може бути в Україні. Цього вимагають стандарти виробництва. 
Назустріч поспішає начальник цеху Світлана Дуденко, бідкається: «Поламався один із двох козлових кранів, викликали спецбригаду, яка і займається ремонтом». 
На цім напрямку робота дуже важлива, щоб було порозуміння між «небом» і «землею». «Небо» – це кранівники, «земля» – стропальники. Тут працює дві бригади.

– Кранівник без стропальника нічого не зробить, – каже Світлана Анатоліївна. – Наші кранівники Юрій Ходорчук та Віталій Арендарчук, стропальники Олександр Ховайло, Андрій Берестюк, Володимир Романів та  Юрій Клепачук – найкращі. 
Дізнаюся, що Юрій щойно повернувся з АТО, був на передовій. Таких працівників на підприємстві вже більше десятка. 
Цуманський ДОК має свою специфіку: йому потрібна тільки високоякісна деревина. Тому закон про заборону експорту кругляка вважають необхідним і вчасним, адже є робота для українців.
– Нам тут комфортно, – мовить начальник цеху. – Був би ліс, аби держава дала нам можливість працювати і заробляти на хліб насущний, було б зовсім інше життя. Тут працюють сім’ями і кожен дорожить своїм місцем. Для чого віддавати їх роботу за кордон?

Несподіванкою виявилось для мене, що грубезні колоди, мов овочі які, мають здатність «псуватися». Дуб без шкоди зимою лежатиме місяцями, а влітку потрібно переробити за тиждень-два, бо втратить якісні показники. Щоб цього не сталося, мусять орошувати водою. Інакше під дією сонячних променів може попсуватися. Тому на виробництві використовується багато води, зараз будується запасний резервуар для її зливу.
Пахне деревом: окрім колод – тут скрізь ще й стоси кори. 
І ще одна цікава деталь: усі цехи, склади, допоміжні приміщення обладнано євровікнами, а двері працюють автоматично, при цьому щільно прилягають до конструкцій. Опалюється виробництво деревними відходами – тою ж таки корою та обрізками, що дає можливість суттєво економити на енергоносіях. 
Дізнаюся, що на ДОКу працює 370 працівників. 
– Червоні халати – це майстри, – каже Тетяна Камінська, – зелені – робітники.
Це одне з найстаріших підприємств України і Волині зокрема. Понад сто років тому князі Радзивіли заснували тут тартак. Він і став основою радянського лісопильного виробництва. 
ДП «Цуманський ДОК» був доволі відомим в Україні та за її межами вже у нові часи. Шпон, до речі, тут «освоїли» ще півстоліття тому. А 12 грудня виповнилося 20 років, як Іван Камінський – один з аукціонерів ДОКУ, переїхав з Тернопільщини, де працював після закінчення інституту, у смт Цумань і взявся за його модернізацію. 

– У 1996 р. було утворено пiдприємство ВАТ «Цумань» і відтоді розпочалась сучасна історія з використанням новітніх технологій виробництва лущеного та струганого обрізного шпону, – мовить Тетяна Василівна. – Від старого обладнання тут нічого не залишилося. Працює найновіша техніка, яка тільки є у Європі. Цим опікується особисто Іван Васильович.
Підприємство займається виключно виготовленням шпону, торгує ним з Польщею, відправляє продукцію також в Австрію, Італію, Францію, Іспанію, Білорусію, країни Прибалтики… Він використовується для виготовлення меблів, дверей, вікон, паркету… Словом, іде на все… Декотрі народні умільці навіть сувеніри із нього роблять… 
Здивувало і головне виробництво: новітнє виробниче устаткування дозволяє випускати продукцію, що відповідає найсуворішим вимогам якості. Нещодавно з’явилася рама Гудмайзер з лазерним наведенням, увесь процес обрізки комп’ютеризовано. Дивився, як молодий рамник «грається» з багатотонними колодками: при допомозі різноманітних механізмів спершу вкладав на стрічку, відтак тоненька пила бігла промінцем, ріжучи деревину.
Виробництво доволі специфічне. Край величезного цеху вкритий туманом: мов хмари із неба зійшли і серед них рухаються постаті казкових героїв. Виявляється, ця пара утворюється над так званими банями, у яких умлівають до потрібної кондиції колоди деревних порід перед тим, як потрапити під стругальні верстаки… Найкращим матеріал для виробництва шпону вважаються віковічні дуби та буки. Першим, аби дійти до потрібної кондиції, достатньо й 48 годин, бук може «паритися» до тижня… Температура у цих «парильнях» – 85-90 градусів. 
Після пропарювання деревину очищають від кори і пускають на спеціальні верстати – Кремони, які «збивають» шпон. Відтак деревні «простині» потрапляють у довжелезні сушильні камери, спершу у гарячі камери (130 градусів), відтак – у холодні, тоді проходять сортування. Найякісніший шпон розходиться по меблевих фабриках. Продукція вже добре відома в багатьох країнах Західної Європи.
– Зараз ми виробляємо шпон від 0,55 мм до 2,6 мм із дуба, вільхи, ясена, бука, клена, явора, черешні, сосни, горіха та інших порід, – уточнює Тетяна Василівна. – Наші інженери й технологи знають не лише все про шпон, а й про особливі вимоги до нього замовників. 
А як же ведеться тут працівникам?
Тетяна Кулик, що працює на обрізці шпону, каже, що її робочий день триває 8 годин, зарплатня – понад 5 тис. грн. У різниці шпону Раїси Небось ставка 5400 грн. Водій автонавантажувача отримує більше шести тис. грн, та перед Новим роком були ще премії і доплати, то ж багато хто заробив по вісім-дев’ять тисяч.
А ще вразило, що зима залишається за порогом виробництва. Переступив поріг і затишно, тепло і ніяких тобі протягів. Серед працюючих – чимало жінок. Робота не з легких, та у розмові з’ясувалося, що вони задоволені щонайперше зарплатнею, соціальними гарантіями та умовами праці. 
Тетяна Степанівна показала кімнати для відпочинку та обідів, нові душові. Господарі дбають про добробут працівників, їх сімей, долучаються до різноманітних благодійних проектів, облаштування вулиць і площ селища, відгукуються до потреб армії і сімей учасників АТО.
І це все завдяки працьовитій сім’ї зі Львівщини – Івану Васильовичу, його рідному брату Миколі та сестрі Тетяни, чоловік якої, до речі, також тут трудиться. Всі вони – вихідці із с. Меліч Жидичинського р-ну. Батько був шофером, помер молодим, піднімала дітей мама, що все життя пропрацювала у колгоспі на буряках та льоні. З малечку прилучила до праці і дітей. Усі троє, будучи школярами, влітку працювали на колгоспному зернотоці, знають усіляку працю, привчили до неї власних дітей, а тепер – у кожного із Камінських вже по двоє онуків – і за найменших вболівають. Розбудовуючи одне з найсучасніших у Європі виробництв, думають і про їх майбутнє. Усі троє свідомі того, що вони можуть поліпшити життя українців і навіть змінити життя на краще цього селища і цілої України.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора: на виробництві.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%