У царстві деревостанів

У царстві деревостанів

Розповідь про чоловіка, сенсом життя якого став ліс.
Тепер Петро Федорович поза лісом себе просто не уявляє. Тут у нього не тільки робота, а добра нагода відпочити тілом та душею. Шум віковічних дібров став для жителя с. Ростань, що у Шацькому районі, Петра Мегеля найчарівнішою музикою, котру він готовий слухати денно й нічно. У кожного дерева своя неповторна мелодія, власний стиль та мотив. Потрібно лише вміти їх сприймати та навчитися слухати. Іноді мелодії аж надто тужливі та мінорні, а бувають напрочуд безжурно-бравурні. Такі найчастіше можна почути весною, коли дерева починають заново вдягати свої звичні зелені шати, за якими дуже сумують з осені.
З Петром Федоровичем ми зустрілися біля вольєра для диких свиней, що розташований в угіддях Піщанського лісництва, а спілкувалися в лісничівці неподалік водойми, на якій утримується виводок зі ста диких качок, оскільки лютневий морозець давав про себе знати. Перед тим як зробити знімок, майстер лісу із задоволенням начепив нагрудний знак «За бездоганну службу в державній лісовій охороні» -- це відомча заохочувальна нагорода Державного агентства лісових ресурсів України.
-- Серед лісівників Волині тільки двоє мають цей значок, -- з нотками неабиякої гордості повідомляє Петро Мегель. І якусь мить помовчавши, скромно додає, -- Чим заслужив таку пошану і сам не видаю? Нічого особливого, здається, не зробив. Працюю як і інші, стараюся, аби не тільки оберегти ліс від різного роду крадіїв, а й збільшити площі зелених насаджень. Це, як і земля, наше найбільше національне багатство, яке дістанеться у спадок не одному поколінню, яке прийде після нас.
Народився і зріс цей добре збитий, середнього зросту чоловік у царстві правічних деревостанів, що впритул підступають до сільських осель Ростаня. Тож їх колискову мелодію спізнав з раннього дитинства. І не тільки спізнав, а й полюбив, щиро і назавжди. Саме та любов і привела його згодом, уже після школи, у Шацький лісний технікум. 
Дипломованим спеціалістом прийшов він у місцевий міжколгоспний лісгосп на посаду лісника. Трудився на совість, бо добре пам’ятав мудрі настанови батька й матері. І нема у тому ніякої його вини, що на зламі тисячоліть це лісове господарство кануло у Лету. Його просто розформували. Оскільки ліс став основою життя Петра Мегеля, він влаштовується на роботу у державне лісництво. Працює майстром, старшим майстром, майстром з лісозаготівлі. На усіх посадах зарекомендовує себе з найкращого боку. Не звик трудитися з опущеними руками. Якщо за щось береться, то робить на совість. У такому випадку, впевнений, і себе не підведеш, і комусь прикрості не зробиш.
І ось збігло уже десять літ, відколи Петро Федорович на посаді майстра лісу того ж таки Ростанського лісництва. Професійні обов’язки старається виконувати чесно й сумлінно, не нехтує жодним дорученням керівництва. Коли треба, то треба. Усе твориться задля загальної справи. А клопотів у майстра лісу чимало. Насамперед він має дбати про охорону зелених насаджень у ввіреному обході, площа якого перевищує тисячу гектарів. 

Ліс, звичайно, не поле, яке проглядається з кінця в кінець. Через якусь сотню метрів легко заховатися будь-якому порушникові. Тож пильність для охоронця деревостанів завжди була і лишається на чільному місці. Поки що вона жодного разу не підвела нашого природолюба. Не менш відповідальною роботою є рубки догляду, відпуск та відправка деревини. Тут треба скрупольозно звірити та підписати усі документи, аби і самому не потрапити у просак, і клієнта не підставити. Адже дорогою можуть зупинити правоохоронці, аби пересвідчитися, що ліс не крадений. Що регулярно доводиться звіти здавати, то про це навіть і не заїкається.
-- Особливої нагонки завдає весна,-- зізнається Петро Мегель, -- коли надходить час садити дерева. Тут власними силами впоратися важко, тож доводиться просити допомоги в односельців, школярів. Щоправда, перші відгукуються не дуже охоче, а ось діти виручають здорово. Саме завдяки цьому щорічно успішно справляємося з плановими показниками відновлення зелених насаджень. 
Не втримуюся, аби не запитати свого співрозмовника, чим же привабив його ліс? У відповідь чую, що він закоханий у нього, навколишню природу з раннього дитинства. Звідки це? – і сам не знає. Ніхто в його родині з лісом не був пов’язаний. Батько у свій час працював у Ростанському деревопереробному цеху. Свого часу був такий. А ще Петро Федорович зізнався, що дуже любить збирати гриби та рибалити. 
Щасливий і тим, що має хорошу сім’ю, де завжди знаходить душевний спокій та розряду. Дружина, Тетяна Іванівна, завідує садочком у рідному Ростані. Разом виховали троє дочок. Старша Оксана закінчила ін’яз у Львівському національному університеті імені Івана Франка, середульша Юля навчається на третьому курсі агрономічного факультету у Дублянах, а найменша – Сніжана – 10-класниця Ростанської школи.
-- Людина тоді почувається щасливою, коли має улюблену роботу та хорошу дружну сім’ю, -- мудро філософствує на завершення нашої зустрічі один з кращих майстрів лісу Шацького лісгоспу, написати про якого попросив його директор Андрій Самолюк.
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото автора: Петро Мегель; краса лісу.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (57) - 16.6%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (148) - 43%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (96) - 27.9%