Плакали люди і небо

Плакали люди і небо

Останній день зими приніс чорну звістку жителям Шацька та району: вранці, о десятій годині, в районі селища Луганське Бахмутського р-ну Донецької обл. під час масованого мінометного обстрілу наших позицій поліг 23-річний шачанин Сергій Мокренко, позивний «Крук». 
Чи не з перших днів війни на Сході хлопець пішов воювати, відстоявши на Майдані від початку і до кінця: спочатку у складі «Правого сектора», а потім, з початку 2016-го, після загибелі на війні товариша, добровольцем записався до лав полку «Азов». А вже у вересні минулого року «Крук» зголосився служити і воювати за контрактом. Останні місяці воював у складі 3-ї стрілецької роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. 
Вранці, 2 березня, траурний кортеж із тілом Героя прибув на Волинь. 
Спочатку відспівування та прощання із волинянином відбулося у Луцькому кафедральному Свято-Троїцькому соборі УПЦ КП, потім живим коридором люди зустріли бійця в м. Любомлі, де на центральному майдані міста з загиблим прощалися волонтери, побратими, жителі міста. 
Більше двох годин люди, вишикувавшись від початку смт Шацьк уздовж центральної вулиці та тієї вулиці, де проживав Сергій, чекали на приїзд траурного кортежу. Попри холодний вітер, не розходилися. Пообіді таки дочекалися...
Вигуками «Сергій – Герой! Герою – слава!» зустріло рідне селище свого незламного бійця – «Крука». Ще ніколи, мабуть, за сотні років існування, селище не бачило одразу такої кількості людей: від великого до малого, чоловіки та жінки, жителі Шацька і навколишніх сіл прийшли, аби віддати останню шану своєму Герою, вклонитися йому за мужність, подякувати за справжній чоловічий вчинок, поспівчувати батькам та рідним у невимовному горі. Не приховували сліз жінки: ні ті, хто знав хлопця, ні ті, хто вперше почув його ім’я у страшній звістці. 
Від початку селища аж до самої домівки побратими та учасники війни несли труну з тілом Сергія Мокренка, попереду якої встелялась вулиця пелюстками живих квітів…
А наступного дня прощання з Сергієм Мокренком розпочалося об 11 годині на майдані біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Провести в останню путь знову зібралося майже все селище, чи не в кожного – квіти та лампадки. Майоріли синьо-жовті прапори. Плакали за своїм Героєм люди, тужило дощем небо, яке ще й  напередодні, коли привезли «Крука», зірвалося страшним дощем та невгамовним вітром. 
Молилися за упокій Героя духовенство і військові капелани Ковельського, Володимир-Волинського, Любомльського і Шацького р-нів Київського патріархату на чолі з владикою Матфеєм, єпископом Володимир-Волинським і Турійським. Щирі слова співчуття висловили сім’ї та усій великій родині полеглого воїна керівники району – голова райради Сергій Карпук та голова райдержадміністрації Василь Голядинець, голова селищної ради Сергій Віннічук. 
Знайшла свого Героя і державна нагорода. Василь Матвійчук, військовий комісар Шацького районного військового комісаріату, вручив батькам Сергія орден від Президента України «За мужність» ІІІ ст., відповідний указ був підписаний ще 29 грудня 2016 р. Цю нагороду, як розповіли побратими, Сергій Мокренко не хотів отримувати сам, лише зі своїми друзями, котрі воювали разом з ним. Та напружена обстановка на передовій не відпускала… Дочекався. На жаль, нагороду отримав, але – посмертно.
Про те, що «Крук» назавжди для родини залишиться Героєм, взірцем мужності, чесності, доброти, що більше ніхто не посміє сказати про нього, що він – боягуз, говорила його рідна сестра Анна Буз. ЇЇ зворушливі слова про рідного брата не залишили байдужим жодного серця. 
Під мелодію «Плине кача» відбулося останнє прощання жителів селища та району з Сергієм Мокренком, Героєм «Круком». Далі траурна колона попрямувала центральною вулицею до старого кладовища, на мить зупинившись біля рідної школи, яка провела свого колишнього учня в останню путь шкільним дзвінком. Тричі на кладовищі, де ховали бійця, пролунав для Сергія Мокренка військовий салют. 
Слава Герою!
Віта ШЕПЕЛЯ,
На фото автора: велилюдне прощання з полеглим Сергієм Мокренком.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%