Яка ложка у ложкіних?

Яка ложка  у ложкіних?

Три «Д» волинських пенсіонерів: «Доїдаємо, доношуємо, доживаємо»… 
Чому в людей такі низькі пенсії і як проіснувати на мізерну підтримку з боку держави, якій нинішні люди похилого віку віддали найкращі роки?
В одному з ефірів віце-прем’єр міністр України Павло Розенко (син та онук високопоставлених радянських партфункціонерів) розповів, що такий низький розмір пенсій в Україні через те, що не всі хочуть сплачувати податки в повному обсязі. ..
«І треба всім нам зрозуміти, всім працюючим, що ми платимо свої податки не абстрактній державі, яка незрозуміло куди їх витрачає», – стверджує  віце-прем’єр.
Проте, чи можна прожити місяць на таку мізерну пенсію, коли потрібно і одягтися,  і прохарчуватись,  і до лікаря сходити, і за комунальні послуги заплатити, і внуку цукерочку «від Зайчика» передати?
На це відповіді кадровий чиновник не дає. Мовчать і інші…
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для зазначеної категорії осіб становить:
– з 1 січня 2017 року – 1247 грн (з 1 січня мінімальний розмір пенсії за віком не змінюється, оскільки цей розмір був встановлений із 1 грудня 2016 року);
– з 1 травня 2017 року – 1312 грн.;
– з 1 грудня 2017 року – 1373 грн.
Щоб зрозуміти, як з таким «бюджетом» живуть прості волинські селяни, ми звернулися до долі цілком реальних людей.
Сім’я прилісненьських вчителів Шумиків із Маневиччини – Галина Анатоліївна та Андрій Іванович – на пенсії майже 17 років. Вони згадують 70-ті роки, коли тільки прийшли на роботу: 
«Заробітна плата тоді була 72 рублі, але це була заробітна плата. Проїзд до Луцька коштував 1 руб. і 10 коп., сьогодні це ні в яке порівняння не йде… Тому говорити за якісь заощадження – це немислимо.  Не дай Бог сьогодні пенсіонеру захворіти, ніякої пенсії на пігулки та уколи не вистачить. Добре, що ще є лікарі, які можуть допомогти, в яких є совість. Вони хоча б за прийом не беруть… Але все інше доводиться купувати… Словом, пенсіонерові жити й хворіти – це легше померти. 
Добре, що діти є…В Шумиків їх четверо і, Слава Богу, ніхто не відрікається, коли батькам тяжко – допомагають. 
«Але совість мучить, ми й так звикли все життя в натяжку жити: будувалися, купували все, бізнесом займалися, але сьогодні й останнє на роздоріжжі – мусили все позакривати... Бо сьогодні над бізнесом здійснюють геноцид, та й не тільки проти пенсіонерів, а проти всього українського народу. Влада робить все, аби народ не піднявся з колін. Я би побажав, аби мої слова долетіли до пана Порошенка з його статками, з його десятками підприємств: як у межах України, так і за межами, –  розповідає Андрій Іванович. – Посадити б його на нашу пенсію, хай би пожив хоча б тиждень! За цей час він прозрів би!».
Родина Шумиків фактично все життя відпрацювала на педагогічній ниві. Здавалося б, поважати вчителів треба не лише тоді, коли вони уроки проводять, але й потім, коли на заслуженому відпочинку. Але…
«Ось в мене, – розповідає Андрій Іванович, – 35 років педагогічного стажу, в моєї дружини – 34, і все життя пропрацювавши в школі, думати, що можна зараз купити, а чого ні?! Я був 8 років заступником директора школи в Прилісному, тому в мене пенсія трохи вища – 2082 грн і 20 коп., в Анатоліївни – 1367 грн 46 коп. Якщо цю суму збити до купи і розділити на трьох (ще тимчасово непрацюючий син), то в день ми можемо витратити десь 100 грн. Але що сьогодні можна за ці гроші купити? Єдине, що добре: картоплина своя; курка, порося, але щоб їх вигодувати, треба майже все купити. Ось так, не хворіючи (!),  то ще якось можна вижити».
Тому Андрій Іванович, зваживши всі «за» і «проти», поцікавився: чи здатна газета надрукувати те, з чим він прагне звернутися до всіх волинян?
Оскільки ніяких протиправних закликів до повалення основ державності колишній учитель не демонструє, то надали ми таку можливість…
«Шановні волиняни! Прислухайтеся, будь ласка, до слів своїх вчителів, педагогів, бо сьогодні в державі маємо вкрай неординарну ситуацію. Коли подивишся, що робиться в цій країні, хто нею керує, то волосся дибки стає… Люди, які отримали дипломи про здобуття вищої освіти, навчаючись в університеті півтора року (я маю на увазі прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, ділових партнерів Петра Порошенка у особі Бориса Ложкіна, Ігоря Кононенка, Олександра Онищенка), намагаються керувати багатомільйонним суспільством. Сьогодні влада – на роздоріжжі, і якщо найближчим часом вона не повернеться лицем до простого працівника, колишнього колгоспника, робітника, вчителя, медика, то ця пухлина байдужості спричинить соціальний  вибух!  І буде біда, коли ми, пенсіонери, прийдемо вже не з добрими намірами, а з кіллям до Вас під двері і будемо стукати, допоки не вигонимо з тих крісел, які ви зайняли завдяки Майдану», – заявив Андрій Шумик.
Що ж, якщо ця сім’я ще може прожити, склавши свою пенсію докупи, то що робити тим пенсіонерам, які залишились самі? 
Марія Омельянівна, яка проживає в смт Маневичі, розповіла про своє життя на пенсії.
«Я сирота, і виховувала мене бабця. В свої сімнадцять років я закінчила училище і пішла на роботу. Приблизно 5 років я вже не працюю, стаж маю вже 52 роки (медсестра), тому отримую пенсію 1800 грн. Але що я хочу сказати? Медикаменти я п’ю кожен день, без них не можу обійтися... І за все треба платити: в аптеках – космічні ціни! – каже Марія Семенюк. – Допомагають діти, вони мені і медикаменти висилають, і приїжджають, і їжу «Новою поштою» пересилають, бо я вже не можу готувати, а на одне око взагалі не бачу. Діти кажуть, щоб я до них переїжджала, але я хочу ще побути сама, в своїй квартирі. А взагалі, я вважаю, що за стільки років моєї роботи, коли з мене ще й податок брали, то пенсія має бути більша. Я не купую одежі, лише найнеобхідніше. Дуже боюсь потрапити в лікарню, ось, наприклад, мені в Чернівцях обстежували очі, ми заплати 650 грн тільки за одні краплі. Одним словом: доїдаємо, доношуємо, доживаємо (сумно посміхається)»…
Марії Семенюк із райцентру дуже допомагає місцева соціальна служба, за що вона їй дуже вдячна, а особисто – Віті Макарчук та Олександру Коську. 
Ось  так вони працювали все життя, не покладаючи рук, для кращого майбуття, для спокійної старості, а мають те, що мають. І ніякий стаж, віддача роботі не допоможуть оплатити навіть курс елементарного лікування…
Але мине небагато часу, і пенсіонерами стануть ті, від кого сьогодні залежить забезпечення гідної старості нинішнього покоління людей, яких у сусідній Польщі називають «сеньйорами»… Так само будуть животіти чи вигрібатимуть із-під подушок «зекономлені» на людській біді мільйони?
Іванна СОЛОМАНЧУК.
Фото автора. 
Від редакції. Урядовці 2 березня ц. р. на засіданні КМУ затвердили новий порядок обрахування пенсій. Віднині буде враховуватися не лише рівень заробітку за певний період, а – за всі роки праці. Крім цього, обов’язково враховуватиметься і загальний трудовий стаж.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (58) - 16.2%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (157) - 43.7%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (99) - 27.6%