А в Ковелі Пасха - двічі на рік

А в Ковелі Пасха - двічі на рік

Зануритися в атмосферу світлого Христового Воскресіння православний люд може восени – у храмі Воскресіння Словущого УПЦ МП.

Дерева алей і парків уже горять жовтим листом, а подвір’я церкви, що в районі «Сільмашу», уквітчане різнобарв’ям: релігійна громада на чолі з отцем Михаїлом дбає не тільки про духовну обитель, а й про територію довкола неї. Саме тому – і весною, і восени – тут така краса. 

Вкотре по-особливому у храмі було нещодавно, під час престольного свята: відправити службу прибули десятки святих отців на чолі із владикою Ковельським і Володимир-Волинським Володимиром, ринули сюди й сотні прихожан. «Христос Воскрес!» – прославляли духовні наставники, «Воістину Воскрес!» – відповідала громада.
Це зараз служби проходять у прекрасному храмі, а починали колись у приміщенні дитсадка, пригадує отець Михаїл. Релігійна громада виникла 1999-го, а вже через два роки звели тимчасове приміщення церкви. Загорілися ідеєю будівництва споруди, котра би стала окрасою не просто житлового району, а й цілого міста. Тож доклали зусиль – і вже у 2009 р. нову духовну обитель було освячено. 
Власне, ковельський храм став першим в Україні, що носив ім’я «Воскресіння Словуще», себто «Воскресіння плинне». Назву пояснює його настоятель:
– 26 вересня православна церква відзначає свято Обновлення Ієрусалимського храму. А його передісторія така: в 320-х роках цариця Єлена і римський імператор Костянтин захотіли віднайти всі святині, що пов’язані з Христом. Євреї вказали на Голгофу, на місце погребіння Христа, проте на тих місцях були язичницькі капища. Можновладці наказали розбити їх. Відтак знайшли печеру погребіння Христа, Животворящий хрест – і на тому місці відбудували храм Ієрусалимський, котрий у минулому був знищений. Десять років тривало будівництво – Єлена того дня не дочекалася. Храм освятили, і він почав носити назву Воскресіння Христового. Згодом почали іменувати Словущого, тобто плинного: адже кожну мить свого життя людина мусить пам’ятати про ту жертву, яку приніс Син Божий в ім’я людства. Як знаємо, не маємо сталої дати святкування Пасхи, щороку – по-різному. Тож назва символізує плинність і в цьому сенсі. 
Чому ж вирішили дати таке ім’я і своїй церкві?
– То була ініціатива тодішнього владики Симеона: він захотів, аби на волинській землі був храм із такою назвою, – відповідає священик. – Тож відповідно і служба в день престольного свята здійснюється за пасхальним обрядом. 
Та на відміну від справжньої Пасхи цього дня прихожани не прямують до храму з корзинками, наповненими смаколиками, щоби освятити їх. Хоча крашанки та паски – незмінний атрибут і осінньої служби: священики освячують їх у загальному кошику, пригощаючи вірян.
– Звісно, позаяк то наш престольний празник, організовуємо невелике святкування у сімейному колі, – розповідає прочанка Олена Кунасик. – А інколи і друзі, і родичі з інших міст чи сіл приїжджають, так як двері домівки цього дня відчинені для всіх.
Ірина ВОРОБЕЙ.
Фото автора. 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (71) - 13.3%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.8%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%