Трагедія чи різанина?

Трагедія чи різанина? В Луцьку 31 травня пікетували польське генконсульство з вимогою відставки Вєслава Мазура.


Чому ця акція відбулася саме зараз і чого слід очікувати в майбутньому?

Слід Його Високопреосвященства

Каталізатором збурення ситуації став скандал у… Львові. Католицький архієпископ Мєчіслав Мокшицкі заявив, що «на українському народові надалі висить гріх геноциду, до якого йому важко донині признатися і з якого важко очиститися, хоч було кілька спроб так зробити, поміж іншим у70-ту річницю подій на Волині». 

В курії Львівської архідієцезії Римсько-католицької церкви вже встигли заперечити, що Мєчіслав Мокшицкі провів пряму паралель та причинно-наслідковий зв’язок «між  подіями, які відбуваються на Донбасі та в Криму – це покарання за гріх геноциду, вчиненого представниками української національності проти польського населення Волині в 1943 році».

У спеціальному комюніке курії Львівської архідієцезії РКЦ, як повідомила «Українська правда» 30 травня ц. р., щодо інтерв'ю архієпископа польському часопису «Nedziela», зазначається, що дослівно архієпископ Мєчіслав Мокшицкі сказав таке:

«Україна повинна задуматися, чому так відбувається. Господь не є Богом, котрий карає свій народ, своїх дітей, а дає нам знати, нагадуючи про своє право любові до іншої людини. Гадаю, що особливо ця відповідь повинна з'явитися зараз, в році появи Богогродиці у Фатімі, котра говорила, що комунізм є карою за гріхи, за відвернення від Бога, а одночасно закликала до повернення, покути і перепросин Господа. На українському народі надалі висить гріх геноциду, до якого йому важко донині признатися і з якого важко очиститися, хоч було кілька спроб так зробити, поміж іншим в 70-ту річницю подій на Волині».

У курії Львівської архідієцезії нагадують, що «в історії Церкви є достатньо прикладів того, що Церква відкидає такого роду інтерпретацію конкретних подій як кари Божої за певні людські вчинки».

«Таке тлумачення може бути лише предметом приватної думки. Слова митрополита про те, що необхідно виражати жаль і перепрошувати за гріх, потрібно розуміти в релігійному контексті, адже слово «гріх» тільки в цьому контексті функціонує.  Жаль і прохання про вибачення скеровуємо насамперед до Бога, однак Євангеліє вказує на потребу спершу в такому випадку примиритися з братом», – йдеться у заяві.

При цьому в курії Львівської архідієцезії РКЦ наголосили:

«Секретаріат прагне висловити жаль у зв'язку з використанням слів архієпископа, перекладених та проінтерпретованих не згідно з його намірами, для досягнення короткотермінових політичних цілей.  В останні роки Римсько-католицька церква й сам архієпископ Мєчіслав Мокшицкі неодноразово виступали у стосунках із Апостольським Престолом і на міжнародній арені як прибічники створення умов для розвитку вільної та справедливої ​​України».

Тож у польсько-українських сторичних підходах до оцінки подій Другої світової війни знову виникла глибока прірва, бо під час «Волинської трагедії» (в польському тлумаченні – «Волинської різанини»), інспірованій гітлерівськими і більшовицькими окупантами, гинули як українці, так і поляки. Як на українській Волині, та і по той бік річки Західний Буг…

На жаль, «Волинську трагедію» у Польщі досі називають різаниною («Rzeź Wołyńska), а на рівні двох палат парламенту – актом геноциду проти польського населення. В інтерпретації нинішніх польських істориків, політиків і навіть державних діячів йдеться лише про « чистки польського населення, здійснені Українською Повстанською Армією», але нічого не згадується про масові злочини щодо українців із боку польської Армії Крайової за участі польських батальйонів шуцманшафту та червоних партизанів під час Другої світової війни на Волині.

Свідчень цього пре достатньо не лише в архівних установах, але й у документальних книжках польських і радянських керівників збройних підрозділів, які без сорому розказували про свої криваві діяння…

Доля генконсула

Вєслав Мазур, новий Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку, прибув на Волинь буквально через кілька днів після скандальної стрілянини з ручного гранатомета по офісу диппредставництва сусідньої держави. На сором українських правоохоронців, незважаючи на контроль за ходом розслідування навіть на рівні Президента України, організаторів і виконавців смертоносної провокації досі не знайдено.

Але задовго до приїзду Вєслава Мазурав нашу область зі Львова, де він теж був Генеральним консулом РП, пролунала його неоднозначна заява в Варшаві…

Свою думку він висловив на комісії польського Сейму у справах еміграції та зв'язків з поляками за кордоном 21 вересня 2016 р., яка затвердила його кандидатуру на запропоновану посаду в обласному центрі Волині.  Це зафіксовано в стенограмі засідання, яке оприлюднили польські парламентарі в відкритому доступі.
«Депутат Сейму Войцех Земняк зауважив, що в останні місяці польсько-українські відносини були напруженими через питання «Волинської трагедії». Луцьк був, можна сказати, в центрі цих подій під час Другої світової війни і, звичайно, в Луцьку ще є розбіжності між поляками та українською стороною, де вони особливо шанують Бандеру і Українську повстанську армію. Тому перед новим генконсулом стоятиме важке завдання, адже Україна і на офіційному рівні заперечила постанову Сейму про геноцид поляків», – говориться в документі
Вєслав Мазур на це зауважив, що до питання Волині, УПА і Степана Бандери ще з самого початку кар'єри має однозначну позицію:
«На жаль, так склалося, може навіть трохи недипломатично, що коли Президент Ющенко перед закінченням своєї кар'єри визнав Бандеру героєм, як і УПА, на питання журналіста, що я про це думаю, відповів відразу: як може бути бандит героєм? Таким чином, ці речі повинні бути названі своїми іменами, не маємо ховати голови в пісок. Вважаю, що українці ще мало обізнані з історією і їм треба показувати власне ті всі злочини, які зробили ці люди. Мені здається, що розмова, співпраця і наша відкритість призведе до того, що вони все-таки визнають і зрозуміють, що це зробили. Я також переконаний, що ми будемо продовжувати цю політику. Незалежно від різних стратегій, потрібно речі називати своїми іменами – геноцид є геноцидом».

Відповідно, в Україні та на Волині це викликало бурхливу реакцію, в Варшаву та Київ полетіли звернення з проханням підшукати іншу кандидатуру на посаду Генерального консула РП у Луцьку замість Беати Бживчи, яка закінчила свою місію і відбула на роботу в столицю Польщі. Але Президент РП Анджей Дуда і Міністр закордонних справ Вітольд Ващиковські вирішили інакше…

Пікетування

Прибувши на Волинь, Вєслав Мазур спробував знайти порозуміння. В усякому випадку, зустрівся з головою облдержадміністрації Володимиром Гунчиком, але цей візит апріорі не міг нормалізувати антагонізм у ставленні як до дипломата, так і до чиновника, звіт якого про роботу в минулому році облрада відмовилася затверджувати. А за системні провали в управлінні області його постійно та гостро критикують.

Тож генконсул зустрівся з головним редактором фінансованої урядом Республіки Польща газети «Мonitor Wolyński» Валентином Ваколюком та відповів на низку актуальних питань.

З’ясувалося, що Вєслав Мазур як генконсул відкривав роботу єдиного з усіх країн ЄС диппредставництва Республіки Польща в Криму і 8 березня 2014 р. «упродовж 24 годин був змушений закрити генконсульство і втікати від москалів із Криму»...

Потім були Львів і Луцьк…

«Зараз важлива тільки фундаментальна справа – на скільки, якщо не заприятелюємо, будемо толерантними та між собою співпрацюватимемо. Якщо хтось у чомусь зі мною не погодожується, то має на це право. Але це не означає, що він має право кидати в мене каміння. Я ніколи не намагаюся взяти реванш аналогічним способом, бо це без сенсу. Треба шанувати один одного, і в результаті ми зможемо краще порозумітися», – відповів на запитання, як реагуватиме, якщо на нього кидатимуть каміння і чи не створюватиме з того недоброго «будматеріалу» мур непорозуміння між Україною та Польщею.

Вєслав Мазур, окрім цього, заявив, що закоханий в Україну:

«Хотів би, щоб суспільство зі мною познайомилося, щоб побачило, що є гідним поваги людиною. Я в Україну закоханий. І приїхав до Луцька тому, що це я обрав це місто. Вважаю, що моє місце – в Україні. Це прекрасна країна, чудові люди. Це – сусід Польщі, уі тут бачу можливість покласти й свою цеглинку в ті добрі справи, щоб наші контакти були справді дуже добрими». Але, як бачимо, і ці миротворчі заяви не зменшили градус напруження…

Волиняни вийшли на протест.

Незважаючи на попереднє повідомлення про акцію, до Генконсульства РП у Луцьку вранці 31 травня прибуло менше 100 осіб учасників акції. Тому для поліцейських, які й так у посиленому режимі охороняють цю установу, роботи як такої не було. Мітингарі представляли, в основному, такі організації як Луцька міська організація «Свободи», Громадянський рух «Народний контроль», обласна молодіжна організація «Національний альянс», Волинський осередок всеукраїнської ГО «Сокіл», Волинський осередок комбатантського об'єднання «Легіон Свободи», Братство ветеранів ОУН-УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура, Громадська організація «Волинський край», представники Спілки політв'язнів та репресованих та Громадської організації «Вільні люди. Волинь». Фактично всі вони брали активну участь у подіях на Майдані в 2013-12014 рр., а дехто навіть в зоні проведення АТО на Донбасі.

Були серед мітингарів і відомі особи. Зокрема, свободівець, колишній перший заступник голови облдержадміністрації Сергій Кудрявцев і екс-заступник Луцького міського голови Юрій Моклиця. Також – члени Громадської ради при Луцькому міському голові Михайло Шелеп і Андрій Білан, депутати Луцької міськради Микола Федік («Свобода») і Павло Данильчук («Народний контроль»). Останній, до речі, й повідомив: громада вимагає негайної відставки Вєслава Мазура за його антиукраїнську позицію.

Поспілкуватися з учасниками пікетування вийшов не сам генконсул, а його заступники – консули Кшиштоф Савіцкі та Марек Запур, яким вручили вимоги до МЗС Республіки Польща та комплект української історичної літератури про події Другої світової війни на Волині.

Чи почують цей голос у Києві та Варшаві? Тим паче, що польський дипломат 12 вересня відсвяткує 65-річчя, а це – пенсійний вік у Республіці Польща.

Роман УСТИМЧУК.

На фото автора: пікет біля входу в Генконсульство РП у Луцьку.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%