Таємниця лежить під ногами…

Таємниця лежить  під ногами…

Чому майже 90 років тому Президент у Луцьку влаштував банкет на 300 персон?

Стара бетонна табличка біля запасного входу в Луцький військовий госпіталь допомогла дізнатися про долю ще одного офіцера Війська Польського, який на початку Другої світової війни лікувався в нашому шпиталі… Підполковник Леопольд Памула – перший військовий льотчик, який здійснив повітряний таран гітлерівського винищувача на світанку 1 вересня 1939 р.!

У статті «Польський пацієнт луцького госпіталю» («Волинська газета» №12 (1111) від 23 березня ц. р.) ми вже розповідали про молодого польського військовослужбовця Єжи Помяновські (багаторічний головний редактор варшавського журналу «Нова Польща»), який після поранення в боях із нацистами потрапив на лікування в наш шпиталь, де йому й врятували життя. Але старі двері біля древніх стін цієї споруди допомогли довідатися про долю як мінімум ще одного офіцера Війська Польського, який перебував у Луцькому шпиталі в тривожні дні вересня 1939-го: підполковника Військово-повітряних сил Другої Речі Посполитої Леопольда Памули, який на своєму застарілому літаку протаранив грізного «мессера» з чорними хрестами на крилах…
Та як же ж вдалося вийти на Леопольда Памули, сліди якого загубилися в далекому минулому?

Таємничий «L.O.P.P.»

Все почалося зі старої бетонної таблички з написом «Czy jest… chlonkiem L.O.P.P.», яка чудом збереглася біля дверей запасного входу в Луцький військовий госпіталь. Незрозуміла абревіатура латинськими буквами «L.O.P.P.» викликала інтригу… Тому з допомогою сучасних соцмереж звернувся до користувачів «Всесвітньої павутини» за допомогою в розшифруванні.
Валентин Скуба першим повідомив, що це була організація на кшталт нашої цивільної оборони, інша типу – радянський ДОСААФ чи українське ТСОУ. І називалася вона «Liga Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej» («Ліга протиповітряної і протихімічної оборони»). 
Це ж підтвердив і польський колега-журналіст Войцех Покора.
«Це була, по суті,  напіввійськова організація, що складалася з колишніх легіонерів Юзефа Пілсудські та їхніх дітей. Про вагомість цієї структури говорить хоча б той факт, що її члени мали право на носіння зброї та уніформу встановленого зразка», – ще більше розповів екс-начальник департаменту Луцької міськради та очільник Горохівської райдержадміністрації в недалекому минулому Сергій Годлевський.



Отже, «L.O.P.P.»  «ставила за мету пропаганду спортивної, транспортної і військової авіації». Офіційні джерела стверджують, що і 1933 р. було ухвалено новий Статут організації, який чітко пов’язав її діяльність із органами місцевої державної влади та Міністерства оборони. Очолював структуру генерал бригади Леон Бербецкі, а почесним членом був Президент Польщі Ігнацій Мосьціцкі. «L.O.P.P.» розбудували так потужно, що станом на 1939 р. у ній перебувало понад 2 млн членів, які пожертвували на статутну діяльність 70 млн злотих – гігантську, як на той час, суму коштів!
«Основним напрямком її діяльності було створення сітки аероклубів для підготовки та відбору молоді у навчальні заклади Військово-повітряних сил. За час діяльності до складу  «L.O.P.P.» входило 24 школи планеристів, 24 планерні центри і 5 шкіл пілотів військово-льотної підготовки (у тому числі в Луцьку)», – зазначав Олександр Лудковський у «Хроніках Любарта».

«Льотчики-зальотчики»

Офіс організації знаходився в приміщенні нинішнього Луцького міськрайонного суду по вул. Лесі Українки, а найбільші зібрання проводили в залі шпиталю, розташованого поруч. Мабуть, саме тому й збереглася біля вхідних дверей раритетна табличка…
«L.O.P.P.»  розбудовувалася в адміністративному центрі тодішнього Волинського воєводства гігантськими темпами. В усякому випадку, 16 червня 1929 р. у присутності Президента Польщі Ігнація Мосціцькі освятили ангар площею 900 м кв. для луцьких літаків, що було відзначено бенкетом на 300 осіб у приміщенні ангару. Споруда знаходилася на місці одного з нинішніх житлових будинків по вул. Арцеулова і від піхотних казарм (де зараз обласний військовий ліцей) відгороджувалася фруктовим садом…
Уже згадуваний Сергій Годлевський був одним із учасників презентації книги «Пілсудський і Петлюра. Спільна боротьба за незалежність» – польським істориком….
Дослідник розповів не лише про офіційні та прикрашені пафосом героїзми факти з історії розвитку польської військової авіації в Луцьку, але й ті, що притаманні життю кожного армійського середовища.
«Військова авіація після Першої світової війни скрізь створювалася по суті за ідентичним принципом. Був наказ укомплектувати штат льотчиків, і командири різних частин – від кавалерійських до артилерійських – були змушені направляти в школи пілотів кращих із кращих. Але хороші офіцери були на вагу золота, тому й скеровували в авіацію крім мрійників та відчайдухів і відвертих «зальотчиків». Чимало таких опинилося й у Луцьку», – говорить Сергій Годлевський.
У зведеннях, що скеровувалися в Варшаву, жандармерія та військова прокуратура регулярно інформували командування про пиятики, дебоші та інші порушення дисципліни цим контингентом «льотчиків-зальотчиків»… 
До Луцького міського суду, наприклад, було скеровано позов війта гміни с. Прилуцьке. Він був старшим чоловіком, а жінка – молода. Один із пілотів злигався з нею… Терпець увірвався після такого випадку: у справах подружжя їхало до Луцька, де якраз відбувалися польоти. Один із льотчиків (мабуть, коханець чарівної війтихи), побачив свою любу, і не додумався ні до чого іншого, як спікірував літаком на коней із подорожніми на бричці. Перелякані тварини так сполохалися, що вирвали повністю передка, а війт із дружиною опинилися в канаві…

У старому місті Луцька, як відомо, до війни був великий єврейський квартал. Система забудови там була хаотична, розібратися в хитромудрих коридорах було нелегко, тож у цьому гнізді розпусти існували неофіційні борделі… Добропорядні жінки обурювалися, писали скарги, поліція робила обшуки, але більшість клієнтів утікала. Але кількох льотчиків таки виявили…
А якось двоє льотчиків вирішили відвідати друзів у сусідньому Рівному. Ледь піднялися в повітря, і під час розвороту на курс один із них вилетів із кабіни і розбився…. Знову кримінальна справа…
Все це, однак, відступає на задній план 1 вересня 1939 р., коли гітлерівська Німеччина розпочала Другу світову війну на Другу Річ Посполиту, до якої на той час входила і Волинь. 
Намагаючись врятувати техніку та людей, уряд країни почав евакуацію на схід, де ще не було наступу більшовиків. На луцький аеродром перебазувалися навчально-тренувальні літаки зі Школи курсантів авіаційного резерву у Радомі-Садкові. При заходженні на посадку розбився літак R-XIII «Lublin», який пілотував інструктор поручик Владіслав Налеч. У літаку знаходилася і його дружина. Вони загинули – додає Олександр Лудковський.

Перший таран

Але який стосунок до всіх цих волинсько-луцьких подій має підполковник Леопольд Памула?
Виявляється – безпосереднє. І в цьому допоміг розібратися дослідник Андрій Галушка.
Леопольд Памула народився 1898 р. в українському Бучачі. У 1916 р. він закінчив реальне училище в Кракові й того ж року його було призвано до цісарської армії. Восени 1917-го він воює на російському фронті. У квітні наступного вже польський підпоручника під проводом Юзефа Пілсудські відроджує Польську державу і навіть встигає повоювати проти більшовиків. Лише у 1923 р. Леопольд зголосився до авіації, де дослужився до командира дивізіону. Вже тоді інші льотчики охрестили пана Памулу «Славним вар’ятом», а його підрозділ – «Цирком Памули».
«З гострими рисами, з довгим рудим волоссям, «славний вар’ят» Памула був відомий в цілому польському летунстві. Леопольд мав репутацію виключно талановитого пілота та доброго командира, був знаний з майстерного володіння літаком та уланського темпераменту. Мешкав у квартирі, вмебльованій лише у польове ліжко й три куфри. Це могла б бути келія монаха, якби на одному куфрі не стояв портрет таємничої красуні, а на другому пляшка горілки й закуска», – деталізував Андрій Галушка.
Навесні 1939 р. підполковник став заступником командира Бригади переслідування, завданням якої була оборона Варшави. 
О 6:30 ранку 1 вересня 1939 р. пост спостереження у Млаві передав на командний пункт бригади повідомлення, що велика група німецьких літаків прямує на Варшаву. Це були 80 «Не-111» та 27 «Boelcke» в супроводі 20 винищувачів «Messerschmitt Bf 110». Назустріч їм вилетіли всі літаки бригади. 
«Славний вар’ят» вирішив, що це його шанс від службового столу знову потрапити в гущу бою. На літаку зв’язку RWD-8 Памула перелетів на інше летовище бригади в Понятові, щоб самому зорієнтуватися в ситуації. Там, побачивши нову хвилю літаків з хрестами на крилах, він скочив у щойно заправлену «одинадцятку» та піднявся в повітря (відіпхнувши молодого пілота, що якраз мав летіти в цій машині)», – деталізує Андрій Галушка.

Одного «мессера» йому вдалося підбити,  інші буквально розстріляли допотопний «R-11» польського підполковника. Раптом Леопольд Памула бачить ворожу машину прямо над собою, і спрямовує «одинадцятку» прямо на «Messerschmitt Bf-109»! Обидва літаки падають додолу, охоплені полум’ям. 
Та Леопольдові Памулі пощастило залишити машину і стрибнути з парашутом. На землі його підбирають та везуть до військового шпиталю. Там він зустрічає інших збитих пілотів своєї бригади. Через два дні підполковник виходить зі шпиталю та на легковій машині вирушає в напрямі «Румунського плацдарму», де польська армія планувала закріпитися. Дорогою, у шпиталях Любліна й Луцька, йому міняють перев’язки, а 19 вересня за наказом свого командування, він перетинає румунський кордон... 
Леопольд Памула ще встиг послужити у французькій авіації  в Ле Бурже під Парижем,влітку 1940-го він евакуювався у Велику Британію, де планував створити бойовий підрозділ із вцілілих польських льотчиків.
«Але за гіркою іронією долі Леопольдові Памулі не судилося взяти участі в Битві за Британію. Його вбив… сепсис, що розвинувся після лікування в стоматолога. Лікування в шпиталі бази RAF у Ноктоні виявилося марним. Пілот помер звичайною цивільною смертю 9 серпня 1940 р. та похований на цвинтарі Лейтон в Блекпулі разом із ще 26-ма польськими авіаторами, що вирішили продовжити воювати проти нацизму після поразки вересня 1939 р.», – констатує Андрій Галушка…
Ось таку історію розповіла стара і напівзруйнована табличка з написом «Czy jest… chlonkiem L.O.P.P.»…
Захоплююче, чи не так?

Роман УСТИМЧУК.
На фото автора, з газети «Wolyn» та Музею Війська Польського в Варшаві: раритетна таблиця та старі двері госпіталю; «Славний вар’ят» Леопольд Памула; інсталяція першого повітряного тарану; відзнака польської організації польський ангар, де Президент Ігнацій Мосціцькі влаштував банкет на 300 осіб; маніфестація на честь L.O.P.P. на нинішній вул. Лесі Українки.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%