Ігор Поліщук: Головне – командна робота!

Ігор Поліщук:  Головне – командна  робота!


Коли добудують 27 школу? Чому важко побороти сморід? Як оцінювати депутатів, які змінюють фракції? Які стосунки з Ігорем Палицею та Володимиром Гунчиком? Де, врешті-решт, живе виконувач повноважень міського голови? Про це і багато інших тем – в інтерв’ю з Ігорем Поліщуком.

У невеличкому кабінеті секретаря Луцької міської ради, який нині займає виконувач повноважень міського голови Ігор Поліщук, є мінімум комфорту для роботи і, як виявилося, максимум для відвертості. Тому розмова з Ігорем Ігоровичем тривала більше, ніж планувалася. І говорили очільник міста з журналістом, не відводячи поглядів.
А після її завершення автор цих рядків пішов розшифровувати диктофонний запис, а Ігор Поліщук – на черговий прийом громадян.

– За доволі короткий час ви з простого депутата в результаті перемоги на дочасних виборах в одному з округів - Привокзальному районі – стали фактично на чолі міської громади. Образно кажучи, не важка «шапка Мономаха»? На кого можете опиратися в своїй роботі?
– Так, у мене є досвід роботи депутатом міськради двох скликань поспіль. Крім того, я тривалий час активно працював у Благодійному фонді Ігоря Палиці «Тільки разом» (раніше він називався «Новий Луцьк»), займався реалізацією багатьох проектів, які напряму стосувалися розвитку міста. Тому про принципи забезпечення життєдіяльності обласного центру я знаю не з чужих слів. Безумовно, що і робота в Фонді, і виконання депутатських повноважень не передбачає такого великого рівня відповідальності, який лежить на плечах виконувача повноважень міського голови. Важка ця ноша чи легка? Звичайно, що непросто… Але я люблю місто, де народився. І де народилися мої батьки. Та й узагалі – наша родина живе в Луцьку ще з 50-их років, куди приїхали мої бабусі й дідусі. Я – лучанин, який фактично все життя тут прожив (хіба що 5 років навчався в університеті поза межами Волині). Тому з великим задоволенням докладаю всіх зусиль, аби ефективно і з користю для людей здійснювати повноваження виконувача міського голови.

– Якщо не секрет, як ваші рідні потрапили до Луцька і звідки саме? В мене, наприклад, батько був із Хмельниччини, а мама – з Рівненщини. А ваші звідки переїхали?
– По маминій лінії бабуся з Одещини, а дідусь із Росії. По батьковій лінії – дідусь із Одещини, а бабуся з Нововграда-Волинського. Ось така широка географія. Виходить, що в моєму родоводі помітно простежується одеське коріння…

– Я не знаю, на сьогодні це добре чи зле, але факт залишається фактом…
– Ні, це абсолютно добре!

– Хто вам рекомендував призначити першим заступником Григорія Недопада, який раніше працював головою Ківерцівської райради? Здавалося б, він був фактичним керівником цілого району, а став лише «правою рукою» у системі влади міста Луцька…  Що вплинуло на таке рішення?
– Ківерцівська райрада є важливим для області органом місцевого самоврядування та виконує багато повноважень, але для такої молодої та ініціативної людини як Григорій Недопад у Луцьку на посаді першого заступника міського голови є набагато більше можливостей себе проявити. Він має хороший досвід роботи і в сфері бізнесу, і в місцевій владі. Його робота була і залишається успішною. Тому чому б не застосувати його досвід, знання та волю з користю для луцької громади? Безумовно, що цю пропозицію ми спочатку обговорили з головою облради Ігорем Палицею. 

– За цей час ви особисто та Ігор Петрович, бува, не розчарувалися? Чи, навпаки, утвердилися в думці, що це рішення було правильним?
–  Поки що я задоволений роботою  заступників!

– Раз була розмова з Ігорем Палицею щодо кандидатури першого заступника, то, логічно розмірковуючи, мала б вона відбутися і щодо вас особисто як секретаря міськради і виконувача повноваження міського голови… Що вам сказав Ігор Петрович? Ви, звичайно, маєте право або зовсім не відповідати на це запитання, або торкнутися головного, або розповісти все абсолютно…
– Працювати тільки для людей і на благо міста Луцька! Це наше кредо залишається незмінним упродовж багатьох років спільної роботи! Результати діяльності Благодійного фонду Ігоря Палиці доводять істинність, щирість і реальність цього постулату. Де б не працював Ігор Палиця за час керівництва фондом – чи народним депутатом від Луцька в Києві, чи головою Одеської облдержадміністрації, чи як голова Волинської облради – він завжди знаходив і час, і фінансові ресурси, щоб приділити нашому рідному місту належну увагу. Тому ми монолітною командою продовжуємо ту роботу, яку робили впродовж 5 років у Фонді, тільки на іншому рівні. 

– Ви багато часу приділяєте облаштуванню Луцька. Зокрема, на особливому контролі вуличне освітлення, облаштування прибудинкових територій… Це відбувається за чітко окресленим планом чи Ви просто самі вибрали пріоритети, які реалізовуєте? Врешті-решт, для чого ви це робите?
– Кожен керівник повинен бачити не лише матеріальні результати реалізованих планів, але й знаходити можливість спілкуватися з людьми. Тому ми покращуємо інфраструктуру Луцька з головною метою: зробити його комфортним для всіх лучан і в усіх сферах. І найкраще «звіряти годинники» – безпосередньо під час спілкування з громадою там, де проводяться ті чи інші роботи. Недавно я побував, наприклад, на прибудинковій території по Грушевського, 16-18. Бачу, мешканці щось активно обговорюють. Виявляється, ходом робіт вони задоволені, але дискутують, де мають знаходитися контейнери для збору сміття… Визначена спеціальна ділянка, але частина людей хоче, щоб її перенесли в інше місце. А там, де вони хочуть, вже протестують інші громадяни. І третій варіант розташування цього специфічного, але всім потрібного об’єкта, не влаштовує вже третю сторону… Тому запропонував Соломонове рішення: нехай люди самі знайдуть консенсус у цій справі. А якщо не порозуміються, то сміттєві контейнери будуть встановлені там, де й першопочатково планувалося… Крім цього, такі виїзди дозволяють перевірити і якість виконання робіт. Як я вже казав, на цій ділянці Грушевського все зроблено на совість. Але в одному місці побачили, що кут нахилу не витримано, тож на свіжому покритті утворилася калюжка. Отже, підрядник усуне цей недолік. Взагалі, виконання всіх робіт на замовлення міської ради тепер контролюється на всіх етапах і на всіх рівнях структурних підрозділів міськради з максимальним залученням депутатів. Особливо предметно цим займається перший заступник міського голови Григорій Недопад. Я неодноразово наголошував і твердо займаю цю позицію: кошти міського бюджету, фактично – всіх лучан, мають використовуватися максимально прозоро і ефективно. Гроші громади треба використовувати навіть відповідальніше, ніж свої власні.

– Досвід інших міських голів якось використовуєте? Наприклад, Петро Саганюк у Володимирі-Волинському чи не кожен робочий день починає з ранкового об’їзду того чи іншого мікрорайону. А Антон Кривицький у Луцьку узагалі на роботу пішки ходив, а часто навіть тролейбусом користувався… 
– Безумовно, я регулярно відвідую різні частини Луцька. Не щодня, але, як мінімум, двічі на тиждень. Не вважаю, що керівник міста сам особисто скрізь повинен побувати. Краще підібрати команду компетентних та відповідальних фахівців, які безпосередньо цим займатимуться, доповідаючи про результати та пропонуючи шляхи вирішення тих чи інших питань. Це що стосується робочого часу. А у вільні хвилини, звичайно ж, я і пішки, і автомобілем буваю в багатьох куточках Луцька.  Особливий інтерес у мене, до речі, зараз викликає Центральний парк культури та відпочинку імені Лесі Українки, де ми розпочали роботу з приведення цього місця до ладу.

– До речі, коли лучани зможуть відпочивати на центральному пляжі в комфортних умовах? Бо, чесно кажучи, наш парк і так далеко не найгірший в Україні, проте очевидно, що і не найкращий…
– А дуже скоро він стане одним із найкращих! Вже багато що робиться в тому плані, щоб він став максимально комфортним для використання лучанами та гостями міста. Будемо замінювати стару бруківку на нову, облаштуємо освітлення на тих алеях, де досі темно, встановимо нові лавки, вже замовили сучасну сцену при вході… Здійснюється очищення каналів від мулу, виділено кошти для придбання спеціальної помпи, яка забезпечить циркуляцію води, допомагаємо працювати підприємцеві, який узявся реконструювати багатостраждальну ротонду. Розчищаємо від чагарників територію на березі річки Стир, починаючи від ділянка, розташованої вище за течією від споруди товариства «Спартак» і аж до центрального пляжу. А там уже все приведено до відповідності всім вимогам для масового відпочинку людей, спеціальна комісія дала дозвіл на експлуатацію, а плюс до доволі пристойної інфраструктури там щодня чергують по два рятувальники з човном. Я спілкувався з людьми, які відпочивали на цьому пляжі. Вони – задоволені.  Але зупинятися на цьому ніхто не буде! Ми замовимо проект капітальної реконструкції, знайдемо для цього достатні кошти і в бюджеті, і з інших джерел. Надихнуло на це моє перебування в Харкові, де відвідав їхній парк імені Максима Горького. Він – серед 16-ти найкращих парків Європи! У 2011-2012 роках на його реконструкцію використали цілих 330 млн грн. Безумовно, така сума для Луцька – нереальна. Але ми теж підемо по шляху сучасної реконструкції нашого парку. Грошей для цього треба буде значно менше, бо в нас і територія набагато менша. Проект будемо просити розробити фахівців, які реалізували схожий проект у Харкові.

– Яка перспектива відновлення хоча б на невеликому сегменті річки Стир судноплавства?
– Старші лучани розповідали, як по річці курсував прогулянковий пароплав… Тому міська влада зараз зайнялася очищенням русла річки, і невдовзі по Стиру буде курсувати прогулянковий катер.

– І ще про «паркову тему»… В 1985 р. було створено за бюджетні гроші Парк імені 900-річчя Луцька. Раніше його територія була й там, де зараз розміщений комплекс «Срібні лелеки» та ще якісь будівлі. Але внаслідок певних маніпуляцій залишилася в статусі парку лише невелика ділянка біля міської лікарні та вул. Гетьмана Мазепи… Люди в цьому мікрорайоні переживають, як мінімум, із двох причин. Прихожани церкви УАПЦ, яка створила храм у цій точці обласного центру, переймаються, щоб у них не відібрали землю і не вигнали з храму. Інші не хочуть, щоб і в цій частині «ювілейного» парку олігархи не почали приватну забудову…
– Жоден сантиметр цього парку не можна віддавати ні в приватні руки, ні комусь іншому. У громади православної церкви ділянку також ніхто не відбере. Принаймні, доки я займаю цю посаду. Щодо землі, яка була виведена з меж Парку імені 900-річчя Луцька, то, наскільки я пам’ятаю, в судовому порядку скасоване право власності, як мінімум, на 10 ділянок. Їх передано родичам загиблих в АТО та пораненим у боях на Сході військовослужбовцям… Але ще раз наголошую: територія цього парку не може зменшуватися ні на сантиметр! І це повинні зрозуміти всі без виключення.

– Ігоре Ігоровичу, в чому конфлікт щодо добудови школи №27? Недавно там побували навіть голова облдержадміністрації Володимир Гунчик із народним депутатом Ігорем Лапіним. Вони, як і забудовник, окреслили свою версію розвитку подій. А яка позиція нинішньої міської влади?
– Наша позиція чітка і зрозуміла. Школу №27 треба неодмінно добудувати та ввести в експлуатацію. Але це питання треба вирішувати не візитами, що супроводжуються журналістами! На початку квітня, наприклад, я з головою облради Ігорем Палицею, його радником Олександром Товстенюком, першим заступником міського голови Григорієм Недопадом, заступником Григорієм Пустовітом, моїм радником Сергієм Булою побували на цій будові. Нас приймав і забудовник – Леонід Стефанович. Відбулася предметна і без телекамер нарада. 

– Результати не секрет?
– Авжеж! Домовилися, що ТзОВ «Житлобуд-2» надасть свої пропозиції з оптимізації витрат. Повідомить про строки виконання робіт поетапно. Особливо наголошую: замовником цього об’єкта виступає не Луцька міська рада, а управління капітального будівництва облдержадміністрації, бо від початку виникнення цього проекту школу планували будувати виключно за державні кошти. Але наша держава, на жаль,  вміє змінювати правила гри вже по ходу реалізації проектів… На сьогодні потрібно приблизно 49 млн грн, із них 20 мільйонів передбачено від Луцької міськради, ще 5 начебто пролобіював Ігор Лапін. Але і ці 49 мільйонів – уже не зовсім реальна цифра. Хоча б тому, що збільшився розмір зарплати в будівельній галузі, розрахунки проведено станом на 2012 -2013 рр., і, наприклад, меблі вже вартують набагато більше… А навіщо в триповерховій споруді аж 2 ліфти?! Я вже не кажу про низку інших суттєвих упущень!

– Наприклад?
– У кошторисах узагалі відсутня стаття видатків на обладнання для кабінетів фізики і хімії. Там немає взагалі коштів на добудову спортзалу. Як ми можемо здавати в експлуатацію школу без спортзалу?! Є не вирішена проблема з відведенням стічних вод із території школи, врешті-решт! До речі, Леонід Стефанович поруч 2 роки тому збудував та здав в експлуатацію дитячий садочок. Оскільки відсутня система зливової каналізації, нову споруду постійно підтоплює. Мало того: на стінах – великі тріщини! Виходить, бюджет витрачає величезні кошти на будівництво, а через пару років все треба капітально ремонтувати чи що?!

– Сумно…
– У затвердженому кошторисі 27 школи взагалі є дивні речі! Наприклад, допотопні діапроектори і двокасетні магнітофони… І – 2 більярдних столи. Скажіть, навіщо учням більярдні столи?! Може, краще за вартістю 2 більярдних купити 15 тенісних?

– Я не знаю, навіщо там запланували більярд… Можливо, депутат від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» Леонід Стефанович не встигає під час сесій зіграти в більярд, який з часів царя Гороха стоїть у фойє органу місцевого самоврядування Волині, і тому вирішив надолужити втрачене в школі? Але це так. Ремарка…
– Завершуючи тему цієї школи, наголошу: біля нового навчального закладу немає дороги. Ніякої! Ну, не можуть учні ходити на уроки, місячи багнюку! Я спілкувався з цього приводу з Леонідом Стефановичем, він запропонував прокласти до школи вузеньку доріжку…  Що це за підхід до вирішення проблеми? Луцька міська рада виділила 20 млн грн на будівництво цього навчального закладу. Фактично 9 млн грн із цих коштів уже витрачено як оплату за зроблене. Решту ми використаємо для будівництва дороги. Якщо ж Володимир Гунчик як голова облдержадміністрації  та його однодумець народний депутат Ігор Лапін знайдуть у столиці додаткові кошти для завершення спорудження 27 школи, Луцька міська рада їм за це тільки подякує. Бо реально для завершення усього комплексу робіт тут потрібно не менше 80 млн грн.

– Повернемося до політики. А якби депутат облради Леонід Стефанович, який переміг у Камінь-Каширському р-ні під стягами президентської партії, перейшов би в УКРОП, гроші на добудову школи в Луцьку знайшлися б? Я до чого веду: багато обранців громади різних рівнів і з різних причин перемагають на виборах під одними стягами, а потім по двічі й більше змінюють кольори своїх знамен, та тільки ж мандатів не віддають… Як оцінюєте цю проблему? 
– Стосовно Леоніда Стефановича, то якби він в облраді перейшов у фракцію УКРОПу, то це аж ніяк би не вплинуло на хід будівництва школи №27. Бо для мене особисто всі стосунки з забудовником базуються на виконанні сторонами договірних зобов’язань. А щодо процесу, коли депутати змінюють фракції… Це важко прокоментувати, бо в кожному окремому випадку є особливі причини…  Розумієте, депутатські фракції – дуже різні. Є такі, де депутатам надається право голосувати так, як кожен із них вважає потрібним. А є й такі, де панує диктат. Тому якщо депутат залишає фракцію, бо далі не може миритися з тиском і на себе особисто, і навіть на його родину, то як його за це можна засуджувати? 

– Як би ви особисто діяли, якби, наприклад, хтось із фракції УКРОП перейшов у табір ваших політичних опонентів?
– Знову ж, треба дивитися на конкретні обставини і конкретного депутата. Я щиро вірю в те, що той рівень демократії і взаємоповаги, котрі є в фракції УКРОПу, ніколи не дадуть підстав комусь із моїх колег кудись піти. 

– Як оцінюєте рівень роботи «нової» поліції? І чи не перетворилася «Муніципальна поліція» на п’яте колесо до воза?
– У більшості випадків муніципали працюють нормально. Але є випадки, коли вони аж занадто активно реалізовують свою ініціативу з застосування методів, від яких краще утриматися. Коли я приступив до виконання повноважень міського голови, зустрівся з керівництвом муніципальної поліції… Бачу, що певна напруга спала, робота ведеться системно і з повагою до лучан. В усякому випадку, люди вже не приходять на сесію сваритися, що брутально зносять їхні гаражі. Головне – скерувати роботу цього підрозділу в правильне русло. Знаємо, наприклад, про проблему незаконного зливу нечистот із автоцистерн. Муніципальна поліція разом із «Вартою порядку»  бореться з цим явищем доволі ефективно. 
Щодо поліції. Життя – не тільки біле й чорне… Але в роботі нових правоохоронців є певний позитив. Вони справді прагнуть працювати не так, як стара міліція. Наприклад, недавно одній із працівниць міськради допомогли: удосвіта в неї зламався ключ від автомобіля, вона викликала поліцію, і їй допомогли вирішити цю проблему…

– Чудово! У мене на очах зараз проступлять сльози від розчулення… Але злочини вони навчилися розкривати? Бо це ж не служба безплатного сервісу якась, а – правоохоронний орган!
– Безумовно, що молодим співробітникам патрульної поліції ще не вистачає досвіду. Ален вони ретельно вчаться… А от луцький відділок поліції працює недостатньо. Я неодноразово спілкувався з керівництвом цього підрозділу, але на краще нічого майже не змінюється… Як приклад, я завжди розповідаю про такий реальний випадок. Якось увечері молода дівчина вийшла з супермаркету, і група нетверезих молодиків на неї напала. Жертва зазнала тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості. Патрульна поліція оперативно прибула на місце події, всіх затримали та ідентифікували. І далі що? Лише через 6 місяців після скоєння злочину слідчий уперше викликав на допит патрульного поліцейського, який затримував правопорушників! Минуло вже понад півтора року, відомі всі учасники нападу та всі обставини, але справа просто не розслідується… Про що тоді взагалі говорити?!

– І я буду неправим, і вас ніхто не зрозуміє, якщо ми не зачепимо цю «смердючу тему» смороду в Луцьку… Цю проблему вже давно можна було б вирішити спільно на рівні обласної влади, міської, райдержадміністрації і райради Луцького р-ну, громад у Гіркій Полонці і у Вересневому, а також – бізнесменів-цукроварів та тих, хто надумав відкрити підприємство з виробництва біопалива для автомобілів. Але… Враження, ніби цю гранату просто перекидають із одного окопу в другий, не розуміючи, що наслідки будуть смертельними!
– Це справді комплексна і дуже задавнена проблема. Вона загострилася ще торік, з новою силою вибухнула зараз. На превеликий жаль, без попередніх екологічних експертиз і без будь-яких дозволів хтось дозволив запустити в роботу завод із виробництва біоетанолу. Його відходи на полях фільтрації вступили в реакцію, і виник нестерпний сморід…

– Що робити?
– Завод уже не працює. Його зупинили. Хоча я не розумію позиції голови облдержадміністрації Володимира Гунчика, який повідомив місяців зо два тому, що дав вказівку зупинити підприємство: чому він цього раніше не зробив?! Суттєвий нюанс: це підприємство розташоване на території Луцького району.  Менше з тим: заступник Луцького міського голови Костянтин Петрочук буквально днював і ночував у цій проблемній зоні, нині на відстійниках постійно чергують фахівці, які знезаражують суміш відходів, щоб не виникали хімічні реакції. Але це тільки одна сторона проблеми. Друга – нечистоти, які недобросовісні підприємці підпільно зливають прямо в каналізацію. З ними ми теж посилили боротьбу. Третя причина – небажання окремих бізнесменів узагалі дотримуватися будь-яких правових норм. Недавно один із таких прямо біля воріт своєї фірми викинув на вулицю цілу гору відходів м’ясопереробки. Довелося його спонукати ліквідувати це вогнище антисанітарії.
Тому, підсумовуючи тему смороду, скажу так: те, що залежить від міської влади, робитимемо.  Але й інші дотичні до цієї проблеми установи та організації повинні діяти так само. Від чиєїсь безгосподарності не повинне страждати місто, де живе понад 200 тисяч людей!

– Якби в один і той самий час відбулися різні спортивні події – матч жіночих волейбольних команд, поєдинок чоловічих футбольних команд і легкоатлетичні змагання – то куди б ви завітали насамперед? Чи взагалі пішли б кудись інакше, щоб не розриватися на три частини?
– Дуже цікаве питання!

– Це міні-тест на патріотизм…
– Патріотизм має бути присутнім завжди, але чесно скажу: я не великий шанувальник футболу чи волейболу…  Мені подобаються велоспорт і «Формула-1».

– Ну, шоу найкращих світових автогонщиків у Луцьку ми побачимо не скоро, а от якісь міжнародні змагання з велоспорту тут організувати можна було б… 
– Цікава ідея… А щодо велоспорту, то я займався цим видом спорту. І батько мій – також. Тому це в крові…  На жаль, зараз навіть просто покататися на велосипеді не маю часу – дуже багато роботи.

– Лучани мало знають про ваше особисте життя… Дещо про своїх родичів ми вже почули, але ключові питання залишаються секретом. Ігоре Ігоровичу, де ви мешкаєте? Одружені чи хоча б заручені?
– Поки що не заручений і не одружений.  Живу з батьками. На жаль, часу на особисте залишається небагато…  А коли приступив до виконання повноважень міського голови, то працюю навіть у вихідні дні. Та я про це не шкодую. Я люблю свою роботу, своє місто, і зараз маю можливість показати результат.
– Що ж, побажаю вам зустріти в житті таку другу половинку, яка вам допоможе ще ефективніше реалізувати всі свої плани! Дякую за відвертість!
– Вам також дякую за цікаву розмову!

Інтерв’ю вів Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Олександра ОЛІШЕВСЬКОГО: Ігор Поліщук.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (58) - 16.4%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (153) - 43.3%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (97) - 27.5%