Багаж життєвий і досвід посадовий
Так склалися обставини, що нині Григорій Пустовіт взяв на себе нелегку ношу господаря міста. Те, що він добре знає Луцьк і його проблеми, сумніву ні в кого не викликає. І що здатен ефективно працювати в найскладніші моменти життя нашого краю – також!
Свого часу Григорію Олександровичу довелося працювати на посаді секретаря міськради. Але в силу вагомих обставин змушений був її залишити: потрібно було в один із найважчих періодів нашої короткої історії очолити обласну державну адміністрацію. Мова про рік 2014-й, коли на українському півострові Крим з’явилися перші «зелені чоловічки», а в країні не було, по суті, легітимної влади. Забігаючи наперед, визнаємо відверто, що Григорій Пустовіт успішно справився з делегованими йому повноваженнями, про що дещо нижче. А коли ж на посаду керівника виконавчої влади Волині призначили іншу особу, Григорій Пустовіт вчинив абсолютно взірцево: не побажав повертатися на посаду секретаря міськради, люб’язно довіривши молодому колезі працювати далі…
З Григорієм Олександровичем, який завжди охоче контактує з журналістами, як і з іншими людьми, незважаючи на їхні ранги, ми зустрічалися дещо раніше, коли він на посаді заступника міського голови відповідав за гуманітарну сферу. Коли поцікавилися, за що очікує на подяку від лучан, то почули:
– Лучани дякують у першу чергу за те, коли ти виконуєш їхнє доручення. Адже до тебе звертаються з будь-яким проханням, важливим на цей момент чи не дуже. Якщо ти задовольниш людину, допоможеш їй, щось порадиш, підкажеш, вона завжди буде вдячною. Один якийсь приклад виокремлювати, думаю, просто не варто і недоцільно, оскільки отримав на свою адресу дуже багато подяк. Стараюся не залишити поза увагою будь-яке питання лучан. Бо людина звертається тоді, коли у неї щось болить чи хвилює. Або вона – ініціативна.
Висвітлю ще один аспект зі своєї депутатської діяльності, за який подяки не отримував. Я дуже скрупульозно ставився до підготовки документів апаратом міськради. У них має бути абсолютна грамотність як правова, так і стилістично-граматична. Можливо, не всім така прискіпливість припала до душі, але, зрештою, бажаного результату, вважаю, досягнуто. Мною було внесено чимало пропозицій щодо вдосконалення різного роду програм, положень, статутів, які приведені до юридично-правових норм держави. На жаль, журналісти помічали мої зауваження тільки тоді, коли я говорив про граматичні помилки, але упускали з виду ті зміни, які кардинально міняли суть якогось рішення чи положення. Хоча ці речі – уважне ставлення до текстів документів – давали певний позитивний результат.
Якщо говорити про Григорія Олександровича як за політика, людину, яка має певний багаж життєвий і досвід посадовий, то варто відмітити, у першу чергу одну цікаву та унікальну деталь: тодішньому голові держадміністрації вдалося стабілізувати ситуацію в області. Була вона украй небезпечна, хаотична.
Заступників не було, керівників управлінь і департаментів – також. Усі пішли у відставку. По суті, жодного працівника облдержадміністрації. Голову облдержадміністрації тоді контролювали революційні сили, молоді активісти. Фактично у всіх кабінетах була або нова молодь, або – рядові виконавці минулої каденції.
Згодом очільнику вдалося відновили функціонування усіх державних органів влади, а також – міліції (навіть нереформованої!), прокуратури, а також – налагодити взаємодію із СБУ.
Відбулися дуже оперативні кадрові зміни. Напевно, це був єдиний демократичний період, де кожен заступник голови облдержадміністрації, мало того – сам голова облдержадміністрації! – проходили через Майдан, у тому числі через Театральний майдан, де виступали і звітувалися перед людьми та слухали їхні настанови.
Команда Пустовіта зуміли в умовах економічної кризи, в умовах війни, в умовах затримки платежів через казначейство, підняти економіку Волині. Голова прийняв область, коли станом на 1 березня 2014 р. бюджет виконувався на 93% відповідно до плану, а передав її Володимиру Гунчику, коли цей показник становив 104,5%.
Можна уявити, скільки енергії, зусиль, праці за цією цифрою. Про нерви та недоспані ночі не будемо! Таке значне зростання фактично за півроку! Це дуже серйозне піднесення. І варто сказати, що це ті речі, які, можливо, не видно, але вони дуже промовисті через силу цифр. Не так просто це було зробити!
Ми навіть сьогодні спостерігаємо, як важко піднімається економіка держави. І кожне її підняття на піввідсотка уряд сприймає як небачену досі перемогу. У той час керівництво області на чолі з Григорієм Пустовітом зуміло підняти економіку на 11%. Для порівняння, Володимир Гунчик, за такий же період зумів збільшити наповнення бюджету лише на 1 %. Нині Григорій Олександрович ставить це у заслугу своїй команді як величезну перемогу.
Наш співрозмовник задоволений з того, що ще й сьогодні дуже багато учасників АТО вдячні йому за ту роботу, яка була проведена для відновлення боєздатності волинських підрозділів, забезпечення їх усім необхідним, за формування батальйону територіальної оборони фактично з нуля.
– Тоді ніхто не знав, як і що робити, і ми працювали на випередження, – пригадує не таку далеку минувшину пан Григорій. – Адміністрація Президента давала рекомендації відкрити рахунки при адміністраціях, щоб люди, які хочуть допомагати, могли це робити. Ми ж пішли всупереч цій вказівці. За моєю ініціативою рахунок відкрили при спілці афганців, яку очолює Григорій Павлович. І потім уся Україна пішла цим шляхом, хоча мені довелося давати пояснення в Адміністрації Президента, чому ми так зробили, а не як вони «рекомендували». Але через деякий час, коли виникли проблеми з перерахуванням платежів через те саме казначейство, у нас не було цього і близько, бо працювали прозоро, правильно й конкретно та організовано.
І заслуга у цьому не стільки моя особисто, а всієї команди, усіх волинян. Вдячний долі, що дала мені можливість прийняти правильні управлінські рішення, які дали позитивний результат.
Тішить колишнього і нинішнього очільника і те, що у той час вдалося придбати автобус для філармонії, який коштував 1 млн 100 тис. грн. Очільник облдержадміністрації умудрився купити транспортний засіб за 800 тис., та ще й із кращими характеристиками.
«Не секрет, – зізнається Григорій Олександрович, – дехто звинувачував за цей автобус, але я вважаю, що зробив правильно. І на сьогоднішній день кажу: «Слава Богу, що у філармонії є автобус!». І якоюсь мірою я до цього причетний, хоча не хочу усього собі приписувати. Це не мої гроші, а державні, але рішення про виділення коштів у сумі 700 тис. грн було прийнято мною. У той час не всі зрозуміли такий крок, але з часом преконаються, що це було зроблено правильно, в інтересах колективу».
З вуст Григорія Олександровича дізнаємося ще один показовий факт. Коли він балотувався до Верховної Ради України, то «штабісти» зателефонували на одне із підприємств, щоб домовитися про зустріч. Там відповідають, що ніяких кандидатів у депутати не приймають. Працівники штабу називають прізвище кандидата – Пустовіт Григорій Олександрович. Секретарка каже, що змушена спитати директора, хоча він казав нікого не приймати. Раптом лунає дзвінок з цього підприємства. Директор запитує, у який час Григорію Олександровичу зручно прибути на зустріч.
– Відповідаю, коли зручно їм, – ще й зараз не приховує свого задоволення Григорій Пустовіт. – «Ні, будемо підлаштовуватися під вас, якщо треба, зупинимо виробництво, а зустріч організовуємо при будь-якій ситуації». Я, звичайно, приємно здивований. Кажу, що це, мабуть, хтось із колишніх військових, з якими я служив разом. Військові колишні, зрозуміло, мене підтримають. Був у цьому впевнений стовідсотково. Але їдемо на зустріч. На підприємстві, дійсно, призупиняють роботу, приводять усіх людей, приходить особисто директор, дивлюся, що не наш, не військовий. Хтось мені каже, що, може, й військовий колишній, але вже ніхто не знає. Я виступаю, йде розмова, починають задавати запитання. Директор, дивлюся, контролює, щоб усе було добре. І в кінці бере слово, каже: «Пам’ятаєте, ми ледь не збанкрутували? Я вас зібрав і розказав про ситуацію. Ми були жертвами чи заручниками системи та дій окремих посадовців, прізвищ яких називати не буду.
Але, – продовжив далі, – яке було наше здивування, коли більше мільйона гривень раптом приходить нам на рахунок. Починаємо виясняти, і бачимо, що це гроші, які нам була винна обласна державна адміністрація. Нам їх не повертали більше року тільки тому, що ми відмовилися, скажемо так, від певних незаконних кроків. Ми відмовилися, і я тоді сказав собі й підлегим: «Забудьте про ці гроші». І ось, коли дійсно дійшло до безгрошів’я, то приходить понад мільйон гривень на наш рахунок. Ніхто з адміністрації нам не дзвонить, ніяких умов не ставить. Так після того ніхто і не подзвонив. Я розібрався, вияснилося, що це Григорій Олександрович Пустовіт дав команду усім боржникам, кожній людині повернути та відшкодувати гроші».
Колишній очільник облдержадміністрації зауважує, що йому особисто дехто казав, щоб цього не робити, оскільки, мовляв, це борги попередників. На це голова мав свої аргументи: це борги не попередників, а держави, яка має за все відповідати. Тоді він розпорядився повернути борги усім фірмам. Ніхто ніякої «подяки» чи просто подяки за це не вимагав. Тож коли колишній чиновник прийшов на підприємство, то директор зізнався, що дуже чекав можливості подякувати Григорію Олександровичу за таку його державницьку позицію, за чесність та людяність: «Знаю, Григорію Олександровичу, що Ви вже давно не голова адміністрації, але я відчув, що в цій країні може щось змінитися, коли тобі повертають борги і ніхто не телефонує і не ставить ніяких умов, і не каже навіть, щоб йому сказали «дякую».
Це був звичайний робочий момент.
Відтоді Григорій Пустовіт зрозумів, що та робота, яку робила його команда, була чиста, прозора і потрібна. Працювали не для самих себе, для області, держави та для людей. І така, на перший погляд, рутинна робота десь отримала свою позитивну оцінку. На думку Григорія Олександровича, для нього це була, напевно, найбільша подяка в житті, яку висловили у досить своєрідній формі. Це великий позитив і на весь подальший період роботи, незважаючи на ранги та посади, які були, є і ще будуть. Кожен пост для нього відповідальний. По-іншому не може і не вміє.
Тому й ефективно приступив до виконання повноважень Луцького міського голови. Бо мав за честь працювати зі світлої пам’яті Миколою Романюком як секретар міськради і співпрацювати – як голова облдержадміністрації. Григорій Пустовіт бачить Луцьк не лише в розрізі вирішення його насущних завдань, але і в розрізі лідера не лише обласного масштабу.
Сергій ЦЮРИЦЬ,
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото Олександра ОЛІШЕВСЬКОГО, сайта «0332.ua» та Сергія ЦЮРИЦЯ: Григорій Пустовіт; під час спілкування в військовому шпиталі; журналіст Володимир Приходько та в. о. повноважень міського голови у службовому кабінеті.
- Коментуйте FaceBook
- Коментуйте ВКонтакте
ТОП Новини
Луганчани влаштували бойкот? Відсьогодні протестувальники не пропускатимуть вантажівки через пункт пропуску «Угринів» в... Мирон Маркевич налаштований рішуче і наполегливо 30 грн, щоб пересидіти ніч на автостанції Баба-шарапанина – рибний пиріг У Підгайцівській громаді оголосили тендер на закупівлю FPV-дронів В Україні впроваджується безоплатна психологічна допомога для ветеранів та їхніх родин На Волині чоловік 50 років жив за радянським паспортом В Одесі спритники хотіли вивезти з України рідкісне видання та монети алєксандр ширвіндт помер одразу після «голосування» владіміра путіна…- Опитування
- Результати