Лапочка… та Гінеколог

Лапочка… та Гінеколог


Їду від приятеля з польського Хелма до України. Вихідний. Неділя. Підвіз мене Ришард на авто до кордону, і я видивляюся: на яку би машинку мені підсісти, щоб перетнути кордон?

Кордон – то серйозно! На моє здивування – черги немає. Пропустив кілька гарних машин, але водії виглядали настільки насупленими, зосередженими, що не виникало бажання їх турбувати. 
І ось під’їхала пані на втомленому «Опелі». Встигаю помітити, що пані симпатична . Несміливо підхожу і скромно запитую, чи візьме мене на свій «борт», тобто, чи зможу доїхати до першого українського містечка ? Безтурботно відповідає: «Сідайте!» . 
Я не повірив, що так пощастило відразу потрапити на хорошу людину! 
І перше, з чого почав спілкування: «Чи не переживаєш за попутнього пасажира? Адже я можу везти із собою щось заборонене!».
«Та не думала про це, бачу, що чоловік, на перший погляд, нормальний. Давайте паспорт!».
Ось так, не вийшов з автівки – і переїхав кордон . 
Аніта віталась наліво і направо. Складалось враження, що її знають ледь не усі польські митники, така ж картина була і на українській території. Вона тут –своя!!! Я почувався таким несильним чоловіком поруч із такою діловою, молодою, впевненою…
«Ало, слухай, сьогодні Свистун невеселий якийсь», – говорить співбесіднику по мобілці. 
Чекаємо у черзі на нашій стороні та потроху просуваємося до паспортного контролю...
Ще один дзвінок, і Аніта дає поради комусь із знайомих, по якому «пасу» краще ставати в автомобільну чергу до поляків: «Волчонок вчора переходив на інші паси і там перевіряв, так що я не впевнена, чи сьогодні він так не зробить, то дивись сам, ти ж його знаєш!». 
«Віталік, скажи Маринці, що Гінеколога не було, буде з понеділка»…
І так увесь час, поки ми просуваємося до прикордонного контролю... 
Якісь зашифровані розмови... аж незручно мені бути при цьому...
«Аніта, ти займаєшся перевезенням «контрабасу» ?», – наважився та несміливо питаю мою вродливу водія-виручалку... 
«Та яка я контрабасистка»?»…
Пауза...
«Ну, хіба що «скрипалька», – посміхаючись відповіла мама двох дітей і заміжня жіночка. – а що робити, коли із нашого села до траси треба два кілометри пішки йти, а потім їхати до міста маршруткою годину, і так кожен день, а зарплатні вистачає на ту ж маршрутку, а ще часу і сил скільки витрачається на господарство! От і доводиться працювати «не за спеціальністю»… Хоч більш-менш можливості з’являються придбати щось». 
На моє питання про ставлення чоловіка до неї як до «скрипальки», Аніта відповіла з посмішкою, що не витримав він такого ритму і формату цього специфічного «бізнесу» та й повернувся у звичне русло буденності, працює на «традиційній роботі», у державній організації. 
Відповідаючи ще на один виклик, назвала когось Лапочкою, у іншій розмові згадала Тимура, але найбільше мене вразило прізвисько Семимісячний !! Мабуть, ви уже здогадались, що так називають митників на «тій» стороні, які або заважають працювати, як Волчонок, або ні, як Лапочка, а деякі байдужі у роботі – як Свистун. Найбільше ж побоюються попасти на зміну Гінеколога...
Ось такі зашифровані розмови довелось послухати, і я попросив повторити «поганяла», щоб занести у записник в телефоні і використати в оповіданні...
Аніта, перепитала чи справді я пишу, і я запропонував їй «заплатити» за проїзд читанням своїх кількох оповідань-невигаданих історій, адже вона відмовилась від грошей. Погодилась і попросила прочитати щось, але, оскільки ми виїхали із пункту пропуску на трасу, а Аніта, виявляється, ще та гонщиця, то натякнув, що почитаю, коли зупинимось покавувати десь на заправці. Не погодилась, сказала, що поспішає і краще читати на ходу. 
Дістав телефон, і першим було оповідання «Золоті кросівки», потім про подорож до міста закоханих – Верони, а коли прочитав про романтичне знайомство зі стюардесою у літаку по дорозі в Америку...
Аніта, хоча й поспішала, зупинила автомобіль на узбіччі і так емоційно каже: «Але у Вас цікаве життя, Ви стільки подорожуєте, а це... ну, про літак, про стюардесу –  це з Вами було ?.. Як же Вам цікаво живеться!»... 
І я, не повертаючись у її сторону, відчув, що її щоки стали вологими...

Володимир ПАВЛІК.
Фото автора.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (169) - 45.2%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.7%