Хто викликав поліцію, той і постраждав…

Хто викликав поліцію, той  і постраждав…


Ще у липні, а, точніше, 27-го числа, «Волинська газета» розмістила кореспонденцію під заголовком «Орли» польоту горобців». В ній йшлося про свавілля рожищенської поліції щодо Петра Матвійчука, якого забирали з приміщення міської ради «в кутузку»… Емоції довкола порушеної теми не вщухають.

У публікації фігурувало і прізвище міського очільника, який ніби-то не захотів відчинити тренажерну залу та віддати речі уже згадуваному Петрові Матвійчуку. 
З цього приводу були й інші матеріали, на які таки відреагував міський голова В’ячеслав Поліщук. Мовляв, газета однобоко висвітлила конфліктну ситуацію. В’ячеслав Анатолійович також запропонував зустрітися, аби, як кажуть, розставити усі крапки над «і». 
«Які і з ким мав відносини Петро Матвійчук раніше, мені невідомо, – каже пан голова в своєму службовому кабінеті, куди приїхали з Луцька представники «Волинської газети». – А про оренду спортивної зали, то взагалі тут ніякої мови вести не варто. Жодного документа з цього приводу у міській раді не зареєстровано! Це питання «мусолилося» десь у 2010-12 рр., але так воно і «заглохло». Далі слів справа не пішла. За документами просто нема у нас такого приміщення за такою адресою, як тренажерна зала. Я вам покажу, переконаєтеся самі, чи можна в бойлерній займатися тренуванням. Вона знаходиться біля багатоповерхового будинку. Є відповідна технічна документація на цей об’єкт, у якому чітко зазначено, що це бойлерна. Суть тільки у тому, що самих бойлерних у цьому приміщенні давно нема. Але там залишилися теплотраси та труби водопостачання. Раніше і справді там хлопці займалися. Ніяких угод, щоправдв, ніхто не укладав. Це приміщення є комунальною власністю міської ради, до того ж – воно є об’єктом підвищеної небезпеки, оскільки тут прокладена теплотраса».
В’ячеслав Поліщук також зазначив:

«Ми зараз цими питаннями займаємося, але не все так просто. Залучаємо концесіонерів, інших людей, радимися, як і що зробити. Ми ж не проти, щоб спорт у місті розвивався! Та для цього потрібна відповідна база!».
То як же ж відбувалися події, про які розповідав Петро Матвійчук?
Рожищенський міський голова говорить: 
«Розповім про ситуацію, що виникла перед Новим роком. Керівник нашого комунального підприємства звернувся до мене, щоб навести порядок із бойлерною, ключі до якої мали всі, кому не ліньки. Там збиралися невідомо хто і робили невідомо що. Жильці багатоквартирки почали жалітися, що хтось перекриває гарячу воду. Через те ми змушені були поміняти замки на дверях, аби обмежити доступ у приміщення бойлерної. Щодо якогось майна – новорічних ялинок, спортивних тренажерів, то там нічого подібного не було… А потім приходять деякі діячі з пропозицією віддати їм під тренування бойлерну. Я їм пояснив, що мову про це будемо вести після того, як звідси заберемо гаряче водопостачання і ніяких труб там не буде. Чого вони заворушилися саме перед Новим роком, то я не знаю. Це треба питати їх самих. Я пообіцяв не Петру, а його колезі Валерію ( він більш стриманий), що питання будемо вивчати. Петро – хлопець дуже гарячий, я б сказав, трохи нарваний. Вони почали тиснути на мене. Я сказав, хлопці, нічого не буде. Для того, щоб міська рада передала якесь майно, його треба вивести з системи опалення. Там не повинно бути небезпечних факторів. Це, по-перше. По-друге, треба змінювати цільове призначення і виготовляти відповідну технічну документацію. Передати таке приміщення невідомо якій громадській організації – це те саме, що запхати шию в петлю. А ці люди цього не розуміють. Я пояснив, що не маю відношення ні до першого договору, ні до тих речей, які вони там лишали. Але що їх обурило. Я запропонував їм вкласти кошти, щоб біля того приміщення зробити спортивний майданчик підвідкритим небом. Їх це сильно обурило і їм ця пропозиція теж не спдобалася». 

– А якогось підвального чи іншого комунального приміщення у місті нема, аби обладнати спортивну залу? – цікавимося в голови міськради.
В’ячеслав Анатолійович відповів:
«Суть питання у чому заключається? У свій час у будинку на вул. Привокзальній чи Залізничній вони орендували підвал. Було це дуже давно – в 2006-ому чи 2007 році. До пори, до часу люди терпіли. Потім почали писати скарги в міську раду про те, що хтось у підвалі зайнявся виготовленням лакованих дверей. Уявіть, як приємно жильцям багатоквартирного будинку нюхати лак?! Зрозуміло, що міська рада мусила зважити на цю ситуацію, і підвал закрили. Хочете займатися спортом, я ще раз кажу, як міський голова, вкладайте гроші і відкривайте спортивні майданчики під відкритим небом».
Тепер стосовно тих матеріалів, які були у газеті щодо конфлікту в райцентрі. Міський голова наголосив:
«Хочу вас запевнити, що поліцію я не викликав.  На сесії, де мав можливість виступити і сам чоловік, було ще раз сказано, що при бажанні можна робити спортивний майданчик, за який відповідайте, як хочете. Чи сам займайся, чи з групою, ніхто до того ніяких претензій не матиме. Ми зацікавлені зробити майданчик під відкритим небом, але з умовою, що за ним наглядатимуть спеціалісти. Але це нікого не цікавить. Хочуть взяти приміщення, яке ми аж ніяк на сьогодні віддати не можемо. Це й озлобило Петра Матвійчука, який повівся неадекватно. Хоча мене особисто він не зачепав, бо коли так було б, то я написав би заяву в поліцію, і це була б вже зовсім інша ситуація. Але навіть незважаючи на те, що він пошкодив мені деяку оргтехніку та меблі, я, як міський голова, заявив, що ніхто нічого писати не буде, але візьмися, хлопче, за розум. Так справи не вирішуються. А те, що він шарпав поліцейських (тут зараз присутні міські депутати, які були свідками), то так, вибачте, ми правової держави ми мати не будемо!». 


«Я справді порадив йому звернутися до міського голови, щоб він назначив комісію, у присутності якої я мав намір відчинити приміщення, аби він забрав свої речі і не казав, що щось украдено, – долучається до розмови начальник  підприємства житлово-комунального господарства Анатолій Медведєв, який прибув у кабінет за дзвінком В’ячеслава Анатолійовича.
А той нитку розмови знову бере у свої руки:
«Він приходить до мене і починає вимагати ключі. Я пояснюю, що ключі в директора комунального підприємства. Набираю номер і телефоную директору. Це Петра Матвійчука не влаштувало, і почався цей маскарад, маски-шоу. Хочу, щоб ви зрозуміли, в чому суть діла. Мера він не шарпав, але депутати тут сиділи з квадратними очима і не розуміли, що робиться. Я почув на свою адресу ряд епітетів, на які я не заслуговував, але я його простив. Це – на його совісті. У поліції давав пояснення, що тут ніхто не шарпався, що в кабінеті ніякої шарпанини не було, травми ніхто не зазнав. Крім нецензурщини, нічого особливого не сталося. Він сам викликав поліцію і в кінцевому підсумку сам виявився потерпілим. А то говорять, що поліція приїхала захищати міського голову. Такої потреби у мене не було. Вони запропонували йому пройти з ними, а що там далі було, мене не дуже цікавить».
– Але міська рада має якісь можливості, щоб знайти в м. Рожище приміщення для тренажерної зали? – уточнюємо у міського очільника.
«Поки що щось конкретного нема. Якщо якесь приміщення знайдемо в багатоквартирному будинку, то маємо всі питання узгодити з його мешканцями. Так гласить нині законодавство. Але щоб адекватно оцінити обстановку, то пропоную разом поїхати до бойлерної і подивитися, чи можна там робити спортзалу».
Ми пристаємо на пропозицію В’ячеслав Анатолійовича і разом оглядаємо приміщення на вул. Незалежності, що неподалік місцевого відділення поліції. Воно привертає увагу зяючими порожнинами замість окремих вікон. Двері не кращі, ніж колись у корівнику найвідсталішого колгоспу. Стіна тріснула…
Не краща картина і всередині. Тут повно всілякого хламу, битої цегли, стоїть (чи лежить?) невідомо з якого століття диван та інша меблева рухлядь, що вже давним-давно відслужила свій строк. 
Анатолій Медведєв звертає увагу на трубу, яку невідомо хто і коли відрізав і на яку змушені були ставити заглушку. У приміщенні бойлерної дійсно прокладено теплотрасу. У цьому випадку важко не погодитися з міським головою, що це неабияка небезпека. Хто дасть гарантію, що в якійсь момент не зросте тиск у системі? І тоді труба може розірватися. І коли постраждають люди, комусь за це доведеться відповідати. 
Для чого ж тоді ризикувати, коли неприємностям можна запобігти?
Що стосується спортивних питань, то пан В’ячеслав Поліщук тільки за те, аби вони вирішувалися позитивно. Голова думає відродити футбольну команду, яка свого часу розпалася через об’єктивні та суб’єктивні обставини. «Ферммаш» колись був спортивною славою Рожища, те нема вже його давно... 
Нині депутати працюють над програмою розвитку спорту на найближчу перспективу, під яку потрібно закласти фінансову основу… 
Віриться, що ці задуми стануть реальністю, і ми ще не раз розповідатимемо про здобутки тамтешніх спортсменів.

Володимир ДАНИЛЮК,
Володимир ПРИХОДЬКО.

На знімках авторів: диванний інтер’єр «спортзали»; міськрада у м. Рожище; В’ячеслав Поліщук; зовнішній та внутрішній вигляди бойлерної, яку називали «тренажерною залою».


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (58) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (162) - 44.5%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (99) - 27.2%