Позитивно вражений Уповноважений

Позитивно вражений Уповноважений


Географічні рамки робочої поїздки Уповноваженого Президента України з прав дитини Юрія Павленка не обмежили лише обласним центром. У понеділок 11 листопада Юрій Олексійович побував також на Любомльщині та Ковельщині. Зокрема на теренах Любомльського краю Уповноважений Президента України з прав дитини відвідав чимало установ, поспілкувався з мешканцями краю та навіть дав відкритий урок в одному з місцевих навчальних закладів. Столичного гостя супроводжували голова облдержадміністрації Борис Клімчук та голова Любомльської райдержадміністрації Олександр Дзядук.


Сорокахвилинне спілкування Юрія Павленка з десятикласниками Любомльського НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів – районна гімназія» ім. Наталії Ужвій, чесно кажучи, мало нагадувало традиційний шкільний урок. Радше – розмову на рівних. Підлітки активно висловлювали власні міркування (адже тема для них – близька: обговорювали Конвенцію ООН із прав дитини), сипали запитаннями й навіть дискутували зі столичним гостем.

– Якою буде країна через двадцять чи тридцять років, то – результат того, чого ми вас навчимо, – наголосив Юрій Олексійович, звертаючись до любомльських гімназистів. – Конвенція не має жодного сенсу, якщо ви не знатимете, про що в ній ідеться, а тому не зможете захистити себе та не порушити права іншого. Розумію, що в Любомлі, як і в усій Україні загалом, ази цього документа не виконуються в повній мірі. А про права дитини слід говорити не лише на уроках правознавства, тому я виявив бажання поспілкуватися з вами.


Варто зауважити, що Уповноважений Президента України з прав дитини не уникав жодних тем. Розтлумачив і ситуацію, що склалася у закарпатському Ужгороді, коли тамтешні школярі вийшли на вулиці міста страйкувати проти перенесення канікул.


– Учні могли так вчинити, бо мають право на відпочинок, – підкреслив Юрій Олексійович. – Влада ж вирішила не запитувати думку школярів. А вони, як і ви, мають право висловлювати власну точку зору і її повинні враховувати на рівні класу, навчального закладу, на рівні міста, району, області та держави. У чому була помилка ужгородської влади? Проявили неповагу до учнів, їхнього права бути почутими. Тому, як на мене, вчинок школярів правильний: у такий спосіб вони нагадали про себе.

Юрій Павленко подарував кожному гімназисту-десятикласнику брошуру, де викладено зміст конвенції, й радив не зазубрювати, а перечитати й усвідомити. Шкільний дзвінок не перервав спілкування: підлітки оточили гостя, розпитували про враження й влаштували цілу фотосесію.

У гімназії Уповноважений Президента України побував також у шкільному музеї. Варто зауважити, що цей храм історії любомльської освіти на одну кімнатку заповнений надзвичайно цікавими експонатами, серед яких – ще царська шкільна грамота та особисті речі славетної української актриси, уродженки Любомля Наталії Ужвій. Юрій Олексійович також залишив запис у гімназійній книзі відгуків.

Активно спілкувався пан Павленко з дітками та працівниками й у Любомльському центрі медико-соціальної реабілітації дітей. Заклад працює лише з липня цього року, а з вересня персонал прийняв перших вихованців, котрі отримують і лікування, і навчання.

– Одночасно можемо прийняти дванадцять діток, – розповіла лікар-педіатр Тетяна Овадюк. – Хоча відповідної реабілітації потребує значно більше малюків, зокрема на обліку – 252. Сюди потрапляють далеко не всі дітки, які мають проблеми зі здоров’ям. А ті, котрі отримали курс лікування у неонатальному центрі, неврологічному відділенні обласної лікарні, і котрі потребують особливого підходу в лікуванні та навчанні. Ми працюємо за індивідуально розробленою системою для кожного пацієнта, тому й тривалість курсу визначається індивідуально: для когось – це три місяці, а для когось – і одинадцять.

Юрій Павленко відзначив: надзвичайно важливо, що заклад не інтернатного типу. Батьки приводять малечу вранці й забирають після завершення робочого дня. Окрім того, тут активно консультують мам і татусів, аби вони навчилися самостійно працювати зі своїми особливими дітками.

– Знаю, що на території району функціонує головненський інтернат, але то – лише підтримка життєдіяльності, а не реабілітація, – наголосив пан Павленко. – Це – робота без толку. Діти повинні бути в сімї, тому варто думати про облаштування при подібних закладах гуртожитків для батьків. Останніх маємо навчити жити з такими дітьми, працювати з ними, ростити їх.

– Маємо дві такі школи: у Заборолі та Головному, – ввів у курс справи Борис Клімчук. – Працюємо в цьому напрямку. Два аналогічні заклади не потрібні. Слід щось змінювати. І то – на краще. От у любомльському селі Згорани є протитуберкульозний санаторій, розрахований на двісті місць. А ледь назбирують сотню. І це – не хворі діти. Виходить, що з останніх сил бюджету утримуємо заклад, який не виконує покладеної на нього функції. То, можливо, раціонально його переробити у центр реабілітації? Словом, нам є над чим працювати. Оздоровниця для дітей – хороший варіант.

Побував Юрій Павленко і у Любомльській центральній районній лікарні. Спершу планував оглянути лише дитяче відділення, одначе завітав і до пологового. Залишивши медустанову, зазначив, що то – приклад, якою має бути сучасна районна лікарня, а відтак на Любомльщину та Волинь мають рівнятися інші регіони.

Добру справу зробили представники різних гілок влади й у с. Красна Воля, що за 5 км від Любомля. Там двом сиротам подарували власну оселю. На символічне новосілля прибув і столичний гість. 17-літній Микола та 19-річна Олена Філіпови зростали коло бабусі, бо батько помер давно, а мати пропала безвісті. Одначе тепер старенька й сама потребує догляду, а її хатина більше ніж скромна. Тому, відповідно до соцініціатив Президента, сиротам – братові та сестрі – придбали житло. Силами району, сільської ради та небайдужих людей Філіповим за 64 тис. грн купили обійстя. У хаті є меблі та техніка. Словом, усе необхідне. Відтак двійко сиріт матимуть потужний тил – власне житло. За два місяці Олена отримає фах кухаря. Що далі? Олександр Дзядук пообіцяв підшукати дівчині перше місце роботи. Не залишать напризволяще і Миколу, коли він завершить навчання у школі, – допоможуть визначитися із майбутньою професією.

– Президент поставив чіткі завдання: кожній дитині-сироті надати житло та роботу, – підсумував Юрій Павленко. – Після цього – підтримка і допомога. Зоставити їх сам на сам із бідою не можна. Слід зробити все, аби вони вивчилися, влаштувалися, зрештою утворили свої сім’ї, де б уже їхні діти не були сиротами. Якщо кожна сирота перебуватиме під наглядом сільського голови, керівника виконавчої гілки влади району, то таке дитя не втратимо. Взагалі я позитивно вражений Волинню. Тут – одна з кращих ситуацій щодо змін у медицині. Заклади відповідають стандартам. Якщо є моменти, то вони – в роботі. Сподіваюся, Волинь здобуде першість щодо виконання завдань Президента.

Світлана ГОЛОВАЧУК.

Фото автора.

 

        

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Чи справилася б центральна влада з епідемією коронавірусу без підтримки органів самоврядування Волині?

Звичайно, адже вона використала для боротьби з Covid-19 весь потрібний державний ресурс. (9) - 12.3%
У Києві тільки імітують бурхливу діяльність. Насправді під прикриттям коронавірусом вирішують інші справи. (38) - 52.1%
Якби не місцеві ради, то епідемія б стала масовою. (17) - 23.3%
Мене це не стосується. (6) - 8.2%