Свята таємниця тюрми Целленбау

Свята таємниця  тюрми Целленбау

Як провідник ОУН, українець Степан Бандера і головнокомандувач АК, поляк Стефан Ровецькі в гітлерівському концтаборі за волю і незалежність боролися.

В ці жовтневі дні буде багато спогадів про героїчну боротьбу українських повстанців, які під проводом ОУН боролися за незалежну Україну з усіма ворогами. Але історія вчить, що не все можна розфарбувати лише білим і чорним кольорами… Бо саме в ці жовтневі дні Другої світової провідних ОУН(б) Степан Бандера перебував в сусідніх камерах із Головним комендантом польської Армії Крайової Стефаном Ровецькі. І саме там, у гітлерівському концтаборі, вони говорили про гідну незалежність двох держав – України та Польщі…

70 років тому Військовий трибунал радянських окупаційних військ у Німеччині засудив до по життєвої каторги коменданта нацистського концтабору «Заксенхаузен» Антона Кайндля та його найближчих підручних. І не було б у цьому нічого сенсаційного, якби не одна, але дуже суттєва обставина. Під час служби в СС – «чорній гвардії Гітлера» – штандартенфюрер Кайндль опікувався не лише всією «фабрикою смерті», але й її особливою зоною – тюрмою для особливо небезпечних для рейху злочинців. 

І перебували в ній фактично в сусідніх камерах дві неординарні постаті – провідник Організації українських націоналістів Степан Бандера і головний комендант польської Армії крайової Стефан Ровецькі. І доки їхні відділи несамовито воювали одні з одними, а також із червоною навалою і коричневою чумою, лідери не лише думали про майбутнє співіснування вільних України та Польщі, але й про те, як закопати сокиру братовбивчої війни поглибше і подалі.

Сусідство нескорених

Як відомо, провідник ОУН(б) Степан Бандера разом зі своїм найближчим оточенням за особистим наказом Адольфа Гітлера був арештований та ув’язнений у концтаборі «Заксенхаузен» після несанкціонованого для Берліна проголошення Акту відновлення української державності, який відбувся 30 червня 1941 р. у Львові.
Зазвичай червона пропаганда і путінська фабрика брехні описують цей трагічний епізод в біографії провідника як обман. Мовляв, Степан Бандера і його прибічники Ярослав Стецько і Володимир Стахів перебували в Німеччині ледь не на курорті…
Але що то була за «здравниця», яскраво свідчить трагічна доля польського генерала, одного з очільників Армії крайової Стефана Ровецькі.
З Волинню молодого та талановитого патріота та офіцера пов’язували події Першої світової війни. Зокрема, він воював під проводом Юзефа Пілсудські на нашій землі в 1916 р., а після кровопролитних боїв під с. Костюхнівка сучасного Маневицького р-ну разом із іншими був виведений в тил від російсько-австро-угорського фронту.
Потім молодий офіцер брав участь у боях більшовицько-польської війни у 1920 р. (тоді поруч із поляками під гаслом «За вашу і нашу свободу!» боролися з червоним окупантом вояки УНР), служив у Корпусі охорони пограниччя в Західній Україні (Чортків).

Незадовго до нацистської агресії проти Польщі, 20 червня 1939 р., військовий міністр Другої Речі Посполитої Тадеуш Каспжицкі, запропонував Стефанові Ровецькі посаду командира Варшавської танково-механізованої бригади.  На її чолі й зустрів гітлерівську окупацію. Особливо важкими були бої на р. Вісла, а також біля м. Томашув-Любельський.
Після капітуляції польського війська він зумів уникнути полону, перейшов на нелегальне становище, а 3 травня 1940 р. отримав звання генерала бригади від еміграційного польського уряду в Лондоні. І – з псевдо «Грот» приступив до формування збройних відділів, які згодом стали основою Армії крайової. 

Основним завданням АК, нагадаємо, була не лише перемога в війні з більшовиками і нацистами, але й відродження Польщі в кордонах до вересня 1939 р. Тобто, апріорі Стефан Ровецькі розумів, що це військо неминуче зіткнеться з ОУН і УПА, які боролися в Західній Україні за Українську Самостійну Соборну державу…

Власне, це й сталося трагічного липня 1943-го і на Люблінщині, і на Волині, і в Галичині та Надсянні…

Та в цей момент Стефан Ровецькі вже перебував… поруч зі Степаном Бандерою в концтаборі «Заксенхаузен».
Причиною арешту стала зрада. Гестапо зуміло впровадити в мережу підпільних польських структур своїх агентів. Трьом із них і вдалося вистежити «Грота». Йдеться про  Бланку Качоровську (народилася в 1922 р. у сусідньому м. Брест-Литовську, померла у Франції в 2004 р.), Людвіка Калкштейна (її чоловік у 1920 р. народився в Варшаві, а в 1994 р. помер у Мюнхені) та Євгеніуша Швєрчєвські. 
Останній у переліку тип узагалі міг би дякувати Стефану Ровецькі за найкраще ставлення, бо під час більшовицько-польської війни саме той представив пропагандиста до офіцерського звання, а потім всіляко підтримував його по службі на теренах театральної критики. З Людвіком Калкштейном він також був знайомий, адже одружився на його рідній сестрі Ніні – польській кіноактрисі міжвоєнного часу. Після арешту дружини таки погодився співпрацювати з гестапо, разом із подільниками допоміг арештувати Стефана Ровецькі... Та кара не забарилася: за наказом командування АК зрадника було розстріляно в Варшаві 20 червня 1944 р. Вирок виконав поручник Стефан Рись (псевдо «Йозеф»).
Та 30 червня 1943 р. «Грот» уже був у руках нацистів. Його переправили в концтабір «Заксенхаузен» і помістили у внутрішню тюрму «Целленбау».

Тюрма героїв Європи

Олеся Ісаюк побувала там у наш час, а потім написала в «Історичній правді»:
«Целленбау – це окреме царство. Відгороджене від світу і решти табору високим муром одноповерхова будівля Т-подібної форми. На вікнах – дерев’яні щитки.
Двері пропускають у вузький коридор. Обабіч – два ряди дверей. Кожні двері ведуть у невеличку кімнатку, в яку ледве пробивається світло. З умеблювання – тільки лежак, прикритий грубим покривалом. Це покривало служило в’язневі ковдрою. Решта – голий простір кам’яного мішка. У кутку, щоправда, стояла т. зв. «параша».
У списку ув’язнених на той час нацистами – діячі профспілкових рухів по всій Європі, сини Сталіна, Нансена та маршала Італії Бадольйо, представники аристократичних родин Європи, колишній Прем’єр-міністр Франції Поль Рейно, архієпископ Любліна Владислав Гураль, збиті англійські пілоти, Маріан Реєвський – математик, який розшифрував код «Енігми» та багато інших ворогів нацистського режиму.
Степан Бандера (камера №73) до знайомства з Головним комендантом Армії крайової провів у цьому «кам’яному мішку» без права прогулянок вже 2 роки. 

«Монотонність перебування порушували тільки дві речі – регулярні вивезення в Берлін на допити-вмовляння та конспіративне спілкування зі співкамерниками. Серед співрозмовників виявився і «Грот»… Крім розмов, в’язні ділилися їжею та новинами зі світу. У обох випадках командир АК мав перевагу – як новоприбулий, він краще орієнтувався у останніх подіях.
Бандерівці змогли віддячити інакше – Стефан Ровецькі (камера №71) мав хворий шлунок, а серед «української громади» Целленбау був лікар, Тома Лапичак. Він і допоміг хворому – консультації відбувалися через «грипси», які вкладалися за щитки вікон під час прогулянок», – зазначає Олеся Ісаюк.
Перебування в цих «мішках» було тим, що поєднало людей різних національностей, професій, віку, політичних переконань.
Пізніше генерал бригади писав своїм соратникам із АК: 
«… Вже зараз мусимо рахуватися з втратою наших східних земель на користь українців.» 
Микола Посівнич зазначає:
«Головний наглядач за блоком Курт Еккаріус підпорядковувався начальникові табору штандартенфюрерові СС Антону Кайндлю. Саме він і виконав чітку вказівку фюрера СС Генріха Гімлера розстріляти Стефана Ровецькі після того, як у Варшаві під егідою Армії крайової 1 серпня 1944 р. спалахнуло велике повстання».
Історики й досі не знають, коли було вбито «Грота». Вважається, що між 2 і 7 вересня того ж року…
Але борця з нацизмом виявилося легше знищити фізично, ніж морально і духовно. В усякому випадку, його ім’я носять школи, площі і навіть найбільший міст через Віслу в столиці.
А Степана Бандеру, як відомо, з найближчими соратниками нацисти випустили на волю в вересні 1944 р., в Україну він більше не повернувся, а 15 жовтня 1959 р. кремлівський агент Богдан Сташинський убив провідника в німецькому м. Мюнхен, де той жив під чужим прізвищем – як Стефан Попель.

Роман УСТИМЧУК.

На фото: Заксенгаузен під час війни; концтабір став музеєм; Степан Бандера після звільнення; Стефан Ровецькі під час служби у Війську Польському.

Замість післямови

Незавидна доля випала безпосередньому організаторові вбивства Головного коменданта АК Стефана Ровецькі – штандартенфюрерові СС Антонові Кайндлю, чиї головорізи тримали в тюрмі й Степана Бандеру.

Після закінчення війни нацист потрапив у полон до союзників, навіть виступав як свідок на Нюрнберзькому трибуналі, але потім був переданий в СССР. 23-31 жовтня 1947 р. у м. Берліні відбувся Військовий трибунал над командуванням та наглядачами концтабору Заксенгаузен. Колишній командир дивізії СС «Тоттенкампф» та концтабору Заксенгаузен усі 13 есесівців і 1 капо (в’язень, який наглядав за бараком) були засуджені до пожиттєвого ув’язнення з каторжними умовами праці. Тому Антон Кайндль був етапований у ГУЛАГ, покарання відбував під Воркутою, де й помер від знесилення в серпні 1948 р.

Його місце поховання – невідоме.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (58) - 15.9%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (162) - 44.5%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (99) - 27.2%