Як десятки тисяч волинян вивезли «на білі ведмеді»

Як десятки тисяч волинян вивезли «на білі ведмеді» 21 жовтня – 70-ті роковини каральної операції «Запад» російсько-більшовицьких окупантів проти українського народу. І – день згадки про жертв чергової хвилі масової депортації...


Початок реалізації спецоперації «Запад» поклав наказ Міністра держбезпеки СССР Віктора Абакумова №00430 від 22 серпня 1947 р. «Про виселення сімей засуджених, убитих, тих, хто перебуває на нелегальному становищі, активних націоналістів та бандитів із території західних областей України». Постанова Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1947 р. «Про виселення із західних областей УРСР членів родин оунівців» сприяла пришвидшенню термінів виконання задуму, тож 10 жовтня 1947 р. Міністр внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач затвердив план оперативних заходів по своєму відомству.

І закрутилася на повну потужність пекельна машина окупантів...

Але вивезення неблагонадійних за Уральський хребет на Волині розпочалося з перших днів приходу «других совєтів» у березні 1944 р.

Уже в перші дні «визволення» російсько-більшовицькі окупанти досягнули значних результатів, а в багатьох випадках навіть перевиконання раніше «спущених» планів. Як доповідав заступник начальника 1 відділу НКВД УРСР майор держбезпеки Рєзніцкій наркомові Внутрішніх справ УРСР генерал-лейтенанту держбезпеки Рясному, станом на 1 січня1945 р. із Волинської області було вивезено 1178 родин «ворогів народу», це – 3582 жінок, дітей і стариків. Їх депортували на станцію Єнісєй Красноярського краю, станцію Новий Улєнок Іркутської області, станцію Глобоцкая Горьковської області і станцію Плєсєцкая управління «Двінлєс».

Ще на фронтах тривали запеклі бої, а в берлінському бункері сидів Адольф Гітлер, як червона Москва почала посилювати терор проти українського народу. Станом на 15 квітня 1945 р. вивезли в Сибір, на Далекийц Схід, Азію і райони Крайньої Півночі ще 4292 родини, які налічували 10340 осіб. Із них волиняни втратили 2192 родини і 6500 земляків...

Звичайно, що для цього потрібні були значні військові сили.

Як свідчить колись цілком таємна «Довідка про дислокацію підрозділів Внутрішніх військ НКВД Українського округу», станом на 18 жовтня 1945 р. російсько-більшовицький окупаційний режим розмістив на Волині понад 5 тис. карателів, які з допомогою місцевих посіпак і займалися примусовою депортацією українців.

Зокрема, у м. Володимирі-Волинському було розміщено штаб 145-го стрілецького полку військ НКВД, у смт. Колки нині Маневицького р-ну квартирували головорізи з числа командування 169-го СП, а в смт Цумань нині Ківерцівського р-ну був штаб 277-го стрілецького полку військ НКВД. У Луцьку – штаб 82-ої  дивізії військ НКВД, яка влаштувала справжнє полювання на «неблагонадійних» волинян. У ній було 598 офіцерів, 1385  сержантів і 3302 рядових...

Крім цього, до депортації неугодних активно залучалися військовослужбовці 98-го Прикордонного загону зі штабом у м. Любомлі.

Карателі працювали в поті чола. Тому слідом за членами родин учасників ОУН і УПА вони взялися вивозити «на білі ведмеді» і тих, хто не хотів іти в армію, протестантів і хто опирався колгоспній системі. І це нові десятки тисяч безневинних людей...

Як коршуни накидалася більшовицька номенклатура та сільські «активісти» на майно депортованих. І з цього приводу існувала спочатку негласна вказівка, а потім чітка інструкція («Постанова №ПБ-148/14 Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У від 15 жовтня 1947 р.»). Облвиконкоми та обкоми виділяли зі свого складу «працівників для проведення точного обліку майна».

Далі його ділили між собою. «Всі житлові будинки та господарські споруди» – під школи, лікарні, клуби, сільради, магазини, колгоспні контори чи «для житла сільського активу та бідноти».

Промислові підприємства – колгоспам.

Сільськогосподарські машини – колгоспам або МТС.

«Всю робочу та продуктову худобу» – колгоспам, а де таких немає – «Заготжилконторі Міністерства сільського господарства УРСР».

Всі зернобобові  та олійні продукти – споживчій кооперації.

Предмети домашнього ужитку –  лікарням, дитячим будинкам, кооперативам, колгоспам.

«Посіви передати колгоспам, а де їх немає –  земельним товариствам».

«Земля передається колгоспам або зараховується в Державний фонд».

«Для надання практичної допомоги областям» вирішили командирувати з м. Києва «уполномочєнних»   Радміну і ЦК КП(б)У. На Волині орудував заступник Міністра сільського господарства УРСР П. І. Адаменко.

Тож згадаймо жертв примусових депортацій, вклонімося світлій пам’яті тих, кому не судилося повернутися з чужину на рідну землю. І не забуваймо тих, хто допоміг тиранові Іосіфу Сталіну реалізувати свій злочинний план виселення українців із території України. Не лише генерали Абакумов і Строкач, не тільки зам міністра Адаменко, не лише перші секретарі обкому КП(б)У і голова облвиконкому та їхні посіпаки в містах та районах, але сусід, який вивозив на залізничну станцію депортованих, солдат, який їх конвоював, машиніст локомотиву, який віз ешелон у Сибір, той, хто грабував спорожнілі садиби – всі вони і кожен із них взяли на душу гріх, котрий треба спокутувати не однією доброю справою на благо України...

Роман УСТИМЧУК.

На архівному фото «5 Каналу»: так українців вивозили «на білі ведмеді» 70 літ тому.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%