Не суди судом неправедним…

Не суди судом неправедним…

Чому рожищенських «правоохоронців», які безпричинно побили перехожого та доставили жертву в відділок, захищає цілий генерал? І як можна їх визнати винними й одразу… звільнити від відбуття покарання?

Для початку нагадаю багатьом відомий анекдот: 
«Підсудний, що ви можете додати до раніше сказаного відносно викрадення вашого автомобіля?». 
«Шановний пане суддя, після виступу адвоката у мене виникли великі сумніви, чи взагалі був у мене автомобіль!».
Ви, думаєте, що це всього-на-всього анекдот? Чистісінька правда. Подібне поруч з нами. 
А недавно черговий анекдот відбувся  у Луцькому міськрайонному суді, котрий розглядав кримінальну справу щодо перевищення службових повноважень працівниками Рожищенського райвідділу внутрішніх справ Сергієм Куцом та Артуром Мартиновим. 
Коли слово взяв один із захисників підсудних, то в мене склалося враження, що не міліціонери познущалися над сином, а він над ними. Звичайно, гроші, відраховані клієнтами, треба відробляти. І в такому випадку про мораль говорити зайве!
Саме такої позиції й дотримувалися захисники вчорашніх міліціонерів, пускаючи у хід усі доводи. Коли справа доходила до фіналу, підсудні принесли навіть свідоцтва про народження дітей (наявність неповнолітніх пом’якшує міру відповідальності). Мовби цього не можна було зробити на початку слухання справи? 
Але чому, одягнувши форменний одяг і скоюючи правопорушення, вони не думають про дітей інших, яких можуть пустити у світ сиротами? За своїх душа болить! А за інших?!
У публікації «Орли» польоту горобців» від 27 липня ц. р. ми розповіли про неправомірні дії працівників Рожищенського ВП Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області, яке очолює підполковник поліції Олександр Басалик, стосовно жителя міста Петра Матвійчука. Ми тоді пообіцяли читачам розповісти  про «славні» дії попередників нинішньої поліції. Час для цього настав.
Історія, мова про яку піде нижче, трапилася у стольному м. Рожище ще 26 квітня 2015 р. із моїм середнім сином Олександром. Саме того дня (а це була неділя) він перебував там у своїх справах. На площі Богдана Хмельницького до нього підійшов старший слідчий місцевого відділу Сергій Куц і запропонував пройти разом із ним до райвідділу, аби допитати його у якості свідка… За його словами виходило, що Олександр Приходько начебто перебуває у розшуку, і судом надано дозвіл на застосування його приводу в органи досудового розслідування. Аби не потрапити, як кажуть, у просак, син зателефонував знайомому адвокатові Василю Нагорному і попросив проконсультувати, як діяти у таких випадках. 
«Якщо є ухвала слідчого судді, то потрібно йти, – порадив Василь Олександрович. – В іншому випадку вимога незаконна». 
Син попросив показати відповідний документ. Його не існувало в природі!  Про що працівник міліції добре знав… І все ж відступати від свого наміру «доблесний» страж «правопорядку» навіть не подумав. Як це так, що якийсь пересічний громадянин йому перечить?! Подібного він не міг навіть допустити. 
Діяв майор, мабуть, за навік засвоєним «мєнтовським» принципом: я начальник – ти дурак. На підтримку свого колеги підійшли інші міліціонери, у тому числі уже згадуваний Артур Мартинов. Маючи явну фізичну та чисельну перевагу, міліціянти довго церемонитися зі «злісним порушником» не стали. Нанесли кілька ударів ззаду ногою та в ділянку живота, потім заламали назад руки та надягли кайданки. Один правоохоронець схопив Олександра Приходька за горло та почав душити… Відпустив тільки тоді, коли випадковий перехожий громадянин зауважив, що таким чином людину можна взагалі  задушити...

Про те, що рукоприкладство давно в арсеналі «виховних» засобів «правоохоронців», відомо усім. Дивує інше. До цього вдаються не тільки чини найнижчого рівня, а й ті, що мають на погонах зірки великого калібру. Ось така висока честь офіцера!  Плюс до того – використали також сльозогінний газ. «Діяли» за всіма правилами, які мають застосовуатися при затриманні рецидивістів. «Правопорушника» заштовхали у службовий автомобіль і відвезли у райвідділ, де протримали дві години. Ніяких слідчих дій не проводили. Вручили лише повістку про виклик до міліції.
Думаю, доречно буде послатися на офіційний документ – витяг з постанови Рожищенського районного суду від 19 жовтня 2015 р.: 
« Той факт, що до Приходька О. В. 26 квітня 2015 р. було застосовано фізичну силу та спецзасоби працівниками міліції, крім показань останніх, підтверджується висновком експерта №567 від 28 травня  2015 р., із якого вбачається, що в Приходька О. В. були виявлені горизонтально розташовані садна видовженої форми на задній поверхні обох променево-зап’ястних суглобів та на задній поверхні правого передпліччя в нижній третині, які виникли від травмуючої, стискуючої дії тупих твердих предметів із обмеженою травмуючою поверхнею. Також було виявлено садно видовженої форми на передній поверхні правої гомілки в верхній третині, яке виникло в результаті контакту з тупим твердим предметом. За ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень».
Добре усвідомлюючи свої неправомірні дії та намагаючись їх приховати, аби захистити честь мундира, міліціонери направляють матеріали до Рожищенського районного суду про адміністративне правопорушення з боку затриманого. Остання інстанція досить скрупольозно підійшла до розгляду усіх наданих документів і в результаті прийшла до висновку: провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно Приходька Олександра Володимировича закрити на підставі п. 1ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події  адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Протилежну позицію зайняв начальник управління МВС України в області Петро Шпига, який обіцяв детально в усьму розібратися та наказати винних. Як «розбиралися» підлеглі Петра Петровича, який до «Революції гідності» займався боротьбою з протитуцією, видно з відповіді:
 «Ваш син на законні вимоги працівників міліції не відреагував, при цьому почав чинити їм злісну непокору, внаслідок чого працівниками Рожищенського РВ УМВС на підставі ст. ст. 12, 13, 14 Закону України «Про міліцію» були застосовані відносно Приходька О. В. заходи фізичного впливу у вигляді загинання руки за спину та спеціальні засоби – газовий балончик «Терен-4» та наручники, після чого він був затриманий та доставлений до приміщення райвідділу, де на нього складено адміністративний протоколд за ст. 185 (злісна непокора законним розпорядженням, або вимозі працівника міліції) КУпАП, а також роз’яснено йому про необхідність прибуття до органів досудового слідства». 
Навіть і тут підлеглі підставили свого начальника, бо, крім повістки про виклик, ніхто нічого сину не вручав, не роз’яснював і ніяких документів він не підписував. З відповіді яскраво проглядається тенденція щодо кланового захисту мундира правоохоронця. 
Та у м. Рожище його в останні роки так обгадили, що вже жодна хімчиска не прийме у роботу... Для чого ж тоді прикривати будь-яке неподобство? Безкарнісь породжує нові злочини, що і підтвердило подальше життя.
Відповідно до Закону України  «Про міліцію» – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. 
Серед основних завдань міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам… 
Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості.
Та знову повертаюся до події більш як дворічної давності. Фальсифікуючи події та документи, рожищенські пінкертони робили усе можливе, аби вийти сухими з води. 13 січня минулого року у Рожищенському районному суді відбулося ще одне слухання справи щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України. Квінтесенцією чергового засідання стала заява свідка, медички за освітою, Катерини Юзвик. Вона подивувалася, чому її взяли за свідка, коли вона не тільки 26 квітня 2015 р., а взагалі ніколи в м. Рожище не була. 
Вивчивши та проаналізувавши усі зібрані матеріали, суд прийшов до висновку, «…що Приходько В. О. будь-якого правопорушення не вчиняв, у тому числі передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника міліції». 
Виносячи вирок, суддя Іван Сіліч констатував: «Куц С. І., діючи в групі з оперуповноваженим сектору карного Мартиновим А. М., який будучи обізнаним про відсутність законних приводів і підстав для застосування приводу Приходька О. В. в орган досудового розслідування або його адміністративного затримання, шляхом застосування заходів фізичного впливу, шляхом перевищення влади та службових повноважень, за відсутності відповідної ухвали слідчого судді, здійснили незаконний привід Приходька О. В. у Рожищенський РВ УМВС України у Волинській області».
Програвати, зрозуміло, нікому не хочеться. Не змирилися з поразкою і вчорашні міліціянти. Був ще один суд. Справа, яку досліджував суддя Ярослав Артиш, уже слухалася у Луцькому міськрайонному. Мусолилася вона довго, кілька разів переносилася, але, врешті, підійшла до фінішу. 
1 листопада суддя зачитав вирок, згідно з яким Сергія Куца та Артура Мартинова засуджено на один рік. Щоправда, пославшись на декриміналізацію ст. 365, що передбачено законом про амністію, обох їх відразу виправдано. 
Як діятиме у цьому разі прокуратура, яка попередньо наполягала на суворішому покаранні перевертнів у погонах, наразі не відомо. 

Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото Романа УСТИМЧУКА і автора: машина «старих порядків» у м. Рожище; під час засідання у Луцькому міськрайонному судді, де вчорашніх міліціонерів засудили та одразу амністували.  

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (607) - 86.2%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%