Турійськ – не Швейцарія, але…

Турійськ – не Швейцарія, але…

Олексій Безсмертний – багаторічний Турійський селищний голова – наприкінці жовтня п’ятий раз поспіль пішов на вибори. І – знову їх виграв уже як голова об’єднаної територіальної громади. Що не кажи, а своєрідний рекорд!

В новостворену ОТГ, крім селища Турійськ, увійшли ще й Дольська (с. Дольськ і с. Растів), Кульчинська (с. Кульчин, с. Мировичі, с. Ставок) і Перевалівська (с. Перевали, с. Осереби, с. Охотники, с. Торговище) сільради.

Тож колишній учитель історії та директор однієї з турійських шкіл віднедавна взяв на свої плечі ще важчу ношу. Але якщо раніше було зрозуміло, як діяти, то в процесі реформи місцевого самоврядування перед Олексієм Миколайовичем постають нові виклики?
Як він із ними збирається впоратися? Чого взагалі чекати від ОТГ? І чи не прикриваються ними «сильні світу цього» для продовження свого правління, тільки в іншій формі? 
Про це та інше – відверта розмова з Олексієм Безсмертним, одним із довгожителів на посаді керівника органів місцевої влади. Можливо, його досвід та рекомендації стануть корисними й для інших голів новостворених громад?

– Не будемо зараз дискутувати, чи потрібно взагалі створювати ОТГ, бо «поїзд» уже рушив… І нікого не хвилює, що навіть законодавства про старост не існує… Але що відбуватиметься з районами, які або втрачають цілі села, або, навпаки, доплюсовують їх через від’єднання чи приєднання певних населених пунктів? Де людям у нових ОТГ шукати начальство і – головне – бюджетні гроші? То скажіть відверто: в добровільному об’єднанні громад більше позитиву чи негативу? Якщо не можете за всіх сказати, то деталізуйте на прикладі Турійської ОТГ: у чомусь схожої на інші, а в чомусь і специфічної…
– Певний позитив однозначно є. В тому, що тепер уже немає на кого перекладати ношу відповідальності ні голові, ні депутатам, ні самим людям, які висловилися за об’єднання. Уже й раніше відчутно велика залежність від районної влади теж відпадає… Хоча, думаю, було б простіше і правильніше, якби ця реформа відбувалася не лише шляхом добровільного об’єднання громад, який затягнувся і в різних районах відбувається по-особливому. Бо хтось створив ОТГ і обрав нових депутатів і голів, а десь і за холодну воду не бралися. А навіть якщо тергромади й створені, то існують певні неузгодженості щодо їх функціонування в системі координат інших галузей: наприклад, є опорна школа в одній ОТГ, а решта шкіл-філій туди не входять… Тому переконаний: аби цей процес на основі глибокого аналізу та розумного підходу проводився адміністративними методами, то користі було б більше. З досвіду інших знаю, що між ОТГ і районними гілками влади можуть виникати великі протиріччя навіть у сфері власності: юридично вони залишилися в підпорядкуванні району, а громада на заклик до співфінансування не бажає цього робити. Або просто не може… Та я прекрасно усвідомлюю, що момент добровільності обрано не випадково: така вимога часу. 

– То що ж спонукало турійчан до гуртування?
– Розуміння, що це процес невідворотній. Рано чи пізно реформа органів місцевої влади буде проведена. І раз нині є можливість отримати певні преференції  (в тому числі – і фінансування з Держбюджету), то чому б не ризикнути?

– А в вас як складаються стосунки з головою райдержадміністрації Орестом Василишиним, головою райради Ольгою Черен, із депутатами районної ради? Вони володіють не лише великим досвідом роботи на нинішніх посадах, але й пройшли горнило місцевих рад. Немає зіткнення авторитетів?
– Співпраця і раніше була продуктивна,  і, думаю, продовжиться. Хоча б тому, що навіть частина закладів та установ у селищі Турійськ залишаються державними. Наприклад, терцентр із обслуговування непрацездатних осіб та людей похилого віку обслуговує всіх мешканців району. До нашої ОТГ увійшло майже 8 тис. жителів Турійщини, а загалом у нашому районі мешкає до 27 тис. осіб. Відповідно, ця організація опікується серед інших і суттєвою часткою членів нашої ОТГ. Значить, треба співпрацювати, бо нелогічно цю установу повністю перебирати на себе: хоча б тому, що в смт Луків, де створили власну громаду, терцентр обслуговує заклад, у якому постійно перебувають особи неповносправні, одинокі чи похилого віку. Тому іншого варіанту, ніж шукати компроміси та варіанти співпраці з районними гілками влади, я не бачу.


– Старовижівський район на Волині унікальний, бо нова система виборів призвела до того, що від нього в облраді цього скликання не представлено жодного депутата. От нема жодного, і все! Турійщина натомість представлена двома: Романом Микитюком і Володимиром Яренчуком. Як взаємодієте з ними, зокрема, та з облрадою загалом?
– Скажу так: є не лише взаєморозуміння, але й конкретна допомога від цих депутатів. Володимира Яренчука, до речі, обирали в селах, які зараз долучилися до новоствореної ОТГ. А Роман Микитюк виграв вибори в облраду саме від нашого селищного округу. На адресу обох висловлю лише вдячність за розуміння, підтримку та конкретику в спільній роботі.

– Олексію Миколайовичу, дуже багато сільських територій під виглядом реформи самоврядування остаточно потрапили в кабалу до крупних землевласників та олігархів. Фактично вони, а не партії, контролюють виборчі процеси в своїх вотчинах, що на рівні парламенту, що на місцевому… В Турійському районі ця проблема існує? А якби була, то як її подолати?
– Мій шлях на посаду голови селищної ради базується на простому принципі: не ділю людей на чужих і своїх, і всі рішення ухвалюю, не ховаючись ні від кого. Вірю, що не нажив великих недругів ні серед простого люду, ні серед підприємців. До мене в кабінет щодня заходять різні люди і з різноманітних питань. І кожному відвідувачу намагаюся приділити максимум уваги і поваги. Тільки багатьом допомогти як керівник місцевого самоврядування просто не можу, бо немає відповідних можливостей. І тоді за справу беруться такі господарі, як Роман Микитюк. Це називається соціально відповідальним бізнесом. Тому я не відкидаю варіантів, коли з його допомогою можна реально допомогти або цілій громаді, або якійсь конкретній особі, яка потрапила в складну життєву ситуацію. А от про «вотчини» – то це не про Турійську ОТГ. 

– А не ускладнює процес взаємодії та обставина, що Роман Микитюк, наприклад, виграв вибори в облраду під знаменами «Нашого краю», а ви особисто – як очільник районної організації «Блоку Петра Порошенка «Солідарність»?
– На прикладі нашого селища так скажу: в нас не партії сприймають у першу чергу, а людей. І якщо хтось може більше зробити для інших, і він це робить, то йому громада може не лише подякувати, але й пробачити певні вчинки. 

– Як ви взагалі зуміли пройти неушкодженим між Сціллою і Харбідою обласної влади? Зрозуміло, що навіть по партійній лінії тісніше співпрацюєте з головою облдержадміністрації Володимиром Гунчиком, хоча незадовго до виборів спілкувалися і з головою облради Ігорем Палицею, який в області асоціюється з УКРОПом?
– Увесь попередній період, поклавши руку на серце, я тісніше співпрацював із головою облдержадміністрації Володимиром Гунчиком. Саме тому й очолив райосередок «БПП «Солідарність». І раз я належу до цієї політичної сили, то, звичайно, треба йти на вибори від неї, а не від когось іншого чи, наприклад, методом самовисування. Тому саме життя підказало, як повинен діяти… З його кабінету вийшов, відчуваючи глибоке розуміння. 
Але й облрада на чолі з Ігорем Палицею – це структура, без якої просто не обійтися у вирішенні злободенних питань. В ідеалі було б добре, якби на їхньому рівні була тісніша співпраця. Я також зустрічався і з Ігорем Петровичем… Головне тут – чесно аргументувати свою позицію. І я вдячний йому за розуміння. Тим паче, що на рівні району ми знаходимо компроміс із місцевими УКРОПівцями, а з представництвом Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» вирішували чимало потрібних для громади проблем. Сподіваюся, що так буде й надалі, бо у нас ніхто не перетворився на ворогів ні до виборів, ні під час цього процесу, ні, тим паче, зараз. 
Загалом можу втішити всіх тим фактом, що виборча компанія в Турійській ОТГ була, так би мовити, інтелігентною. Ніхто не опустився до порушень законодавства чи якихось особистісних випадів. Тому й зараз у нас, наприклад, хороше розуміння з представником УКРОПу, учасником АТО і начальником гурійської залізничної станції Борисом Дубасовим, який не став головою ОТГ.

– Пане голово, що села об’єднуються одне з одним чи з селищами, то це буденність. Але на Волині до жодного великого міста ніхто не приєднався! Чому? Навіть межу вже важко провести між містами та їхніми «метрополіями» – люди живуть, працюють, вчаться, лікуються і навіть помирають як не там, то там. А ОТГ – катма…
– Міста зацікавлені в створенні об’єднаних тергромад із найближчими селами хоча б тому, що їм потрібна земля для розвитку інфраструктури. А от сільради це прекрасно розуміють, тому хочуть залишатися автономними юридично, хоча й так повністю використовують весь позитивний потенціал своїх великих сусідів. Ну, ще й людський фактор спрацьовує… Наша громада за перспективним планом теж мала бути набагато більшою, але… 
– А якщо десь передумають? Знову треба буде повторні вибори всіх підряд проводити?
– Ні, дообиратимуть лише депутатів. Так що двері до об’єднання для всіх відкриті. Хоча, якби я був законодавцем, то на початковому етапі формування ОТГ взагалі… не проводив би ніяких виборів!
– Тобто? 
– А навіщо вони? Якщо з ініціативи якогось одного та більшого за населенням і територією органу місцевого самоврядування створюється нова ОТГ, то діючий його голова мав би залишитися на своїй посаді, голови сільрад автоматично ставали б старостами, а всі депутати продовжили б працювати разом.  І нові вибори треба було б проводити тоді, коли закінчувався п’ятирічний термін раніше отриманих повноважень. Переконаний: якби так було, то багатьох би скептиків так сильно не відлякувала перспектива змін. Хоча, погоджуюся, що в деяких сільрадах і так усе добре. Наприклад,– у Соловичах. Вони самодостатні та успішні, навіщо їм до когось іти чи когось до себе приймати? 

– Ви виграли вже п’яті поспіль вибори переконливо. Що в новому статусі вважаєте найголовнішим? Не кажу, що поміняти секретарку, купити нову службову машину чи створити ціле юридичне управління…
– Найголовніше, щоб унаслідок об’єднання не стало гірше в самому селищі. Турійськ повинен і надалі розвиватися. Місцева влада має, насамперед, працювати для людей. І раз я фактично все своє свідоме життя вже живу і працюю саме тут, то турбота про турійчан – особлива. Так само важливо, щоб жителі сільрад, які погодилися з нашими переконаннями, що від створення ОТГ всім буде краще, не розчарувалися в цьому.

– А так буває, щоб усім раптом стало краще?
– Буває. Звичайно, ми Швейцарію на Турійщині одномоментно не збудуємо. Але нова форма самоврядування дозволяє використати нові можливості, і ми прагнемо  ними скористатися. Так, і в попередні роки зроблено чимало (за браком часу не буду перераховувати), але наразі прагну вирішити нові завдання. Наприклад, маємо в селищі 3 школи, одна з яких – опорна, яка в кращому стані. Нам треба подбати про те, щоб усі вони були в однаково комфортних умовах . Плюс дороги, тротуари, інші об’єкти інфраструктури і в селищі, і в селах. А ще мрію завершити розбудову парку в райцентрі, який почали робити в 2017-ому… Є й багато інших проектів (зокрема, реконструкція пам’ятника полеглим під час минулої війни солдатам у Турійську), які мрію реалізувати разом із громадою. І – з новообраними депутатами, враження від яких у мене дуже позитивне.
– Що ж, удачі вам особисто і вашій об’єднаній територіальній громаді!

Інтерв’ю вів 
Володимир ДАНИЛЮК.

На фото автора: офіс Турійської ОТГ; Олексій Безсмертний.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (67) - 15.1%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (203) - 45.8%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (118) - 26.6%