Дідів скарб відкопали

Дідів скарб відкопали

Від жовтня 1992-го по серпень 2005-го довелося служити у Волинському (тепер Луцькому) прикордонному загоні державної прикордонної служби України. У с. Кошари Шацького р-ну (це на кордоні з Білоруссю і за кілометр від Польщі) пригледів старий будинок.

Купив із надією, що піду на пенсію і тут відпочиватиму із сім’єю та друзями. Так воно й сталося. Цьогоріч, коли більш-менш облаштував подвір’я та навів лад у будинку, взялися із зятем копати ямку на городі біля старої яблуні. Яке ж було наше здивування, коли лопата скреготнула об якийсь предмет. Що таке? Може, прадавній скарб або ж снаряд чи міна з якої війни? Їх, до речі, три прокотилося через село: наполеонівська, Перша і Друга світові. Причому друга – двічі. Спершу польсько-німецька і польсько-совіцька, вдруге – Велика Вітчизняна. А ще ж цей край тернула рогом і не проголошена українсько-польська, яку історики й досі не хочуть такою визнати, називають «різаниною». Втім на городі давно все скопано-перекопано.

– Не інакше, як дід Олексій Федорович закопав скарб, – кажу до зятя.

– А ким був дід Олексій?

Народився 1924-го в цьому ж селі, тут прожив життя, працював у колгоспі на фермі , мав дружину Варку, трьох дітей – дві дочки і сина, усі троє живуть за п’ять кілометрів у сусідній Білорусі. Там, у містечку Томаківка, 9 грудня 2012 р. дід Олексій і помер, діти поховали поруч із дружиною. Знав діда за життя, часто спілкувався зі стареньким. Він бідкався, що вже не ті сили, горілкою не зловживав, а якось упав із воза – кінь злякався і понісся...

Обережно взялися за розкопки і охнули від здивування, коли на глибині сорока сантиметрів від землі побачили скляне горлечко. Мов археологи, вглиб рухалися сантиметр за сантиметром, і за якийсь час побачили десятилітрового бутля. Був загорнутий у целофан, тож вода доступу не мала. На горлечку – півлітрова банка, далі знову целофан і корок із газет «Сільські вісті». Завдяки їм, а це були №№121 і 123 від 28 травня і 31 травня 1986 р., дізналися про дату секретної операції. Що баба Варка ховала бутель від діда – малоймовірно, бо той ніколи за життя не зловживав спиртним. Швидше за все, це було вимушеним кроком після прийняття «сухого» закону, як назвали у народі спробу покінчити із самогоноварінням та пияцтвом. Спершу провели дегустацію обох газетних номерів. Було традиційне для тих часів «У Політбюро ЦК КПРС», «Заява радянського уряду» з приводу виробництва у США нового покоління хімічної зброї – бінарної, про урочисті збори, що 30 травня відбулися у Києві на честь Дня меліоратора, про заходи щодо посилення боротьби з нетрудовими доходами та про зустріч М.С. Горбачова з британськими парламентарями…. Писали сільськовістяни про рішення ХХVІІ з’їзду КПРС, про корми, сіно високої якості, косовицю, земельну реформу, у кого простоюють дощувалки, громадянську зрілість молодої людини (нотатки з пленуму Київського обкому комсомолу), межиріцьких гончарів, хор ветеранів війни і праці с. Студена Піщанського р-ну, що на Вінничині… Словом, цікава історія 27-літньої витримки.

– А що ж у бутлі?

– Запах горілки.

Взялися дегустувати. Для порівняння відкрили пляшку шотландського віскі і стали пробувати, що краще. Бутель десятилітровий, тож і дегустувальників було чимало. Усі в один голос потвердили, що запах домашньої горілки ніжнішій, хоч чимось і схожий на вісківський, але смак у кошарського напою виявився неперевершеним. Та й ніяких негативних наслідків вживання не мало.

У ті часи був якісний цукор, і надійний сільський самогонний апарат збою не давав. Мабуть, вплинув у бік поліпшення якості і час.

Згадали і сільськовістян. Багато з тих, хто творив цю газету у 1986-му, вже відійшли у Вічність або на пенсії, а ось їхня авторитетна газета – не здалась. Що її не лише задоволено читали, але й використовували для такого відповідального діла, як корки – щось таки говорить. Найкращі журналістські матеріали з часом також набираються сили і міцності, їх читати прецікаво.

Тепер від колись багатолюдних Кошарів залишилося менш як тридцять жителів, але, на щастя, народжуються діти. То ж є надія, що село ще відродиться. Цю віру зміцнює і знайдена під яблунею кошарівка.

Валерій ПНЕВСЬКИЙ.

На фото автора: сорокаградусний скарб.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (71) - 13.3%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (233) - 43.8%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (164) - 30.8%