24 січня. Минуло 48 місяців…

24 січня. Минуло  48 місяців… Перед ким голова облдержадміністрації Борис Клімчук узимку 2014 р. ставав на коліна?


Майже за тиждень – чергова річниця одного з найдраматичніших моментів в повоєнній історії Волині. Саме в цей день 24 січня 2014 р. як реакція на криваві події на столичному Майдані відбулася наймасовіша акція протесту під стінами «Білого дому» в м. Луцьку. Співробітники міліції, які того ранку охороняли входи в адмінспоруду органів влади області, а також спецпідрозділи СБУ не перешкоджали депутатам різних рівнів та лідерам протестних акцій увійти всередину та зустрітися з тодішнім керівництвом області. 
…Борис Клімчук знав, що події розгортатимуться саме за таким сценарієм. Тому нікуди не втікав, а завчасно прийшов на робоче місце. Там, у службовому кабінеті голови облдержадміністрації, й зустрівся з представниками кількатисячного мітингу, який, щоб не змерзнути на морозі, підбадьорювався з гучномовців патріотичними гаслами та реагував на заклик: «Хто не скаче – той москаль!».
Що відбувалося за заблокованими від інших дверима керівника виконавчої влади області, достеменно невідомо й зараз. Але згодом на коридор другого поверху «Білого дому» вийшли тодішній народний депутат України від «Свободи» Євген Мельник, на той час громадський активіст Володимир Бондар і депутат облради Ігор Гузь та повідомили: до 11.00 Борис Клімчук узяв час для того, щоб вирішити: писатиме він заяву про відставку з посади чи ні.

Згодом стало відомо: Борис Петрович радився з цього приводу, насамперед, зі своєю родиною. І лише потім зателефонував до Віктора Януковича… «Гарант» абсолютно не зрозумів аргументів Бориса Клімчука, адже настоював на силовому розгоні акцій протесту. Потім слухавку дали тодішньому першому заступнику голови облдержадміністрації, очільнику волинських регіоналів Олександрові Башкаленку. Останній запевнив Президента, що зуміє опанувати ситуацію за будь-яких обставин.
Не чекаючи, представники мітингарів піднялися поверхом вище. 

Голова облради Володимир Войтович і його перший заступник Юрій Лобач ніяких умов своєї відставки не ставили: взяли й написали заяви про звільнення. Оскільки за ці роки ні від одного, ні від другого не було офіційних заяв, що подібна процедура відбувалася під тиском, можна вважати, що і Володимир Іванович, і Юрій Володимирович самі усвідомили, що саме 24 січня 2014 р. настав час їм піти… 

Таким чином, тодішній заступник голови облради Валентин Вітер до скликання чергової сесії фактично очолив представницьку гілку влади Волині. Потім формальність перетворилася на реальність, бо хитка рівновага в депутатському корпусі облради після «предметних розмов» із кількома «слугами народу» завершилася тим, що недавня опозиція стала більшістю з кількістю голосів, достатньою для ухвалення будь-яких рішень.
Після 11.00 Борис Клімчук вирішує вийти до людей. У супроводі лідерів мітингу та журналістів він іде на Київський майдан. Організатори протестів роблять для цього коридор, люди розступаються, аби пропустити голову, однак говорити фактично не дають.
Борисові Клімчуку дають мегафон. Він говорить, що готовий написати заяву про відставку, мало того – готовий стати на коліна перед народом заради спокою та миру в Україні… Потім він схиляє коліно і – повертається в службовий кабінет. 
Майже 4 години там відбувалися переговори в присутності тодішніх начальника УМВСУ Олександра Терещука, прокурора області Андрія Параки і начальника УСБУ Володимира Мельниковича. 
На вулиці пристрасті, втім, наростали. Незважаючи на теплий час і пиріжки, деякі гарячі голови були готові негайно штурмувати «Білий дім». Тому Ігор Гузь кілька разів вибігав на вулицю, повідомляючи, що Борис Клімчук таки пише заяву на звільнення та закликаючи найбільш нетерплячих не вдаватися до силових дій, адже всередині споруди – правоохоронці.

Нарешті сторонам вдалося домовитися про алгоритм подальших дій. 
«Я не просто написав заяву про відставку, а й відправив її факсом в Адміністрацію Президента України в присутності лідерів опозиції. Я аргументував заяву дуже простими та зрозумілими для вас словами, про які ми говоримо тут і вчора говорили: з метою недопущення можливого протистояння і можливого кровопролиття на Волині. Я прийняв це рішення заради всіх нас, заради спокою в області, заради нашої України. Ми вели серйозні переговори й довгі. Вибачте, що такі довгі. Але для того вони й переговори, щоб дійти якогось результату. Результат такий: я написав заяву про відставку, мотивуючи її. У свою чергу – лідери політичних сил, найповажніших із них: Ігор Гузь, Євген Мельник і Володимир Бондар підписали заяву, що будуть просити вас, волинську громаду, зберігати спокій, діяти виключно в законний спосіб, проводити виключно мирні маніфестації». 

«Я дуже вас усіх прошу: забудьте про «стінка на стінку», про «наших і німців». Згадайте, що всі ми – українці. Все. Я молю вас. Від цього моменту на Волині має бути мир і спокій», – особливо підкреслив Борис Клімчук.

Так в області 4 роки тому вдалося уникнути кровопролиття. І перелякані держслужбовці, які цього дня серед інших мітингарів тупцювали на Київському майдані, повернулися в свої кабінети.
Багато хто з них – ненадовго. Наприклад, начальники облуправління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник,  містобудування та архітектури Яким Сеник, інфраструктури і туризму Леонід Кирильчук, інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Андрій Мельник, освіти і науки Олександр Хомич, у справах сім’ї, молоді та спорту Галина Карнаухова, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Андрій Ломага і навіть керівник сектору прес-служби Галина Денисюк були звільнені новим керівництвом.
Натомість дехто благополучно уникнув люстрації й продовжує в поті чола трудитися далі. Насамперед, начальник юридичного відділу Віталій Потапенко, директор департаменту фінансів Ігор Никитюк, директор департаменту агропромислового розвитку Юрій Горбенко, начальник управління охорони здоров’я Ігор Ващенюк,  а директор департаменту соціального захисту населення Світлана Мишковець навіть отримала підвищення по службі, ставши заступником голови облдержадміністрації.
І трудилися вони спочатку під проводом іншого керівника виконавчої влади області – Григорія Пустовіта, активного учасника Євромайдану від «Батьківщини», а з липня 2014 р. – під орудою Володимира Гунчика, якого ні на Майдані, ні на Антимайдані взимку 2013-2014 рр. ніхто не бачив. Не брав Володимир Петрович ніякої участі і в драматичних подіях 24 січня, оскільки не представляв ніякого інтересу ні для влади, ні для опозиції. 

Доля та місце перебування екс-облпрокурора Андрія Параки невідомі. Екс-начальник УСБУ Володимир Мельникович потрапив під люстрацію та займається в області та за її межами громадською роботою. А Олександр Терещук, який очолював волинську міліцію, зараз – перший заступник голови Одеської облдержадміністрації…
Принагідно слід зазначити, що нині Євген Мельник уже не голова самопроголошеного облвиконкому і не народний депутат України від «Свободи», хоча, розвішуючи по області біл-борди, демонструє бажання повернутися до влади. Натомість Ігор Гузь – член парламенту від того ж, Володимир-Волинського округу №19, бо виграв у Євгена Мельника. А Володимир Бондар – заступник голови Держлісагенції України та керівник фракції «БПП «Солідарність» в облраді.
Але які б посади вони не займали, про письмову обіцянку забезпечити на Волині мир, спокій та поступальні зміни на краще їм забувати не слід. Вони мають, як мінімум, моральне право вимагати від нинішньої влади діяти на користь волинянам, а не на шкоду. І, якщо треба, спонукати її також стати на коліна перед народом. Як Борис Клімчук, якого вже немає серед нас…
А потім були події кінця лютого, коли відбулася втеча Віктора Януковича та його найближчого оточення. Та це – тема іншої розмови.

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото автора, Костянтина СЕМИЦЬКОГО і Олени ЛІВІЦЬКОЇ: щойно Борис Клімчук схилив коліно перед волинською громадою; доки в кабінеті голови облдержадміністрації тривали переговори, Олександра Башкаленка «перевиховували»…; шеренга міліціонерів біля входу в «Білий дім»; велелюдний протест.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (67) - 15.3%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (199) - 45.5%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (116) - 26.5%