Як Луцьк власну валюту вводив, а Нововолинськ до Львівщини відходив…

Як Луцьк власну валюту вводив, а Нововолинськ до Львівщини відходив… Про ці, а також про багато інших цікавих та вікопомних для життя Волині моментів історії розповіли учасники презентації книги Валентина Малиновського «Становлення і розвиток місцевого самоврядування у Волинській області (1990-2010 рр.)».  
Відомий науковець, доктор політичних наук, начальник управління державної служби Головдержслужби України в області Валентин Малиновський, як відомо, є автором майже 200 наукових праць. Проте ця книга – особлива, адже Валентинові Ярославовичу вдалося уникнути сухого стилю викладу документів та свідчень, проте на основі істинних фактів у захоплюючій та змістовній формі нагадати волинянам не тільки про розвиток місцевого самоврядування в буремне 30-річчя, але показати, яким непростим був шлях від тоталітарно-командної парт системи до демократії, що ніяк не набуде усталених європейських форм.
Автор запросив на урочистість і всіх голів облради попередніх скликань (прийшли Володимир Блаженчук, Борис Клімчук і Василь Дмитрук, не з’явився лише Анатолій Грицюк), і тих, хто був причетним до процесу виготовлення книги, і найближчих друзів та рідних, насамперед – маму Олександру Прокопівну. Тому присутні говорили і про книгу, і про Волинь, і про людей… Часом серйозно, а часом і з гумором, згадували події днів, що давно минули.

Наприклад, Володимир Блаженчук нагадав колишньому Луцькому міському голові Антонові Кривицькому, як під час перебування Антона Федоровича на посаді, в період тотального дефіциту товарів, міська влада ледь «луцьку валюту» в обіг не запровадила. В свою чергу Антон Кривицький нагадав нинішнім керівникам: в критичних ситуаціях треба діяти швидко, продумано і – на користь людей. «Коли дехто каже, що в місцевого самоврядування повноважень не вистачає, то я категорично заперечую: то не повноважень, а здатності працювати бракує! Їм що, для більшої ефективності, автомати Калашникова пороздавати?!».
    Борис Клімчук, згадуючи свою роботу на посаді голови облради  в 1992-1995рр.), зауважив, що місцеве самоврядування і виконавча гілка влади працювали злагоджено і стабільно, а спільні рішення, які приймалися тоді, були спрямовані лише на  благо краю. «Часи були непрості. Затримувалися зарплати, пенсії, та ще й енергетична криза. Іноді було соромно дивитися людям в очі, бо грошей не вистачало ні на що... Пам’ятаю, як приїхав у гості до батьків, а вже покійний батько каже: «Побув трохи – і в Луцьк. Їдь, роби щось, бо люди ждуть!»… Ми шукали рішень. І я не втомлюся дякувати волинянам, які витримали той складний період. Сьогодні ситуація в нашій державі завдяки новій виваженій внутрішній політиці, економічним реформами, реформі місцевого самоврядування, кардинально змінилася».
До речі, Валентин Малиновський у книзі помістив стенограму виступу Бориса Клімчука на сесії облради в 1992-ому, коли його кандидатуру було запропоновано серед двох інших. Як стверджує автор, це – «справжній спіч»!
Чесно кажучи, з думкою автора важко не погодитися, бо тоді Борис Петрович заявив:
«Перш за все я не люблю політику і не люблю політиків. І ніколи не любив. І ніколи не полюблю. Натомість я люблю Володимира Висоцького. І, як покійний Раджив Ганді, я люблю ансамбль «Бітлз». Це частина мого життєвого кредо. Я його ніколи не ховав. Воно залишилося таким і зараз. Натомість я люблю людей і вірю людям. На сьогодні, в умовах тієї ями, про яку казав Корсак і в яку ми ще не скотилися, вважаю, що це найбільший недолік…».
 Василь Дмитрук, який очолював облраду впродовж двох скликань поспіль, порадив нинішнім депутатам навчитися толерантності та виваженості, проявити здатність не тільки говорити, але й слухати. А ще –  брати сміливість діяти на користь людей навіть у найкритичніших ситуаціях. А що Василь Павлович має право це стверджувати, то події Помаранчевої революції це засвідчили: він, а також заступник голови облради Василь Струк (також був на презентації), врятували область від вакханалії, забезпечивши безкровний перехід влади від голови облдержадміністрації Анатолія Француза до його наступника Володимира Бондаря.
Виступив зі схвальними оцінками і Нововолинський міський голова Віктор Сапожніков, один із довгожителів серед керівників місцевої влади Волині. Він також згадував цікаві епізоди з життя громади, наголошуючи: при владі мають бути відповідальні та навчені люди. Бо коли один із міських голів вважав, що для запровадження руху тролейбусів у Нововолинську треба лише встановити стовпи та причепити до них дроти, то так «рогаті» на вулиці Міста шахтарів і не виїхали…
У цьому сенсі Борис Клімчук нагадав ново волинцям, як їхні депутати в 1996 р. додумалися навіть озвучити ідею про адміністративне підпорядкування міста Львівській обл., що тепер викликає лише гірку іронію: рівень життя в Нововолинську є найкращим із усіх шахтарських міст держави!
Як зізнався заступник голови облради Валентин Вітер, ця книга з розряду тих друкованих видань, починаючи читати яке не можеш зупинитися доти, доки не перегорнеш останнього аркуша. Враховуючи, що літопис нашого самоврядування зупинено на 2010-ому, то невдовзі Валентинові Малиновському доведеться сідати за написання чергового розділу…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: під час презентації книги Валентина Малиновського; в історії волинського самоврядування був і такий епізод – луцькі депутати проголосували за демонтаж танка Т-34, що й було з успіхом реалізовано; правда, ніхто не знає, в чиїй кишені осіли гроші, виручені за реалізацію високолегованої броні…

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (607) - 86.2%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%