Невідправлений лист

Невідправлений лист


Багато років тому в селі жила молода сім’я: мама, тато й маленька Ганнуся. І не зважаючи на бідність, вони були щасливими у своїх клопотах, турботі й великій любові один до одного.

Батько працював допізна, а коли приходив додому стомлений, то вечеряв і лягав спати. Робота в нього була важкою і виснажливою, а заробітна плата – дуже скромною, її ледь вистачало на забезпечення потреб сім’ї. Мати доглядала Ганнусю вдень та вночі, недосипала. Як тільки маля плакало, відразу полишала будь-яку роботу, аби заспокоїти її. Сама недоїдала, але годувала дитя найсмачнішими стравами, піклуючись про неї, як про найцінніше у світі.
Пройшли роки… Дитинка підростала, уже вміла ходити, почала говорити, дзвінко звучали слова «мама», «тато», лунав веселий сміх, грайливо тупотіли маленькі ніжки то тут, то там. Батькові за старанну працю підвищили зарплатню. Здавалося б, радіти змінам на краще… Та не все було так добре… Матуся захворіла. Усі знайомі, колеги батька і просто добрі люди молилися за неї, але доля принесла лихо: вона покинула світ живих. Батько залишився один із дочкою на руках, і, не знаючи, як жити далі, не справляючись із малечею, віддав Ганнусю в дитячий будинок, а сам поїхав подалі від села. 
Дівчинка зростала під наглядом вихователя, була старанною, спокійною, мрійливою. Часто буваючи на самоті зі своїми думками, згадувала сім’ю. Однієї зимової ночі, у переддень великого свята, споглядаючи ікону Святого Миколая, вона зі сльозами писала лист мамі, з вірою у те, що тієї ночі мрії дітей збуваються.

Матінко люба, рідненька матусю…
Про тебе ночами я щиро молюся….
Вернися до мене, я слізно благаю.
Іконку цілую, нехай помагає.
Так важко у світі малій сиротині, 
Як жити без тебе маленькій дитині?
Ти – світло для мене, надія моя,
Матусю єдина, у тебе ж є я.
Лиш ти приголубиш найкраще за всіх,
Лиш ти зрозумієш і біль мій, і сміх.
З тобою так тепло бувало завжди, 
Вернися й нікуди вже більше не йди.
Візьму я за руку тебе дуже міцно,
І підемо разом додому ми звідси,
До тата, туди, де щасливі були, 
Святий Миколаю, прошу, поможи.

Дитина віддала листа виховательці з упевненістю, що вона відішле його адресату. Довго вечорами чекала відповіді, якої все не було й не було.
Минали роки… Дівчинка підросла, стала повнолітньою. Батько, повернувшись із заробітків, знайшов її, і життя потекло у своєму звичайному руслі, наче б так, як і у всіх. Вийшла заміж, у її сім’ї задзвеніли дитячі голоси. Та ось одного ранку за вранішнім сніданком, взявши до рук вчорашню газету, Ганнуся звернула увагу на одну з публікацій «Невідправлений лист». У статті розповідалось про те, що вихователь дитячого будинку віддала в редакцію лист дівчинки-сироти, шкодуючи, що не змогла відправити його, адже не знала, як це зробити. Багато років він пролежав у неї між паперами, і, щоразу перебираючи їх, нагадував про те, що мрія дитини так і не здійснилась. 
Погляд хвилююче прикипів до листа. Знайомі рядочки побігли перед очима, по щоках полилися сльози, які лопотіли дощем на газетну сторінку: «Вернися до мене, я слізно благаю…»
Кілька днів Ганнуся ходила в задумі, наче виношувала дивний план… А потім, зібравшись із силами, набравшись сміливості, пішла в дитячий будинок, у якому зростала. Пригадалось минуле, багато чого за роки там змінилось, постаріла така люба їй вихователька. Та очі дитячі навколо ті ж самі, як у неї колись… сумні… чекають маму. Ідучи додому, не могла забути той погляд малечі, який безмовно благає «вернися….».  
…Пройшов деякий час, відкрилися двері дитячого будинку і вийшла Ганнуся, впевнено тримаючи за руку кучеряву біляву дівчинку. Маленька поруч неї радісно тупотіла ніжками, адже нарешті в неї є мама, і вони поспішають разом додому, у нову родину, у щасливе майбутнє…
– Мрії збуваються навіть через багато років, – подумала вихователька.
Посміхнулась, подивилась із вдячністю на ікону Святого Миколая, і поспішила до діток, які досі чекають на свою маму. 

Софія ЛУКАЩУК,
учениця 6-В класу Луцької ЗОШ №3. 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (67) - 15%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (205) - 46%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (119) - 26.7%