Потрібна стратегія розвитку

Потрібна стратегія розвитку

«Ми – маленькі посередники між людьми і міською радою», – вважає Микола Романюк.

З депутатом Луцької міської ради від ВО «Свобода» Миколою Романюком ми домовилися про зустріч, яка відбулася в доволі незвичайній атмосфері. Саме відбувалася сесія, в зал прийшла велика делегація мітингарів, тож цікаво було поспостерігати, як Микола Петрович із іншими колегами вміє працювати навіть у таких незвичайних умовах… Відтак, поговорити вдалося лише під час невеликої перерви між дебатами та голосуваннями.

– Миколо Петровичу, як ви охарактеризуєте свою роботу як депутата?
– На сьогоднішній день наша каденція вже підбігає до половини. Перший рік був дуже чудовий, другий, скажімо, вже трошечки слабшим... І на це є вагомі причини. Але оцінюючи ці два роки, я скажу, що по своєму округу (мікрорайон ЛПЗ), мені вдалося зробити дуже багато. Навіть дехто критикує, мовляв, великі суми туди пішли (сміється – авт.). Тож основними завданнями були прибудинкові території, покращення доріг. Все вдалося зробити, так би мовити, «від А до Я» – на вул. Бенделіані, 5. Завершено будівництво доріжок із бруківки по Бенделіані 1, Дружби Народів, 5. 
Також на цій території знаходиться три школи. Тож ставку робив на навчальні заклади. Там вдалося вікна поміняти, санвузли, укріпити фасади. В одному з дитячих садочків – перекрити покрівлю, в іншому частково змінити систему опалення. Я особисто виділив з депутатського фонду 40 тис. грн на зовнішнє освітлення.
У єдиній бібліотеці мікрорайону модернізували систему опалення, поміняли 17 вікон, а перед самим Новим роком – замінили троє величезних дверей. Зараз вона закрита, ведуться внутрішні роботи. Уже завершили ремонт спортивної школи «Стріла». Ось і на цій сесії вдалося витягнути кошти з депутатського фонду на придбання меблів та килимового покриття.
А ще рік ознаменувався тим, що ми зробили скверик, парк «Дубовий». Є задумка зробити алеї, поставити лавочки та разом із мешканцями посадити нові дерева. Надіюся, до кінця депутатської каденції нам це вдасться.

– А яким для вас став 2018-ий?
– У цьому році трохи тяжче, бо ця політична ситуація, все, що відбувається у міській раді… Нас, свободівців, ніби відносять до опозиції (посміхається – авт.), хоча я в цьому не бачу нічого страшного. Тому що громада міста у нас одна, одинакові лучани скрізь, що на ЛПЗ, що на 40-му. Просто в «Свободи» загалом і в мене особисто з тих чи інших питань є власна позиція, і ми її відстоюємо, незалежно від того, що з цього приводу думає більшість чи меншість.
У цьому році перший квартал ознаменувався тим, що дуже мало коштів виділено на освітні заклади. Прорив є тільки з бібліотекою, ну, і прибудинкові території зроблять на вул. Дружби Народів, 11 і вул. Станіславського, 52. Вони включені у перелік, незважаючи на те, що я в опозиції (сміється – авт.).

– З якими проблеми найчастіше звертаються лучани?
– Останній місяць я дуже активно займався проблемою ліфтів, бо коли вони стоять місяць, два, а то й півроку, і коли ти приходиш на збори мешканців, і до тебе звертаються люди, у яких маленькі діти чи проблеми з здоров’ям, це важко… Я казав, давайте швиденько збираємо те, що необхідно, я готовий дофінансувати, допомогти, бо це – найтяжче. Бо як мають пішки на високі поверхи підніматися мами з колясками, як бути старшим людям? Навіть фельдшери не хочуть заходити в під’їзди з непрацюючими ліфтами…. 
За місяць мені вдалося зробити досить багато, ще залишається декілька будинків, але вони уже в плані.

– Що найскладніше у роботі депутатом?
– Вона справді забирає немало часу… Але особисто для мене найскладнішим є пасивність наших людей, ця звичка, що за тебе все повинні зробити інші. Ми готові підтримувати ініціативу ініціативних!Люди повинні самі казати, де вони хочуть бачити лавку чи де вони хочуть посадити дерева, а ми їх підтримаємо. Я завжди кажу, що ми є маленькими посередниками між людьми і міською радою.

– Що вас найбільш негативно вразило?
– За ці два роки я стикався з такими проблемами, коли кошти виділяються, фірми їх освоюють, але ніхто не відповідає за якість. Для мене основним є те, щоб я бачив і підрядника, і яким чином ці кошти виділяються, як вони засвоюються, і найголовніше – це якість виконаної роботи. Хочеться, щоб зроблений об’єкт мав гарантійний термін, а у разі чого можна було б притягнути винного в халтурі до відповідальності.

– Як ви охарактеризуєте роботу міськради?
– На жаль, ситуація важкувата. Як кажуть, правда завжди визріває в суперечках, але ми повинні чути один одного, тому що за всіма депутатами стоять виборці. Ми повинні знаходити спільну думку. На сьогоднішній день, ну, нема того розуміння, яке було при нашому покійному голові Миколі Ярославовичу. Ми завжди знаходили компроміс. У свободівців тоді теж не завжди всі питання проходили, але оголошувалася перерва, всі лідери фракцій сідали і обговорювали проблему. І питання або знімалося, або продовжувалося обговорення та воно вирішувалося. 
А те, що відбувається тепер, чесно, зі сторони воно виглядає якось так… Це не правильно, на нас же ж дивляться лучани і ми несемо перед ними відповідальність за те, що відбувається. Нам, депутатам, потрібно просто розібратися між собою, а не виносити цей бруд на загал. Місто повинно жити позитивом.

– Що допоможе змінити цю ситуацію на краще?
– Коли прийде обраний лучанами міський голова, тому що ця людина буде нести відповідальність. На сьогоднішній день у нас немає людини, яку б вибрала громада, є лише вибраний депутатами секретар, який виконує повноваження голови. Правильно чи не правильно – це вже інше питання. Але зараз усі в розслабленому стані. Як тільки з’явиться справжній голова – усе запрацює.

–  То коли відбудуться вибори?
– Я надіюся, що у цьому році, бо так далі продовжуватися не може. Звичайно, і без мера все буде робитися, але повинна бути стратегія розвитку, команда, яка працюватиме на сьогодення та перспективу. 

– Останнім часом основною проблемою Луцька стала земля. Ви як секретар земельної комісії, як це прокоментуєте?
– Я за продаж землі з аукціону і проти маніпуляції із учасниками АТО. Забудовник, який на сьогоднішній день будує квартири, уже їх має. Він уже зараз може їх надати, а не чекати 3-4 роки. Бо за цей термін усе може помінятися, і хто його знає, чи отримають ті хлопці довгоочікуване житло? Може, зараз краще дати, а з наступного будинку списати тих 8%? Треба питання вирішувати якось по-іншому. Ми повинні поважати ті рішення, які прийняті попередньою владою, і нести відповідальність за свої. А то в місті то немає землі, то вона є. І через таку ситуацію села не хочуть приєднуватися, вони бояться, бо бачать нашу хаотичність. Цього бояться й інвестори. А ми повинні подбати про те, щоб інвестор приходив у місто, і ділянки повинні бути для цього запрограмовані. Щоб з’являлися нові робочі місця з достойною заробітною платнею, щоб люди не виїжджали.

– Чи плануєте ви як Микола Романюк балотуватися в мери?
– На сьогоднішній день я взагалі не впевнений, чи йтиму далі навіть у депутати... Чесно, воно так тяжко, особливо – в моральному плані. Тому що ти несеш відповідальність перед тими, хто віддав за тебе голос, власне, за гідність свого прізвища і самого себе. Вважаю, що найголовніше – це коли за тебе говорять твої справи. 

Розмовляла Ольга КОНОНЧУК.
На фото автора: депутат-свободівець Микола Романюк.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%